Ухвала КЦС ВС № 766/12409/20

Ухвала 18 лютого 2022 року м. Київ справа № 766/12409/20 провадження № 61-2511ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року у справі № 667/5636/15-ц про поновлення на роботі, за період з 03 квітня 2017 року до 04 березня 2020 року у розмірі 520 439, 92 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду за захистом порушених трудових прав. Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 січня 2022 року змінено рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року, шляхом виключення із його мотивувальної частини висновку суду про сплив строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, про поновлення на роботі працівника. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. ОСОБА_1 11 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, яким стягнути кошти, невиплачені під час проведення повного розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2017 року до 05 березня 2020 року у розмірі 520 439, 92 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 травня 2020 року до 10 лютого 2022 року у розмірі 461 818, 94 грн. У касаційній скарзі заявником визначена ціна позову у розмірі 982 258, 86 грн. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: - залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; - скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; - скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; - скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; - скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; - у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; - у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги із ціною позову - 982 258, 86 грн. Втім зі змісту рішення судів попередніх інстанцій убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення у розмірі 520 439, 92 грн, інші позовні вимоги майнового характеру у розмірі 461 818, 94 грн ним не заявлялися та судами не розглядалися. Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Отже, заявник повинен подати виправлену касаційну скаргу, у якій слід викласти процесуальну вимогу скарги у відповідності до статті 409 ЦПК України, з урахуванням частини другої статті 400 ЦПК України або надати докази на підтвердження звернення із позовом у справі № 766/12409/20 із вимогами про стягнення 461 818, 94 грн. ІІ. На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ на підтвердження сплати судового збору. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує рішення судів попередніх інстанцій повністю, та додатково просить стягнути середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні у розмірі 461 818, 94 грн. Верховний Суд вже наголошував, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 461 818, 94 грн, відповідно до змісту оскаржуваних рішень, не були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим визнано обов`язок заявника подати виправлену касаційну скаргу або докази, які підтверджують заявлення таких вимог у справі № 766/12409/20. За наведених обставин, перевіряючи дотримання вимог Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд враховує межі позовних вимог у справі № 766/12409/20 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у розмірі 520 439, 92 грн. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання у 2020 році фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи наведені положення Закону України «Про судовий збір», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», ціну позову та межі касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, сума судового збору за подання позову у 2020 році майнового характеру становила 5 204, 40 грн, відповідно за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 10 407, 80 грн (5 204, 40 х 200 %). У касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Верховний Суд залишає клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. ОСОБА_1 помилково тлумачить наведену норму матеріального права, вважаючи, що він звільнений від сплати судового збору за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Також Верховний Суд враховує висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12623/19 (постанова від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-47цс21). Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позивачі у справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Разом з цим, Велика Пала Верховного Суду констатувала, що на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється. Враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 та його обґрунтування, позивач звернувся із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, тому на зазначені вимоги пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється. Ураховуючи вимоги Закону України «Про судовий збір», а також висновки Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції визначає обов`язок ОСОБА_1 здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 10 408, 80 грн. Підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги із наведенням інших обґрунтованих підстав - відсутні. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик