Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7459/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3860/23 Справа № 185/7459/22 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 185/7459/22 Номер провадження 22-ц/803/3860/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Максюти Ж.І., Никифоряка Л.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року головуючого судді Головіна В.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі-ПрАТ ««ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 19 травня 2021 року на підприємстві під час роботи з ним стався нещасний випадок в результаті чого він отримав тілесні ушкодження та частково втратив професійну працездатність. Позивач вважає, що саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 260 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 160 000 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє Янчук І.Б., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що надані позивачем докази повною мірою вказують на те, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, але за відсутності вини роботодавця. Укладаючи з відповідачем трудовий договір, позивач був повідомлений в порядку передбаченому ст. 29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації, свідомо працював в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» створило всі належні та безпечні умови праці для своїх працівників, натомість, людський фактор, а саме невиконання працівниками вимог законодавства з охорони праці та технологічних норм при здійсненні трудових обов`язків , призвело до порушення технологічного процесу роботи та стало причиною обвалення породи в шахті, що підтверджується висновками Акту розслідування нещасного випадку, що стався 19 травня 2021 року. Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися, оскільки у встановленому законом порядку посадові особи відповідача не визнавалися винними у порушенні законодавства про охорону праці, вина, як елемент складу правопорушення відсутня. Зазначено, що реабілітаційна програма позивача не містить інформації щодо виконання позивачем призначених реабілітаційних заходів реабілітаційного потенціалу позивача, що на думку відповідача має суттєве значення при розгляді справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковальов А.О.,просить залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін,оскільки всі письмові докази були надані до суду першої інстанції,позивач працюючи на підприємстві відповідача,отримав виробничу травму внаслідок нещасного випадку на виробництві,втратив 80 % працездатності, став інвалідом 2 групи,саме з вини відповідача,який не забезпечив безпечних умов праці на виробництві,що в результаті призвело до його моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв`язків ,що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач переносив та переносить фізичні страждання,відчував та відчуває біль через судомні синдроми з частими генералізованими тоніко-клоничними нападами (10 разів на місяць),часті,у тому числі постільктальні сутінкові порушення свідомості (20 разів на місяць),має соціальну недостатність,внаслідок порушення життєдіяльності по категоріях : орієнтація,спілкування,контроль поведінки,трудова діяльність,пересування. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи викладене, оскільки вказана справа є малозначною, то підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам оскаржуване рішення суду відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1978 року народження з 02 березня 1998 року по 05 жовтня 2021 року працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 19 травня 2021 року з позивачем, який знаходився на робочому місці (дільниця підготовчих робіт № 1, що є самостійним структурним підрозділом ВСП «Шахтоуправління «імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») трапився нещасний випадок на виробництві. Акт розслідування нещасного випадку, що стався 19 травня 2021 року о 06.50 хв., затверджено директором виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Снігур В.Г., згідно висновків акту встановлено, що нещасний випадок, що стався із ОСОБА_1 19 травня 2021 року, вважати пов`язаним з виробництвом. Згідно довідки МСЕК від 10 вересня 2021 року серії 12 ААА № 063069, ОСОБА_1 , 1978 року народження, первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності, та необхідність у постійному медикаментозному лікуванні. 05 жовтня 2021 року наказом директора ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 188/к, ОСОБА_1 , 1978 року народження звільнено за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України. Відповідно до довідки МСЕК від 12 серпня 2022 року серії 12ААА № 065463, ОСОБА_1 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності, та необхідність у постійному медикаментозному лікуванні. ОСОБА_1 перебуваючи у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», виконуючи свої обов`язки під час роботи у забої шахти 19 травня 2021 року отримав виробничу травму, внаслідок чого став особою з інвалідністю 2 групи. Вважаючи доведеними позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між виконанням своїх функціональних обов`язків на виробництві та фактом нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 на виробництві та отримання ним другої групи інвалідності, є причинно-наслідковий зв`язок. Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом другої групи, переносив фізичні страждання та відчував біль через закриту черепно-мозкову травму, яка трапилась на виробництві, що позбавило його нормальних життєвих зв`язків, та вимагає додаткових зусиль для організації життя. Тому, позивач має право на відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом на виробництві. Суд першої інстанції вважав доведеним наявність порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до обмеження працездатності, отже, наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, судом визначено розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 160 000 грн, що на думку суду відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до статті 4 Закону України « Про охорону праці « державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визначив, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом другої групи, переносив фізичні страждання та відчував біль через закриту черепно-мозкову травму, яка трапилась на виробництві, що позбавило його нормальних життєвих зв`язків, та вимагає додаткових зусиль для організації життя, що позбавило його нормальних життєвих зв`язків, та вимагає додаткових зусиль для організації життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Доводи апеляційної скарги, в частині того, що позивач свідомо працював в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці, а відповідач створив всі належні та безпечні умови праці для своїх працівників, не можуть слугувати підставою для скасування рішення. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При визначені розміру компенсації позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті отриманої травми, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, та не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України,не проводиться. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: