Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4852/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 р. Справа № 440/4852/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.02.23 по справі № 440/4852/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, невиплаченої суми індексації грошового забезпечення, ВСТАНОВИВ: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, невиплаченої суми індексації грошового забезпечення, а саме просив: - визнати протиправними дії ГУНП в Полтавській області щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі; - стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь позивача недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 10896,00 грн з врахуванням грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, який утримується з донарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови КМУ від 06.01.2005 №17), - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року, - стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь позивача недоплачену суму індексації грошового забезпечення у розмірі 3375,17 грн, - визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки в загальній кількості 54 календарних дні, - стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки на загальну суму 33599,34 грн. В обґрунтування позову зазначав, що з 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу в Національну поліцію України та звільнений з 30.06.2021. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті спірних сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, невиплаченої суми індексації грошового забезпечення задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не врахуванні індексації грошового забезпечення при здійсненні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки загальною кількістю 54 календарних дні. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та вплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки загальною кількістю 54 календарних дні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Апелянт вважає, що індексація не є видом грошового забезпечення поліцейського та відповідно до вимог пункту 23 розділу І Порядку № 260 не може бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. На переконання апелянта, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Індексація грошового забезпечення поліцейських повинна здійснюватися лише після 18 жовтня 2017 року, тобто з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №782, є безпідставними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію та Закону України Про індексацію грошових доходів населення", Позивач вважає, що він має право на індексацію грошового забезпечення за період перебування на посадах поліцейського з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. На переконання позивача, доводи апелянта про відсутність підстав для здійснення індексації грошового забезпечення, оскільки індекс споживчих цін в період з 2015-2017 не перевищував поріг 103% з посиланням на довідку Держкомстату є безпідставними, оскільки позивачу у нарахуванні індексації грошового забезпечення відмовлено з інших підстав, а саме у зв`язку з відсутністю права взагалі. Позивач зазначає, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом ГУ НП в Полтавській області від 07.11.2015 №7 о/с "По особовому складу" призначено ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «капітан міліції», старшим інспектором Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, присвоївши йому спеціальне звання «капітан поліції». Наказом ГУНП в Полтавській області № 316 о/с від 30.06.2021 позивача, на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції з 30.06.2021. Визначено, що вислуга років станом на 30.06.2021 складає 16 років 10 місяці 27 днів. Вказано, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 16 років. Позивач звернувся до ГУ НП в Полтавській області із запитом від 12.05.2022, в якому просив надати: 1) довідку, в якій зазначити розмір грошового забезпечення позивача за травень і червень 2021 року з зазначенням всіх складових, включаючи індексацію грошового забезпечення, яка підлягала виплаті в травні і червні 2021 року; 2) довідку, в якій зазначити середньоденне грошове забезпечення позивача станом на момент звільнення; 3) довідку про розмір грошового забезпечення, яке було виплачено позивачу при звільненні із зазначенням усіх його складових 4) розрахунок одноразової грошової допомога, що була виплачена після звільнення; 5) інформацію про те, чи було враховано індексацію в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні; 6) інформацію про те, чи виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення в період з за травень і червень 2021 року; 7) витяги з наказів про прийняття та звільнення позивача з поліції, 8) інформацію про невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (у тому числі УБД) за 2015-2021 роки під час проходження позивачем служби, 9) витяги з наказів про надання позивачу відпусток (як основних, так і додаткових, в т.ч. як УБД) за 2015-2021 роки під час проходження позивачем служби в поліції та наказів про відкликання позивача з відпустки. У відповідь на запит листом ГУ НП в Полтавській області № 29/72зі від 18.05.2022 позивача повідомлено, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не проводилась, у зв`язку з відсутністю законних підстав. Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі та протиправні дії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом періоду його служби в Національній поліції за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та, що поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік і на відпустки (основні й додаткові), що не були використані в попередні роки, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка згідно змін, внесених Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078. у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 (в редакції станом на листопад 2015 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер (абз. 4); грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (абз. 5). Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом , поліцейських. За правилами пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Відповідно до приписів пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з п. 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2016 за №669/28799 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №260), Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4 ) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзацем 1 пункту 1 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення. Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, якою внесено зміни до Порядку №1078 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, оскільки така індексація була прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Крім того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Отже, позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період перебування на посадах поліцейського за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом періоду його служби в Національній поліції за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення не здійснювалася, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений законом поріг індексації у 103 %. По-перше, суд звертає увагу на те, що відповідачем у відзиві наведено індекси споживчих цін лише починаючи з червня 2016 року, тоді як спірний період починається з листопада 2015 року. По-друге, у 2015 році поріг індексації законодавством був визначений на рівні 101 %, а не 103 %, і у листопаді 2015 року склав 102 %. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно протиправності позовних вимог про визнання протиправними дій ГУНП в Полтавській області щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі та стягнення з ГУНП в Полтавській області недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає наступне. У наказі ГУНП в Полтавській області від 30.06.2021 №316 о/с зазначено, що вислуга років станом на 30.06.2021 складає 16 років 10 місяці 27 днів. Вказано, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 16 років. Позивачем не заперечується факт наявності на час звільнення з поліції вислуги років у розмірі, що вказана в наказі Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 30.06.2021 №316 о/с "По особовому складу". Відповідно до довідки Бухгалтерського обліку Управління фінансового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 22.06.2022 №844/115/29/10/01-2022 одноразова грошова допомога позивачу при звільненні нарахована позивачу у розмірі 117608,32 (розмір грошового забезпечення позивача 14701,04 грн х50%х16 років) згідно наказу ГУНП в Полтавській області від 30.06.2021 №316 о/с. Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17. Таким чином, наявні правові підстави для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 у справі №820/5286/17. Незважаючи на те, що висновки щодо правозастосування у цій постанові стосувалися порядку виплати одноразової допомоги військовослужбовцю Збройних Сил України, суд вважає за можливе врахувати їх при вирішенні цієї справи з огляду на подібність правового регулювання правовідносин. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що індексація не є видом грошового забезпечення та відповідно до пункту 6 розділу VI Порядку № 260 не може бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Слід зазначити, що частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Враховуючи пріоритетність законів над підзаконними актами, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають норми Законів, а не підзаконних актів, які звужують поняття грошового забезпечення, яке підлягає врахуванню під час виплати одноразової допомоги. Зважаючи на те, що перед звільненням грошове забезпечення позивача індексувалось відповідно до вимог законодавства, сума індексації грошового забезпечення підлягає відповідно врахуванню під час визначення розміру одноразової допомоги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не врахуванні індексації грошового забезпечення при здійсненні виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області перерахувати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та здійснити виплату суми перерахунку, з урахуванням проведених виплат. Щодо доводів апеляційної скарги апелянта, протиправності вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки в загальній кількості 54 календарних дні, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про відпустки" встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Таким чином, учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 18.05.2022 №159/115/12/04/2022 за час проходження служби в Національній поліції у період з 07.11.2015 по 30.06.2021 у капітана поліції ОСОБА_1 наявні наступні залишки невикористаних відпусток: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік у кількості 30 календарних днів, щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років у кількості 10 календарних днів. Проте за обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток. Також у відзиві на позов зазначено, що відповідно до довідки УКЗ ГУНП від 18.05.2022 №159/115/12/04-2022 у позивача наявні 40 календарних дні невикористаної відпустки за час служби в поліції. У відповідності до вимог ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 ст. 93 цього Закону. Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік і на відпустки (основні й додаткові), що не були використані в попередні роки, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки регулюються приписами КЗпП України і Закону України "Про відпустки". Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 (адміністративне провадження № К/9901/13369/20). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 року по справі № 440/4852/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 по справі № 440/4852/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва