Ухвала КГС ВС № 910/1925/21

УХВАЛА 29 травня 2023 року м. Київ cправа № 910/1925/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 за позовом приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення збитків 7 224 514, 34 грн., ВСТАНОВИВ: 11.05.2023 ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами; зазначені касаційні скарги є аналогічними за змістом та вимогами, тому розглядаються судом як одна касаційна скарга. Назване підприємство просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 910/1925/21, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Також скаржник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/23214/15 та у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №916/913/21, від 13.12.2022 у справі №910/20675/20. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому скаржником чітко не зазначено, які саме докази суд не дослідив у справі та не обґрунтував, яким чином саме це унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду). Позов у справі № 910/1925/21 подано про стягнення 7 224 514, 34 грн. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ДП "Адміністрація морських портів України" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/1925/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, яким позовні вимоги задоволено повністю. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 216 735,43 грн. [(7 224 514, 34 грн. х 1,5%) х 200%]. Проте матеріали касаційної скарги не містять вказаних у додатках до неї доказів сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ДП "Адміністрація морських портів України" необхідно: чітко зазначити, які саме докази суд не дослідив у справі та обґрунтувати, яким чином саме це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме на суму 216 735,43 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102; - Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Водночас слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу ДП "Адміністрація морських портів України" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. З огляду на те, що касаційна скарга ДП "Адміністрація морських портів України" підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, Суд зазначає, що клопотання про зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/1925/21 залишити без руху.

2. Надати державному підприємству "Адміністрація морських портів України" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

3. Роз`яснити державному підприємству "Адміністрація морських портів України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

4. Повідомити учасників справи, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя В. Селіваненко