Ухвала КЦС ВС № 161/8196/22

Ухвала 29 травня 2023 року місто Київ справа № 161/8196/22 провадження № 61-6897ск23 Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 05 травня 2023 року із застосуванням поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року залишити в силі. Касаційну скаргу заявник подав без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Щодо сплати судового збору під час подання касаційної скарги Згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 у червні 2022 року звернувся до суду із позовом із вимогами про: - визнання незаконним призупинення Державним підприємством «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації») дії трудового договору з ОСОБА_1 , оформленого наказами відповідача від 25 березня 2022 року № 5-к «Про призупинення дії трудового договору» та від 22 квітня 2022 року № 7-к «Про призупинення трудового договору»; - зобов`язання ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» допустити ОСОБА_1 до виконання його посадових обов`язків; - стягнення з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2022 року до дня проголошення рішення (згідно з розрахунком суду першої інстанції 125 101, 20 грн); - стягнення з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. Верховний Суд визнає першу та другу вимоги позову взаємопов`язаними, а тому сплата судового збору в такому випадку повинна здійснюватися як за однією вимогою немайнового характеру. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. Тож ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за пред`явлену третю вимогу позову. Отже, у справі № 161/8196/22 позов пред`явлений із однією вимогою немайнового характеру та однією вимогою майнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у розмірі 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2022 року становив 2 481, 00 грн (на момент подання позову). За правилом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами немайнового характеру, з якою звернулася у 2022 році фізична особа у цій справі, становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992, 40 грн), відповідно за подання касаційної скарги підлягає сплаті 1 984, 80 грн (992, 40 грн х 200 %). За подання позову майнового характеру сума судового збору становила 992, 40 грн, оскільки ціна позову не може бути меншою ніж 0, 4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 000, 00 х 1 %), відповідно за подання касаційної скарги підлягає сплаті 1 984, 80 грн (992, 40 х 200 %). Отже, за подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3 969, 60 грн (1 984, 80 + 1 984, 80). До касаційної скарги заявником додатково надано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року. Клопотання ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2022 рік, який становив 66 574, 85 грн. На підтвердження цього ОСОБА_1 надав копію довідки Пенсійного фонду України про доходи заявника за відповідні звітні роки. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111). Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, ураховуючи відомості про майновий стан заявника за 2022 рік (66 574, 85 грн), Верховний Суд встановив підстави для зменшення заявникові розміру належного до сплати судового збору, проте відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору. У такому висновку Суд виходить з потреби у забезпеченні відповідального та добросовісного виконання учасниками розгляду справи своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих процесуальним законом повноважень. Суд зменшує заявникові розмір судового збору за подання скарги до суду касаційної інстанції до 3 328, 74 грн, що становить 5 % доходу ОСОБА_1 за 2022 рік, який він повинен оплатити у строк, визначений у цій ухвалі суду касаційної інстанції. На підтвердження сплати судового збору суду потрібно надати документ, що підтверджує його оплату. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційні скарги вважатимуться неподаними та будуть повернуті заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний