Постанова 4815 № 569/7948/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 травня 2023 року м. Рівне Справа № 569/7948/22 Провадження № 22-ц/4815/649/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Вейтас І. В., Майданіка В. В. секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року у складі судді Панас О. В., ухвалене в м. Рівне о 09 годині 10 хвилин, повний текст рішення складено 27 березня 2023 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 20 вересня 2018 року, близько 10 год. 00 хв., перебуваючи на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , під час суперечки з ОСОБА_3 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків та використовуючи малозначний привід, умисно наніс останній два удари кистю правої руки в область лівого та правого передпліччя, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою лівого передпліччя з наявністю підшкірної гематоми, які згідно висновку експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2021 року по справі №569/10359/19 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Винними діями ОСОБА_2 їй було завданому матеріальну шкоду на суму 100,00 грн. на придбання ліків, та завдана моральна шкода, яка виразились у душевних стражданнях, психологічному дискомфорті на все життя, з`явився страх заводити нові знайомства, не може довіряти людям, стала більш замкнутою в собі. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та пережитого стресу 20.09.2018 року їй як жінці похилого віку, яка пережила гострий інфаркт міокарда, внаслідок чого було рекомендовано постійне приймання ліків та протипоказане психоемоційне та нервове навантаження було завдано непоправимих моральних страждань. Усвідомлюючи, що ніякими грошовими коштами неможливо відновити душевний спокій та рівновагу, компенсувати перенесені душевні страждання, вважає, що виплата моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень, допоможе їй примиритися з подією, що відбулася і таким чином моральна шкода буде хоча б частково відшкодована. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 100,00 грн. та моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн., завданої кримінальним правопорушенням. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 100 грн. 00 коп. та моральну шкоду у сумі 2 000 грн. 00 коп.. Стягнутио з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп. у прибуток держави. Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, в якій воно оскаржується в апеляційному порядку, вмотивоване передбаченим законом правом особи, права якої порушено, на відшкодування моральної шкоди, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують на факт заподіяння відповідачем позивачу легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого остання зазнала фізичного дискомфорту та душевних хвилювань, порушився її психічний стан. Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди незаконним, необґрунтованим, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що суд, правильно встановивши обставини справи, все ж помилився з визначенням розміру моральної шкоди, не врахувавши глибини, тривалості її душевних страждань, часу та зусиль, витрачених для відновлення свого порушеного права. Пояснює, що розмір моральної шкоди слід визначити із урахуванням часу провадження у суді, а саме не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць розгляду справи судом. Додає, що розгляд кримінальної справи по обвинуваченню відповідача у суді тривав з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, майже три роки (35 місяців), а тому моральне відшкодування повинно становити 167 029 грн.. Вказує, що будь-яка сума коштів не зможе відновити її моральний стан, однак вважає справедливою сатисфакцією суму 30 000,00 грн., яку спросить стягнути на свою користь з відповідача, змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди сторонами не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_2 20 вересня 2018 року, близько 10 год. 00 хв., перебуваючи на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , під час суперечки з ОСОБА_3 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків та використовуючи малозначний привід, умисно наніс останній два удари кистю правої руки в область лівого та правого передпліччя, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою лівого передпліччя з наявністю підшкірної гематоми, які згідно висновку експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта №919 у громадянки ОСОБА_4 лікарями встановлено тілесне ушкодження забій лівого передпліччя з наявністю підшкірної гематоми, яке могло утворитися у вказаний в обставинах термін, а саме 20 вересня 2018 року, дане тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта №Д-168 від 13.03.2019 ОСОБА_5 в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень не суперечать показам, даним нею під час проведення слідчого експерименту за її участю 26 листопада 2018 року. Як вбачається із медичних документів, ОСОБА_1 пережила гострий інфаркт міокарда в 2006 році, перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується оглянутими судом епікризом та довідками, виданими Центром ПМСД «Центральний» РМР. Згідно довідки від 22.04.2021р. ОСОБА_1 протипоказано психоемоційне та нервове навантаження, проте зазначене довідка не містить висновку, що її захворювання мають причинно-наслідковий зв`язок з подією, яка мала місце 20.09.2018 року. Згідно довідки № 546, виданої 20.09.2018року, у зв`язку з забоєм лівого передпліччя, ОСОБА_1 була надана медична допомога, та рекомендовано холод 2 дні, гепаринова мазь протягом 3 днів. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача та вимушеного лікування тілесних ушкоджень, вона зазнала моральних страждань, пов`язаних із погіршенням якості життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його організації, необхідності несення витрат на лікування. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Як встановлено судом, моральні страждання позивачки виникли через заподіяння їй легких тілесних ушкоджень відповідачем, у зв`язку з якими вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, лікування тілесних ушкоджень. Як вбачається із медичної довідки, у зв`язку із забоєм лівого передпліччя, ОСОБА_6 була надана медична допомога та рекомендовано холод 2 дні, гепаринова мазь протягом 3 днів. Покликаючись в апеляційній скарзі на зазначену довідку як на підтвердження шкоди, що завдана їй діями відповідача, позивачка вказувала на необхідність витрат на лікування. Такі доводи апелянта відхиляються апеляційним судом, оскільки відшкодування моральної шкоди за своєю суттю є відмінним від відшкодування витрат на лікування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння, яким вона заподіяна, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, яким вона заподіяна, та вини особи в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Враховуючи обставини справи у їх взаємозв`язку з нормами закону, котрими ті регулюються, оцінюючи тривалість, глибину моральних переживань позивачки, зважаючи на характер взаємовідносин між сторонами, беручи до уваги принцип розумності, справедливості, апеляційний суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 гривень є достатньою та справедливою компенсацією для позивачки, так і пропорційним стягненням для відповідача. Доводи апелянта в частині обрахування розміру моральної шкоди шляхом множення кількості місяців тривалості кримінального провадження на розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що в результаті становитиме 167 029,00 грн., апеляційним судом оцінюються як такі, що суперечать нормам закону і обставинам справи. Так, наведений позивачкою розрахунок розміру моральної шкоди передбачений ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка встановлює, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Зазначане норма поширюється на осіб, яким завдана шкода незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В даному випадку апелянт не належить до такої категорії осіб, а тому щодо неї ця норма не підлягає до застосування. Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн., апеляційний суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.20202 року, де зазначено, що відшкодування моральної шкоди не має бути засобом збагачення, отримання доходу. Моральна шкода виконує компенсаційну функцію саме моральних витрат. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2023 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 травня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Вейтас І. В. Майданік В. В.