Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/20495/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2023 р. Справа № 520/20495/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 520/20495/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії , ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 10.08.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 10.08.2021 р - березень 2018 року. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 10.08.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 10.08.2021 р - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року №1078. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та невмотивованість, порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування є дискреційними повноваженнями відповідача. Не врахував, що підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. До суду відповідач не надав доказів правомірності відмови. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 без змін. Зазначив, що позивача прийнято на посаду у вересні 2015, тобто станом на 01.01.2008 він на військовій службі не перебував, а отже його посадовий оклад у січні 2008 та у березні 2018 не підвищувався, а тому позивач безпідставно стверджує, що січень 2008 та березень 2018 є базовим. Базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (військову службу), а саме вересень 2015. До відзиву надав довідку-розрахунок про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з вересня 2015 р. до серпня 2021 р. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.09.2015 по 10.08.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (з 05.10.2015 по 01.02.2016 перебував в розпорядженні командира 92 окремої механізованої бригади, з 01.02.2016 по 10.08.2016 кулеметник, ВОС-101, з 10.08.2016 по 23.01.2020 командир гранатометного відділення протитанкового взводу механізованого батальйону, ВОС 145, з 23.01.2020 до 10.08.2021 - командир зенітного ракетного взводу механізованого батальйону, з 10.08.2021 по день звільнення - командир зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2021 № 157, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 15). За твердженням позивача, при виключенні його зі списків військової частини відповідачем не проведено остаточного розрахунку, а саме - не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 10 серпень 2021 року включно. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його не обґрунтованості у зв`язку з відсутністю доказів порушення відповідачем прав позивача. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII). Положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21 вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Так, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Правовідносини у наведених справах і справі, що розглядається є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи. Щодо індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 05.10.2015 до 10.08.2016 позивач призваний на військову службу Балаклійським РВК, а з 10.08.2016 по день звільнення проходив службу за контрактом осіб офіцерського складу. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Указана постанова була чинна з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року. Отже, з січня 2008 року до 28.02.2018 року тарифна ставка (посадовий оклад) за посадами, які займав позивач, не змінювалася й не підвищувався. Таким чином, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. За спірний період позивачу нарахування індексації здійснювалося із невірним визначенням базового місяця, а саме вересень 2015 р., замість січня 2008, що підтверджується довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2023 року. Так, згідно вищезазначеної довідки, ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення: за вересень 2015 - січень 2016 - 0 грн; за лютий - квітень 2016 у розмірі 19,29 грн; за травень 2016 року у розмірі 20,30 грн; за червень - листопад 2016р. у розмірі 95,70 грн; за грудень 2016 лютий 2017 року у розмірі 174,40 грн; за березень квітень 2017 року у розмірі 243,20 грн; за травень 2017р. у розмірі 255,97 грн; за червень- серпень 2017р. у розмірі 326,70 грн; за вересень листопад 2017р. у розмірі 389,00 грн; за грудень 2017 - лютий 2018 у розмірі 473,98 грн., із застосуванням вересня 2015 року, як базового місяця. Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій відповідача стосовно не застосування при нарахуванні сум індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, базового місяця січень 2008, є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню. Щодо індексації за період з 01.03.2018 по 10.08.2021 колегія суддів зазначає наступне. Так, як зазначалось вище 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку №1078, свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року. Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадяться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Отже, з наведеного слідує, що перш ніж досліджувати правильність обчислення нарахованої індексації (застосування базового місяця при нарахуванні), слід встановити чи перевищувала величина індексу споживчих цін поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка у спірний період. Так, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100). Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року, що з огляду на наведені вище приписи п. 1-1 Порядку №1078, свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 грудня 2018, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, а отже в цій частині позовні вимоги є не обґрунтовані та судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні. Щодо періоду з 01.12.2018 по 10.08.2021. Так, згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2018 по серпень 2021 (день виключення позивача зі списків особового складу) ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - березень 2018. Тобто, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, розрахованої з урахуванням базового місяця - березень 2018, за вказаний період (грудень 2018 - 10.08.2021) жодним чином порушено не було. Суд першої інстанції, розглядаючи справу, обмежився висновком про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, що слугувало підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, за змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті). Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. На вимогу суду апеляційної інстанції, відповідачем надана довідка-розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірні періоди. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявні докази підтверджують доводи апеляційної скарги в частині неправомірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008, що порушує гарантії грошового забезпечення військовослужбовців, відтак і право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такої індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 520/20495/21 - скасувати в частині вирішення позовних вимог за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити . Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі №520/20495/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій