Постанова 4824 № 761/12898/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 761/12898/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/9063/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Желепа О.В., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича та ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання довіреностей недійсними та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року, встановив: в квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними: довіреність від 25.05.2012, яка видана від її імені на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстровану в реєстрі за №979, виконану на бланку ВРВ 13677, та довіреність від 25.05.2012, яка видана від її імені на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстровану в реєстрі за №980, виконану на бланку ВРВ 136780. Також позивач просила зобов`язати приватного нотаріуса КМНО Гнідюка О.Б. внести до Єдиного реєстру довіреностей інформацію про їх недійсність. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року позовні вимоги було задоволено частково - визнано недійсними довіреність від 25.05.2012, яка видана від її імені на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстровану в реєстрі за №979, виконану на бланку ВРВ 13677, та довіреність від 25.05.2012, яка видана від її імені на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстровану в реєстрі за №980, виконану на бланку ВРВ 136780. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року заочне рішення було змінено. Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року в не зміненій частині судом апеляційної інстанції та рішення Апеляційного суду м. Києва 21 грудня 2016 року було залишено без змін. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року було відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року до участі в справі в якості правонаступника було залучено ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 та прийняла спадщину після її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_3 підробив її підписи в довіреностях від 25 травня 2012 року: зареєстровану в реєстрі за №979 на бланку ВРВ №136779 та зареєстровану в реєстрі за №976 на бланку ВРВ №136780, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Гнідюком О.Б. Використовуючи вказані довіреності ОСОБА_3 , оформив 28.09.2013 договір дарування належної їй квартири та 04.10.2013 договори дарування належної їй земельної ділянки та садового будинку на користь своєї дочки - ОСОБА_4 . В зв`язку з цим позивач просила визнати вказані довіреності недійсними, зобов`язати приватного нотаріуса КМНО Гнідюка О.Б. внести відповідні відомості до Єдиного реєстру довіреностей. В апеляційній скарзі на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 посилається на те, що висновок почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України від 13.07.2014 №№6943/6944/15-32 містить неточності та неоднозначні формулювання, складений з порушенням вимог КПК України ті Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998, №53/5, первинна експертиза не досліджувалась судом першої інстанції, судом не призначалась почеркознавча експертиза, покази свідків є неоднозначними, ОСОБА_3 не був присутнім в судовому засіданні та не міг заявити відповідне клопотання. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник не з`явились, вказане клопотання не підтримали, вирішення вказаного клопотання без обґрунтування доводів щодо необхідності призначення експертизи, визначення документів, які мають бути надані експерту для дослідження та порядку оплати за проведення експертизи є неможливим. Тому судом апеляційної інстанції вказане клопотання не вирішувалось. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 належали на праві власності земельна ділянка та садовий будинок АДРЕСА_1 , а також квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . З Витягів з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно позивач дізналась, що на підставі довіреностей від 25.05.2012 зареєстрованій приватним нотаріусом КМНО Гнідюком О.Б. в реєстрі за номером 976 виконана на бланку ВРВ №136780 останній був уповноважений подарувати належне ОСОБА_1 майно, а саме садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0736 га, кадастровий номер 90818062, що розташована на території АДРЕСА_1 , громадянці України ОСОБА_4 . На підставі довіреності від 25.05.2012 зареєстрованій приватним нотаріусом КМНО Гнідюком О.Б. в реєстрі за номером 976 на бланку ВРВ №136780, були укладені договори дарування належних їй на праві особистої власності садового будинку, квартири та земельної ділянки, на користь його дочки - ОСОБА_4 . Від її імені на підставі вказаних довіреностей діяв ОСОБА_3 . Позивач стверджувала, що будь-яких заяв не підписувала. Під час досудового розслідування було проведено судово-почеркознавчу експертизи, згідно з висновку якої було встановлено, що рукописний запис у вказаних довіреностях виконано іншою особою, з ретельним наслідуванням почерку позивачки. В зв`язку з цим позивач просила визнати довіреності недійсними. При розгляді справи в суді першої інстанції позивач пояснювала, що документи на належне їй нерухоме майно були викрадені ОСОБА_3 , який проживав разом з нею. З цього приводу ОСОБА_1 звернулась до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з відповідною заявою від 27.12.2014. 28.12.2014 були внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060007424. Будучи допитаною в якості свідка позивач вказала, що при розмові з ОСОБА_3 , останній зізнався у підробленні довіреності на прохання доньки. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердила обставини, про які зазначила позивач, щодо викрадення правовстановлюючих документів на належне їй майно. Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції вважав за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів Гнідюка О.Б. та ОСОБА_3 , оскільки вони повідомлені належним чином про розгляд справи, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 224 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. ЄСПЛ у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи. Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) безпосередньо третій особі ч. 3 ст. 244 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 25 травня 2012 року від імені ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнидюк О.Б. була посвідчена довіреність на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрована в реєстрі за № 979, виконана на бланку ВРВ 136779. 25 травня 2012 року від імені ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. була посвідчена довіреність на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрована в реєстрі за № 976, виконана на бланку ВРВ 136780, якою останній був уповноважений серед іншого на представлення інтересів ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_2 , в тому числі оформлення необхідної документації та подальшого дарування вказаної квартири гр. ОСОБА_10 28 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. посвідчений Договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої за довіреністю, посвідченою Гнідюк О.В. приватним нотаріусом КМНО 25 травня 2012 року по реєстру за № 976, діє ОСОБА_3 , подарував, а обдарована ОСОБА_4 прийняла у дар в особисту приватну власність двокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 . 27 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві про вчинення кримінального правопорушення, відповідні відомості внесені до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження № 12014100060007424 від 28 грудня 2014 року за ч.1 ст.358, ч.4 ст.190 КК України. В ході досудового розслідування кримінального провадження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якого складено Висновок №6943/6944/15-32 від 13 липня 2015 року. Згідно з Висновком підпис у довіреностях від 25 травня 2012 року на бланку ВРВ № 136779 та ВРВ № 136780 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 або, можливо, з використанням технічних прийомів. Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що оспорювані довіреності, вчинені від імені ОСОБА_1 25.12.2012, є недійсними, і заявлені нею позовні вимоги слід задовольнити. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати недійсною довіреність від 25.05.2012, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем та зареєстровану в реєстрі за №979, виконану на бланку ВРВ 136779. Визнати недійсною довіреність від 25.05.2012, яка видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем та зареєстровану в реєстрі за №980, виконану на бланку ВРВ 136780. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 551 грн. 20 коп. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в касаційному порядку. Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2023 року. Головуючий Судді