Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2011/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2011/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Мєзєнцева Є.І., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИЛА: Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/2011/21. Не погоджуючись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та прийняти нове рішення, яким встановити контроль за виконанням судового рішення у справі № 620/2011/21. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023; відповідачу встановлений строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/2011/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати з 17.10.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 17.10.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/2011/21 є таким, що набрало законної сили; у справі виданий виконавчий лист, який 17.08.2021 направлений на адресу ОСОБА_1 (а.с. 37). 09.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив установити судовий контроль за виконанням рішення суду від 18.05.2021 у справі № 620/2011/21. Заява про встановлення судового контролю мотивована тим, що незважаючи на покладений на відповідача рішенням суду обов`язок, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснює виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат. 23.03.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом від відповідача отримані пояснення, за змістом яких застосування органом Пенсійного фонду при перерахунку та виплаті підвищення до пенсії двох прожиткових мінімумів обумовлене положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1744-VIII (далі - Закон № 1744-VIII), якими запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/2011/21. Відмовляючи у задоволення заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у поданій заяві не наведено аргументів щодо необхідності вжиття судом таких процесуальних заходів. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що заявником не надано суду доказів того, що ним вжито вичерпних заходів для примусового виконання рішення суду у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Так, суд першої інстанції зауважив, що за наявності можливості примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби правові підстави для вжиття заходів судового контролю з боку суду відсутні. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт зазначає, що КАС України не передбачає такої підстави для відмови у встановлені судового контролю, як невжиття заходів з примусового виконання рішення у порядку, установленому Законом № 1404-VIII. Зауважує, що примусове виконання рішення у порядку виконавчого провадження та встановлення заходів судового контролю є двома різними за змістом процедурами, які не перешкоджають одна одній, а лише доповнюють одна одну і можуть застосовуватися одночасно. Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із доводами апеляційної скарги щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви позивача, з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з положеннями статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України). Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України). Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина п`ята статті 372 КАС України). Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга 2 статті 382 КАС України). Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах також здійснюється у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Аналіз наведених положень свідчить про те, що положеннями КАС України розмежовані такі форми судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, та розгляд судом спорів, предметом оскарження яких є рішення, дія або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або ж приватного виконавця. При цьому правовою підставою для вжиття заходів судового контролю за виконанням судових рішень на підставі частини першої статті 382 КАС України є ухвалення судом рішення не на користь суб`єкта владних повноважень. Положення статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII. Так, звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно. За наведеного правового регулювання, колегія суддів апеляційного суду зазначає про необґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового контролю з мотивів існування у позивача об`єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що положеннями статті КАС України встановлене право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. У той же час, ухвала суду з питань судового контролю за виконанням рішення, у тому числі, про відмову у вжитті таких заходів, має відповідати вимогам щодо її обґрунтованості. Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно з доводами поданої заяви відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/2011/21 здійснене нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, однак у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не відповідає резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/2011/21. На підтвердження зазначеного позивачем до заяви доданий лист Головного управління Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 10809-9654/Щ-02/8-2500/22 (а.с. 46). Суд першої інстанції при вирішенні питання про встановлення судового контролю, зазначеним доводам заявника оцінки не надав, позаяк звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю обумовлене саме неповним виконанням суб`єктом владних повноважень рішення суду, що набрало законної сили. Частиною третьої статті 242 КАС України встановлені вимоги до судового рішення, при дотриманні яких судове рішення вважається обґрунтованим; серед таких вимог є надання оцінки аргументам учасника справи. За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, зважаючи на ненадання судом першої інстанції оцінки обставинам, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів судового контролю, колегія суддів апеляційного суду зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду за заявою ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене, а також зважаючи на положення частини першої статті 382 КАС України, згідно з якими повноваження із вжиття заходів судового контролю надані суду, який ухвалив судове рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та, відповідно, часткового задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Керуючись статтями 241, 242, 311, 320, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 620/2011/21 скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Cуддя-доповідач С.Б. Шелест Судді Є.І. Мєзєнцев О.Є. Пилипенко