Постанова 4824 № 357/13822/21

справа № 357/13822/21 головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І. провадження № 22-ц/824/3006/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення, дій органу державної влади, зупинення вчинення виконавчих дій (зупинення реалізації арештованого майна), в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, у якому просила суд: поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою; визнати рішення, дії відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) незаконними; зупинити вчинення виконавчих дій відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з реалізації арештованого майна ОСОБА_1 , а саме: житлової квартири АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що у відділі державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 2/357/604/16 від 21 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № KICVGA00000004 від 21 лютого 2008 року у сумі 98 774, 67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 213 540 грн 35 коп.; 35 646 грн 02 коп. пені та комісії, всього 2 249 186 грн 37 коп. та судовий збір у сумі 33 737 грн 80 коп. (ВП 51234704). 21 лютого 2008 року між позивачем у справі та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір KICVGA00000004 на забезпечення зобов`язань за яким було надано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Відділом державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розпочато процедуру з примусової реалізації єдиного житла боржника, ОСОБА_1 - житлової квартири АДРЕСА_1 , яка є постійним місцем проживання позивача та її неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продаж якої відбудеться 25 листопада 2021 року на аукціоні. З метою реалізації квартири на аукціоні, 06 липня 2021 року відповідачем проведено оцінку майна боржника, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Аванті-Груп», яким було складено звіт про оцінку майна. Рішення відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про реалізацію зазначеної квартири на аукціоні Державним підприємством «СЕТАМ» вважає незаконним, оскільки відсутні правові підстави для реалізації квартири ДП «Сетам» на аукціоні, а дії державної виконавчої служби є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Також позивач зазначила про те, що постановою Верховного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 320/9413/21 залишено без зміну ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження за її позовом про зобов`язання запитання вчинення виконавчих дій (зупинення реалізації арештованого майна) у зв`язку з тим, що розгляд таких вимог має здійснюватися у порядку, встановленому ЦПК України. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту, а саме: встановлення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року шляхом накладення арешту, а саме: встановлення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 . Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач, як сторона виконавчого провадження, має право у порядку цивільного судочинства звернутися зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Такі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що передаючи на примусову реалізацію єдине житло позивача, відповідачем залишено поза увагою, що у позивача (боржника), крім житлової квартири, є ще нежитлове приміщення, нежитлова будівля літ. «Б», загальною площею 86,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проводиться господарська діяльність (кафе) та яке в першу чергу повинно бути реалізовано згідно з вимогами статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», а не єдине житло позичальника, про що добре був обізнаний відповідач. Житлова квартира АДРЕСА_3 , яка є об`єктом примусової реалізації органом виконавчої служби, придбана не за кредитні кошти, а надана під заставу у якості забезпечення за кредитним договором № КІСУСА00000004 від 21 лютого 2008 року та подарована позивачу у 2004 році. Оскаржувана ухвала постановлена без врахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12052/19 від 26 жовтня 2021 року, про те, що державний або приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки і піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, що було однією із підстав обґрунтування позову щодо порушення процедури органом державної виконавчої служби з реалізації житлової нерухомості передбаченої нормами Закону України «Про виконавче провадження» та не дотримання процедури щодо отримання дозволу органу опіки і піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою має неповнолітній син. Не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у поставові Верховного Суду, є окремою достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Суть позовних вимог у цій справі зводиться до оскарження рішення державної виконавчої служби щодо незаконності дій пов`язаних із вчиненням виконавчих дій в рамках прийняття ним рішення всупереч вимог статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та не отримання дозволу органу опіки на продаж єдиного житла неповнолітньої дитини позивача. Від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульського Д.В. до суду надійшли письмові пояснення, у яких він просить суд відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дійшла висновку про таке. Як вбачається з позовної заяви, позов мотивовано тим, що позивач є боржником за виконавчим провадженням (ВП 51234704) з примусового виконання виконавчого листа № 2/357/604/16, у межах якого виконавцем розпочато процедуру з примусової реалізації належної ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , Позивач вважає рішення державного виконавця про реалізацію указаної квартири на аукціоні незаконним, оскільки відсутні правові підстави для реалізації квартири ДП «Сетам» на аукціоні, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з указаним позовом. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. При цьому апеляційний суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 2/357/604/16. У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц (провадження № 61-35св18) зазначено, що скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. Оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, вона не може пред`являти позов про визнання незаконними рішення та дій відділу державної виконавчої служби та про зупинення вчинення виконавчих дій з реалізації арештованого майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Порядок оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця був роз`яснений боржнику судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася з позовом з аналогічними позовними вимоги у порядку адміністративного судочинства. Постановою Верховного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 320/9413/21, якою залишено без зміну ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження, роз`яснено ОСОБА_1 , що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 21 квітня 2016 року на підставі рішення у цивільній справі №357/16523/15-ц, вона має право оскаржити у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень) до суду, який видав зазначений виконавчий документ, тобто до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги на спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2023 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська