Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7125/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2023 р. Справа№ 910/7125/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Козир Т.П. Коробенка Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 (повний текст складено 05.10.2022) у справі № 910/7125/22 (суддя Князьков В.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м.Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ про стягнення 75 823,01 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - АТ "СК "Арсенал Страхування", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 75 823,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 75 823,01 грн задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" страхове відшкодування в сумі 75 823,01 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн та судовий збір в сумі 2 481,00 грн. Рішення мотивоване тим, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток - відповідача. За висновками суду першої інстанції розрахунок позивача, наведений у позові, є арифметично правильним, а станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТДВ "СК "Альфа-Гарант" 21.11.2022 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22 скасувати в повному обсязі, призначити по справі автотоварознавчу експертизу, зупинити провадження у справі на час проведення судової автотоварознавчої експертизи; судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не досліджено всіх обставин справи, які мають значення для вирішення справи по суті. Так відповідач зазначає, що єдиною належною підставою для визначення розміру страхового відшкодування є консультація, яка виконана аварійним комісаром Колядою В.В. Разом з цим апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви додано докази, що містять розбіжності а саме: рахунок СТО на суму 83 661,06 грн та звіт про оцінку колісного транспортного засобу на суму 85 243,57 грн. Одночасно, у звіті визначено про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0,37901 і сума збитку становить 75 823,01 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 справу № 910/7125/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7125/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22 до надходження до суду матеріалів справи. 26.12.2022 матеріали справи № 910/7125/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 задоволено клопотання ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22, поновлено ТДВ "СК "Альфа-Гарант" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/7125/22, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиція інших учасників справи. 10.02.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою та просить апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.10.2022 залишити без змін. Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказує на те, що фактична вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу підтверджена Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. Позивач в апеляційній скарзі просив призначити автотоварознавчу експертизу, з метою визначення розміру страхового відшкодування з урахуванням приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Розглянувши зазначене вище клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частини 1-3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Із сукупності наведених норм вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Враховуючи те, що наявні матеріали справи не потребують спеціальних знань для повного, об`єктивного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. При цьому, слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи у справі №910/7125/22. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2021 на автодорозі Київ М-05 - Київ - Одеса, 34 за участю транспортних засобів Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода. Постановою від 14.02.2022 Васильківського міськрайонного суду Київської області визнано водія автомобіля Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Як свідчать матеріали справи, 14.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір №5320/21-Тз/К/6 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням наземним транспортним засобом Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшк.одування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 31.12.2021, відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком. На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, звіту №17-2022 від 22.02.2022 про оцінку колісного транспортного засобу, рахунку №М_СчТ000944 від 12.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" (станція технічного обслуговування), страховиком було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №006.00001922-1 від 25.01.2022 , й встановлено суму страхового відшкодування у розмірі 83 661,06 грн. Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок станції технічного обслуговування, як було вказано в заяві страхувальника, з урахуванням погодження вигодо набувача (лист №49-2426/22 від 24.12.2022 Акціонерного товариства "Кредобанк") суму страхового відшкодування в розмірі 83661,06 грн згідно платіжного доручення №4766926 від 26.01.2022. Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно полісу серії ЕР №205494560. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 130 000,00 грн, франшиза складає нуль грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання. Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред`являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування. Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації. Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 31.12.2021 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, Приватне акціонерне товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто, до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". Заперечуючи проти задоволення позовних вимог апелянт посилався на те, що визначений позивачем розмір шкоди є необґрунтованим, оскільки за даними консультації про вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 54 252,33 грн. Щодо розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування" добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування. Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору. Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування" передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування. Вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена. Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат. В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в тому числі, визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності. Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України. Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.). Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів"). У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Наразі, на підтвердження розміру шкоди, яка заявлена до стягнення з відповідача, позивачем представлено до матеріалів справи звіт №17-2022 від 22.02.2022 про оцінку колісного транспортного засобу, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія", згідно змісту якого вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 85 243,57 грн. Одночасно, у звіті визначено про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0,37901. Отже, виходячи з наведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, складає 75 823,01 грн. Одночасно, позивачем також було надано рахунок №М_СчТ000944 від 12.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" (станція технічного обслуговування), згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 83661,06 грн. На спростування доказів, які надано позивачем відповідачем до матеріалів справи надано консультацію 10-D/11/90 від 09.08.2022 про вартість матеріального збитку Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно змісту якої вартість матеріального збитку,завданого власнику автомобіля приймається рівною вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу 0,3088 та становить 54 252,33 грн. Проте, всупереч принципу змагальності відповідачем жодних належних та достатніх підстав не приймати звіт про оцінку, наданий позивачем, не надано. До того ж, надана відповідачем консультація взагалі не містить даних про огляд транспортного засобу чи інших даних, на підставі яких було здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим. Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Пунктом 7.39 Методики унормовано, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка

4. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2019 року випуску. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю. Проте, у звіті, який надано позивачем, та консультації, на яку посилається відповідач, застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у порядку суброгації. В контексті наведеного місцевим господарським судом було відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи. При цьому, судом враховано, що статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.07.2019р. по справі №925/1641/17. Проте, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на надані суду докази, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для призначення у справі судової експертизи, оскільки фактично в матеріалах справи наявні всі необхідні документи для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі. Щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України). Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №280921 від 28.09.2021, який укладено між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем; рахунок №910/7125/22 від 29.08.2022; платіжне доручення №44659311 від 30.08.2022 на суму 7000 грн; акт виконаних робіт №910/7125/22 від 29.08.2022. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Тобто, виходячи з представлених заявником до матеріалів справи документів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18. Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19. Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.). Проте, відповідачем відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України подано не було, ґрунтовних заперечень з приводу наявності підстав вважати розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу завищеним не наведено. Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів, наданих позивачем, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн є доказово обґрунтованими та такими, що підлягали до стягнення з відповідача на користь позивача. Отже, доводи апеляційної скарги ТДВ СК "Альфа-Гарант" не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Згідно з вимогами ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/9195/21 ухвалено з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" не підлягає задоволенню. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для задоволення позову АТ "СК " Арсенал Страхування " про стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" страхового відшкодування в сумі 75 823,01 грн. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнив позов АТ "СК "Арсенал Страхування" про стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" страхового відшкодування у заявленому розмірі. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/7125/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/7125/22 залишити без змін

3. Матеріали справи №910/7125/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Т.П. Козир Г.П. Коробенко