Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11476/22

Справа № 308/11476/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18.10.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю секретаря судового засідання Чейпеш С. І., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Лосякова Г. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/857/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Лосякова Г. О. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, фізична особа підприємець, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 (сто тридцять шість) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 176975 від 27.08.2022 та постанови судді від 16.09.2022 вбачається, що ОСОБА_1 27.08.2022 приблизно о 12 год в м. Ужгороді на пл. Шандора Петефі, 43, вчиняв злісну непокору законній вимозі працівника поліції - дізнавачу Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Турусу Ю. Ю. та на вимогу припинити адміністративне правопорушення не реагував, поводив себе агресивно та чіплявся за одяг поліцейського, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Лосяков О. Г. просить постанову суду від 16.9.2022 щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 , в результаті чого останній був позбавлений можливості надати пояснення суду та заперечити протокол про адміністративне правопорушення, чим порушено його право на захист. ОСОБА_1 жодних викликів до суду не отримував, тому не був обізнаний про час і місце розгляду справи. Доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення немає, тим більше, що ОСОБА_1 не вчиняв жодного адміністративного правопорушення. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді від 16.09.2022, оскільки такий стороною захисту пропущено з поважних причин, так як судовий розгляд відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а копія оскаржуваної постанови на адресу ОСОБА_1 судом у встановлений законом строк направлена не була. Про її існування стороні захисту стало відомо лише 11.11.2022, отримавши копію постанови від 16.09.2022 в суді першої інстанції. -2- Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Лосякова Г. О. на підтримання апеляційної скарги, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають до задоволення, з таких підстав. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи. В матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі докази про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Крім того у матеріалах справи не має даних про те, що судом, у встановлений законом строк (три дні з дня проголошення постанови), ОСОБА_1 надсилалася копія оскаржуваної постанови. Натомість з матеріалів справи слідує, що її копія отримана захисником-адвокатом Лосяковим О. Г. 11.11.2022. З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист, доводи захисника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Згідно з частин першою, другої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною першою статті 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Пункт 2 частини першої статті 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статями 185-7, 187КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (частина друга статті 268 КУпАП). Відповідно до приписів частини другої статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 185 КУпАП розглядаються протягом доби. Проте, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було повідомлено про час і місце розгляду справи, оскільки у справі не має розписки про отримання судової повістки про виклик до суду на 16.09.2022. Крім того, ОСОБА_1 не було піддано приводу органами внутрішніх справа (Національною поліцією) відповідно до приписів частини другої статті 268 КУпАП. Таким чином, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута без його повідомлення про час і місце її розгляду та обов`язкової його присутності, що є безумовною підставою для скасування постанови судді. -3- Перевіряючи доводи ОСОБА_1 на предмет незаконності постанови суду першої інстанції та необхідність закриття провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог закону суддя не дотрималася. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти лише виходячи з положень Конвенції. Подібне застереження означає, що виведення у законодавстві країн-учасниць з-під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень і віднесення їх до юрисдикції інших органів, що може означати визнання національним законодавцем таких проступків адміністративними, для Європейського Суду не матиме значення. Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється Європейським Судом не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»). При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа «Гурепка проти України»). Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки , мати захисника та інші. Санкцією ст. 185 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. -4- Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вищевказаного правопорушення, повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець не конкретизував, які саме дії, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності свідчать про те, що непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків носить ознаки злісної непокори, у зв`язку з чим це питання повинно бути вирішено судом самостійно в межах висунутого обвинувачення, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути конкретизовано які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції і в чому саме полягала злісність непокори. Зокрема, злісна непокора виражається, як правило, в пасивному ухилянні, ігноруванні, зневазі до вимог і розпоряджень поліцейського та непов`язана з фізичним впливом на потерпілого (поліцейського) і за своїм правовим змістом, характером неправомірних дій та спрямованістю умислу, істотно відрізняється від опору, відповідальність за який, передбачена ст. 342 КК України. З досліджених апеляційним судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що матеріали справи містять тільки протокол про адміністративне правопорушення та пояснення ОСОБА_1 й громадянина ОСОБА_4 , і не містять будь яких інших доказів по справі. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 176975 від 27.08.2022 вбачається,що ОСОБА_1 27.08.2022 приблизно о 12 год в м. Ужгороді на пл. Шандора Петефі, 43, вчиняв злісну непокору законній вимозі працівника поліції - дізнавачу Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Турусу Ю. Ю. та на вимогу припинити адміністративне правопорушення не реагував, поводив себе агресивно та чіплявся за одяг поліцейського. Вказаними діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. -5- Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення вказаними вимогам та вимогам ст. 256 КУпАП, не відповідає, оскільки в ньому не зазначена об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (суть адміністративного правопорушення), а саме: не зазначено, яке саме адміністративне правопорушення повинен був припинити виконувати ОСОБА_1 , чи була висловлена поліцейським вимога неодноразово, чи знаходився поліцейський при виконанні службових обов`язків. Окрім того, протокол не відображає суті викладеної у диспозиції ст. 185 КУпАП «Злісна непокора». Викладені у ньому обставини відображають лише відмову від виконання вимоги поліцейського. Також не вказано на неодноразовість висловлених поліцейським вимог, відмова від виконання яких, чи то їх ігнорування, й вказують саме на злісність непокори. Окрім того, у протоколі не вказано даних щодо суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: мети і мотиву правопорушення, форми вини, тобто обставини вчинення адміністративного правопорушення, які суд визнав доведеними, взагалі не конкретизовані. Таким чином, суть адміністративного правопорушення (опису установлених обставин), у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 176975 від 27.08.2022, складеного щодо ОСОБА_1 , викладена не конкретно, що порушує право особи на захист від висунутого обвинувачення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. До матеріалів справи також долучено рапорт від 27.08.2022 старшого дізнавача СД Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Туруса Ю. Ю., відповідно до якого поліцейський доповідає про те, що він, перебуваючи в складі СОГ-2, спільно з оперуповноваженим ОСОБА_5 , здійснив виїзд за вказівкою чергового Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області за заявою ОСОБА_6 , яка повідомила про конфлікт з ОСОБА_1 через незаконне будівництво. У подальшому, перебуваючи за вказаною адресою щодо даного повідомлення, ними було опитано учасників вказаного конфлікту та зібрано матеріали, де йдучи геть, ОСОБА_1 вчинив новий конфлікт з ОСОБА_4 , в ході якого почав погрожувати фізичною розправою та ображати його нецензурними словами, після чого він прийняв рішення припинити даний конфлікт та почав їх розбороняти й попросив ОСОБА_1 припинити свої протиправні дії та не порушувати громадський порядок й не провокувати новий конфлікт, однак останній на його законні вимоги як поліцейського при виконанні своїх службових обов`язків не реагував та продовжував чинити злісну непокору законній вимозі поліцейського, після чого почав чіплятися за форменний одяг та, вхопивши його за ліву руку, штовхнув в бік. Після чого, ним було здійснено дзвінок на лінію «102». Вищевказаний рапорт працівника поліції за відсутністю інших будь-яких доказів по справі не може вважатися однозначним доказом, який доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки за своїм змістом він є службовим документом, який інформує начальника Управління патрульної поліції про дії поліцейських. Крім того, з вказаного рапорту працівника поліції Туруса Ю. Ю, незрозуміло: де відбувалися події, яка підстава його знаходження на приватній території без згоди власника, з яких підстав він дійшов до висновку про порушення ОСОБА_1 громадського порядку. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що подія, яка мала місце 27.08.2022, відбулася на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , а не як зазначено у протоколі, на пл. Ш. Петефі, 43 в м. Ужгороді, що окремо свідчить про порушення порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення. -6- З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють встановити послідовність подій та надати обґрунтовану юридичну оцінку діям особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо невиконання розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що ніякої злісної непокори працівникам правоохоронного органу не вчиняв, докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Зокрема, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив, що він ніякої злісної непокори не вчиняв, доказів цього матеріали справи не містять. При цьому зазначив, що він нецензурно не лаявся, громадський порядок не порушував. Під час його знаходження на своїй ділянці до нього підійшов ОСОБА_4 і почав провокувати, безпідставно перешкоджати споруджувати огорожу. Крім того, нецензурною лайкою він не висловлювався та не чіплявся за форменний одяг працівника поліції, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначені пояснення повністю узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , даними ним в ході запровадження справи про адміністративне правопорушення, де останній пояснив, що розмова з потерпілим ОСОБА_4 мала місце на його приватній території за адресою АДРЕСА_2 , а не, як вказано в протоколі АДРЕСА_2 . Крім того, нецензурною лайкою не висловлювався та не чіплявся за форменний одяг поліцейського ОСОБА_7 . Більш того, подія мала місце на його земельній ділянці за адресою м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 40, про що він наголошував поліцейському, однак останній зазначив, що буде знаходитись там, де він хоче. Допитаний судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_3 пояснив, що він займався спорудженням огорожі на цій ділянці і в зазначений у протоколі час він знаходився на ділянці ОСОБА_8 на пл. Шандора Петефі, 40 в м. Ужгороді. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 нецензурно не лаявся, громадський порядок не порушував. Під час знаходження ОСОБА_1 на своїй ділянці до нього підійшов ОСОБА_4 і почав провокувати, безпідставно перешкоджати споруджувати огорожу. Між ними виникла суперечка, однак ОСОБА_1 нецензурною лайкою не висловлювався, що в свою чергу також узгоджується з даними відеозаписів, наданих стороною захисту, які також були оглянуті в судовому засіданні суду апеляційної інстанції з яких не вбачається будь-яких дій ОСОБА_1 , які б утворювали об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, яким також підтверджується і той факт, що події відбувались за адресою АДРЕСА_2 , тобто на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 . Дані відомості знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи щодо ОСОБА_1 , запровадженої за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (постанова Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2023) та сумнівів у своїй достовірності не викликають. З метою забезпечення права сторони захисту на допит свідків, судом апеляційної інстанції неодноразово вживались заходи для виклику старшого дізнавача СД Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Туруса Ю. Ю. та поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДП Мельничина В. В., вказані особи в судові засідання не з`являлись, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтвердили. -7- Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 27.08.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу саме цього адміністративного правопорушення. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд вважає, що у зв`язку зі спливом значного часу, встановлені апеляційним судом вищенаведені недоліки, які допущені при встановленні обставин правопорушення та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, не можуть бути усунуті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що чинний КУпАП не містить норм, які би давали підстави для внесення тих чи інших змін до протоколу, або виправлень у протоколі. Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст. 185 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення. Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист і свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд. При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, та для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція фактично збільшення об`єму обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності, та зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати такі обставини, які не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах органу, що складав протокол, тому наведені порушення закону, які допущені органом, який склав протокол, є істотними і перешкоджають провадженню у справі, та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, зокрема, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. -8- Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції були грубо порушені процесуальні права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування рішення суду. Матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, що є підставою для закриття провадження в справі. Статтею 62 Конституції Українивизначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участю ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. -9- Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника-адвоката Лосякова Г. О. задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2022. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Лосякова Г. О. задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2022 щодо ОСОБА_9 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя