Постанова 4852 № 280/11944/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11944/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року (суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 02.02.2022 року) у справі №280/11944/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суд з позовом до Департаменту Патрульної поліції (далі по тексту відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.03.2018 року по 12.11.2021 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року позовні вимоги задоволено. З рішенням суду першої інстанції не погодився Департамент патрульної поліції та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказував, норми Кодексу законів про працю України до осіб, що проходять військову службу не застосовуються, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації і невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не повинні врегульовуватись КЗпПУ а положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. На відміну від Закону України «Про Національну поліцію», норми КЗпП України не регулюють питання проходження служби, норми оплати праці та порядок вирішення спорів щодо оплати праці не поширюється на поліцейських та прирівняних до них осіб. Апелянт вказував, що поліцейські, не перебувають в трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції та не укладають трудовий договір, відносини поліцейського є відносинами з державою у зв`язку з виконанням ним спеціального обов`язку. Апелянт вказував, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачена за період в якому встановлено заборгованість із заробітної плати, після прийняття судового рішення, зобов`язання колишній роботодавців змінюються на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача та більше не застосовується зобов`язання виплатити заборгованість із заробітної плати чи компенсацію. Апелянт вказував, що положення Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як не виплата спірного середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні. Апелянт вказував, що наказом звільнено позивача 06.03.2018 року, позивач не скористався своїм правом на заявлення спору щодо виплати йому належним сум при звільненні, адже поліцейський до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу. Апелянт вказував, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати, відсутнє право на отримання компенсації за затримку виплати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції вказував, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення поліцейських, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні, відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України. Суд першої інстанції вказував, що на момент звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме роботодавець не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року та доплату за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 06 березня 2018 року, що було предметом розгляду у справі № 280/5702/21. На виконання рішення суду у справі № 280/5702/21 у листопаді 2021 року позивач отримав доплату у розмірі 44319,14 грн. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку, саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. На підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Суд першої інстанції вказував, що період затримки в даному випадку складає з 06.03.2018 року (дата звільнення) по 12.11.2021 (день фактичного розрахунку). Встановлено, що ОСОБА_1 до 06.03.2018 року проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Запорізькій області. Встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у справі №280/5702/21 визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 06 березня 2018 року; зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 06 березня 2018 року; визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року; зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у апеляційному порядку оскаржене не було та набрало законної сили 09.11.2021 року. Фактична виплата коштів ОСОБА_1 - доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення відбулась 12.11.2021 року, що підтверджує ОСОБА_1 випискою по картці від 29.11.2021 року. Позивач погоджується, що Департаментом патрульної поліції виконано рішення суду добровільно, після набрання рішенням законної сили та сплачено йому належні кошти. Проте, позивач вважає, що разом з виплатою індексації та доплати за роботу у нічний час має бути сплачена компенсація за час затримки виплати заробітної плати. Не встановлено, що позивач звертався до Департаменту патрульної поліції з заявою про нарахування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Згідно довідки від 21.04.2023 року № 781 про доходи ОСОБА_1 середньомісячна сума грошового забезпечення за два місяці перед звільненням нарахована за 59 днів у розмірі 16701,78 грн. Згідно з частин 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок з поліцейським профільними нормами, які регулюють порядок виплати грошового забезпечення, не передбачено, отже, відповідальність за порушення термінів розрахунку з звільненим військовослужбовцем та виплата середнього заробітку за час порушення термінів розрахунку повинна регулюватись загальними законодавчими нормами. Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що встановлює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому щодо них мають застосуватися положення Кодексу законів про працю України. Отже, при вирішенні питання про виплату компенсації за час затримки розрахунку, слід керуватись загальними нормами Кодексу законів про працю України. Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. Для виплати роботодавцем, у даному випадку Департаментом патрульної поліції, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, затримки виплати індексації грошового забезпечення, невиплати доплати за роботу у нічний час, на час звільнення ОСОБА_1 зі служби повинен був існувати спір щодо суми розрахунку або виплати/невиплати зобов`язання. Тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні може бути виплачений у разі коли при розрахунку існував спір про належність виплати грошової компенсації. На час звільнення ОСОБА_1 зі служби, спору щодо виплати або не виплати йому доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення, не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду. ОСОБА_1 звільнено з служби в органі поліції 06.03.2018 року, з ним проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов`язання виплатити йому недоплачені суми звернувся після свого звільнення у 2021 році. Встановлено, що рішенням суду зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 16 квітня 2016 року по 06 березня 2018 року, зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 квітня 2016 року по 31 жовтня 2017 року. Остаточно рішення набрало законної сили 09.11.2021 року, та виконане 12.11.2021 року. Тобто, спірною сума стала з моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про виплату недоплаченої індексації грошового забезпечення, доплати за службу у нічний час. Обов`язок виплатити ОСОБА_1 недотриману суму грошового забезпечення, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили 09.11.2021 року, з цього моменту сама заборгованості по розрахунку перед ОСОБА_1 перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою належною до виплати. Встановлено, що Департамент патрульної поліції добровільно виплатив належну суму індексації та доплати за службу у нічний час 12.11.2021 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 09.11.2021 року по 12.11.2021 року. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні варто враховувати деякі чинники, зокрема, наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу. Необхідно брати до уваги наявність чи відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, дату коли сума перестала бути оспорюванню та набула статусу остаточної до виплатити. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума індексації грошового забезпечення та сума доплати за службу у нічний час позивача перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні 09.11.2021 року, з набранням законної сили рішенням суду. Департамент патрульної поліції як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок, здійснив виплату 12.11.2021 року. Слід казати про відповідальність роботодавця у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Відповідно абз. 3 п. 2, п. 5, п. 8 до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Враховуючи набрання судовим рішенням законної сили, тобто дати коли сума перестала бути оспорюванню 09.11.2021 року, та дату остаточного розрахунку з позивачем 12.11.2021 року, час затримки остаточного розрахунку складає 3 дні. Згідно довідки від 781 року № 21.04.2023 про суму грошового забезпечення ОСОБА_1 середньоденна сума грошового забезпечення складає 283,68 грн. (16701,78 грн. / 59 = 283,68 грн). Враховуючи вищевикладене, час затримки розрахунку складає 3 дні. 3 дні затримки х 283,68 грн., що є середньоденною сумою грошового забезпечення = 849,24 грн. Суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про наявність спору щодо невиплати позивачу належних сум з 06.03.2018 року та наявність тривалої затримки розрахунку. Таким чином, дійсно при розрахунку з ОСОБА_1 відповідач допустився дій щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.11.2021 року по день фактичного розрахунку 12.11.2021 року. Слід стягнути на користь позивача 849,24 грн. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки при звільненні слід враховувати співмірність суми невиплаченої заборгованості, обставини затримки виплати, слід враховувати справедливість та пропорційність. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд стягує судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. При поданні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 56552 від 03.12.2021 року. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454,00 грн. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень у разі часткового задоволення вимог апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року у справі №280/11944/21 скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково. Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09.11.2021 року по 11.11.2021 року включно у розмірі 849,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Здійснити новий розподіл судових витрат. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок). Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова