Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/12791/22

Справа № 308/12791/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 24.05.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю захисниці особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатки Ємчук Л. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Ємчук Л. В. ВСТАНОВИВ: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця-радіотелефоніста 1 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень. Згідно з постановою, 25.09.2022, о 20 год 00 хв, ОСОБА_1 перебував на території військової частини № НОМЕР_1 у нетверезому стані. Факт вживання алкогольних напоїв підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 686 з кількістю проміле 1,96 %, чим вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану. В апеляційній скарзі захисниця особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатка Ємчук Л. В., вказує на незаконність постанови, просить її скасувати. Зазначає, що місцевий суд не врахував те, що викладена у протоколі об`єктивна сторона адміністративного правопорушення не містить кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме вчинення дій в умовах особливого періоду. Також відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 172-20 КУпАП. Апелянтка звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження освідування, при цьому огляд на стан сп`яніння проведено всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), оскільки відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був виявлений у стані алкогольного сп`яніння приблизно о 20 год 00 хв, а його огляд проведений о 01 год 20 хв. Апелянтка зазначає, що у протоколі вказано про свідків, однак через невідомі причини їхні пояснення до протоколу не долучені. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення адвокатки Ємчук Л. В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно правових актів. Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що постанова суду першої інстанції є такою, що ухвалена з недотриманням вимог чинного КУпАП, за результатами неповного та необ`єктивного дослідження доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення. Так, диспозицією ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до частини 3 статті 172 - 20 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, ухвалюючи оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд першої інстанції взяв до уваги докази, які на переконання суду, повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненому, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії НГУ №375322, медичний висновок №686 від 26.09.2022 (а. с. 3), заяву ОСОБА_1 (а. с. 5). Апеляційний суд, дослідив зміст протокол про адміністративне правопорушення серії НГУ №375322 від 26.09.2022, у якому вказано, що 25.09.2022, о 20 год 00 хв, ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 у нетверезому стані. Факт вживання алкогольних напоїв підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 686 з кількістю проміле 1,96 %, чим вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану. Під час розгляду справи апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, докази, які були надані до початку та під час розгляду справи в апеляційній інстанції і їм дається відповідна оцінка. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, оскільки, на переконання апеляційного суду, приймаючи рішення про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, судом залишено поза увагою приписи законодавчих вимог, що визначають коло обставин, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається зі змісту протоколу серії НГУ №375322, складеного командиром військової частини НОМЕР_1 НГУ полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності стрільця - радіотелефоніста 1 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Тобто ОСОБА_1 інкримінують вживання алкогольних напоїв на території військової частини в умовах воєнного стану. З оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за вчинення військового адміністративного правопорушення в умовах воєнного стану. Апеляційний суд констатує, що очевидним є факт, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано як такі, що вчинені в умовах воєнного стану, що власне не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Так, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 у нетверезому стані, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану. Однак, диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Апеляційний суд констатує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Позаяк, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04). Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що викладена у протоколі об`єктивна сторона адміністративного правопорушення не містить кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП, а саме вчинення дій в умовах особливого періоду, є слушними і такими, які необхідно врахувати при ухваленні судового рішення. Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, не звернувши увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме обвинувачення, яке не відповідає приписам матеріального права, у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не забезпечив справедливий розгляд справи та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним цього правопорушення за вказаних у судовому рішенні обставин. Відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а судом). Вищенаведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому зазначено, що ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 у нетверезому стані, що підтверджується висновком № 686, чим вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану. Крім того, дослідивши зміст постанови про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання судового рішення як такого, що ухвалено на підставі повного дослідження та усебічного аналізу доказів, що містяться у матеріалах справи, оскільки місцевий суд не дає аналіз доказам, на які посилається у постанові, а лише наводить їх перелік. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 3 ст. 172 20 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами. Обгрунтованими є доводи апелянтки про те, що посадовими особами, які проводили перевірку за фактом діяння, що мало місце, до матеріалів справи не приєднані такі докази пояснення свідків, на які міститься посилання у протоколі. Вказане свідчить про неповноту та поверховість при проведенні перевірки за фактом діяння, що мало місце. Апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих тверджень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення бере до уваги та визнає доводи апеляційної скарги слушними. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили цієї категорії адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172 - 10 - 172 - 20, 173, 174, 178, 182, 184 - 1, 185 і 185- 7), їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Ємчук Л. В. в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН