Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/19572/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" травня 2023 р. Справа№ 910/19572/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. секретар судового засідання: Новосельцев О.Р. за участю представників сторін: від позивача : Франчук А.В. від відповідача: не з`явились від третіх осіб на стороні позивача: Франчук А.В. від третіх осіб на стороні відповідача: не з`явились розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 (повний текст складено 30.09.2022) у справі №910/19572/21 (суддя Бойко Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Акціонерне товариство "Вітаміни"; 2) Представництво "Софарма" АД; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Фізична особа-підприємець Гаасс Леся Василівна; 2) Фізична особа-підприємець Ярош Віталій Валерійович про стягнення 110 050,29 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" (надалі "Товариство", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни (надалі "Підприємець", відповідач) про стягнення 110 050,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно ухиляється від виконання умов п. 4.1 договору суборенди за №38/18 від 08.06.2018 в частині повернення на користь позивача протягом 5 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди гарантійного платежу у розмірі 110 050,29 грн., у зв`язку з чим, останній вказує на наявність правових підстав для стягнення таких коштів з відповідача. Також фізична особи-підприємець Мельник Ганна Ігорівна звернулась до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" про стягнення заборгованості. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за зустрічним позовом не було належним чином виконано взяті на себе за договором суборенди №38/18 від 08.06.2018 грошові зобов`язання зі сплати орендної плати, тому виникла заборгованість у розмірі 106 016,82 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання пеня у розмірі 5 992,13 грн., 3% річних у розмірі 1 028,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 867,04 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" суму коштів у розмірі 110 050 грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 2 163 грн. 47 коп. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" про стягнення заборгованості відмовлено повністю. Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності встановлених порушень господарського зобов`язання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" в частині неналежної сплати орендних платежів чи завдання суборендарем збитків суборендодавцю, позивач має право вимагати від Мельник Ганни Ігорівни повернення гарантійного платежу та коштів, набутих без достатньої правової підстави. Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення гарантійного платежу, заявленого позивачем в сумі 110 050,29 грн., суд встановив, що згідно з платіжним дорученням №4890 від 23.10.2018 позивачем було сплачено відповідачці суму в розмірі 110 050,29 грн, з яких 103 214,05 грн. становить гарантійний платіж, а 6 836,24 грн. - винагороди за адміністрування та обслуговування орендованого приміщення, яка відповідно до п. 4.1 договору є невід`ємною частиною орендної плати. Поряд з цим суд зауважив, що незалежно від визначення суми орендної плати за договором в еквіваленті до долара США, сума гарантійного платежу була фіксованою та визначеною і оплаченою в гривні, а тому відсутні правові підстави для перерахунку такої суми, виходячи із зміни офіційного курсу гривні до долара США. Відтак, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню сума коштів у розмірі 110 050,29 грн. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог вказав на те, що підстави для нарахування позивачу орендної плати за вересень 2021 року та подальшого її вирахування суборендавцем з гарантійного платежу у відповідача за первісним позовом були відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Мельник Ганна Ігорівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального права. На переконання скаржника, гарантійний платіж не підлягає поверненню позивачу з огляду на наявність у нього заборгованості з орендної плати, а також враховуючи пошкодження орендованого приміщення. Апелянтка стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" використовувало спірне приміщення і повернуло його суборендодавцю лише 30.09.2021, а отже мало обов`язок зі сплати орендної плати за вересень 2021 року. Повідомлень про відмову від договору матеріали справи не містять. Також, за доводами скаржника, надані позивачем відеозаписи не можуть бути доказами у справі, оскільки при здійсненні зйомки не було отримано дозволу фізичних осіб на її проведення, а на відеозаписі 0018687 000000 20210826-142627 1030р5(25)/mp4 у папці «регистратор шерифа» наявні ознаки монтажу відео, оскільки спочатку на відео зазначається час 14:26:28, а на 40 секунді відео, час змінюється на 13:27:01. Крім того, скаржник вказує на безпідставність тверджень позивача про неможливість використання спірного приміщення, у зв`язку з відсутністю електропостачання з 26.08.2021 по 10.09.2021, що спростовується змістом акту від 30.08.2021 про події, які відбулися біля будівлі з нежилими приміщеннями, що розташовані за адресою: м.Київ,вул. Прирічна,9 (з якого вбачається, що працюють зовнішні блоки кліматичного обладнання). ), заявами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В той же час відповідачка стверджує, що позивач здійснював переїзд з орендованого приміщення ще до 26.08.2021, що підтверджується заявами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . З урахуванням викладеного, відповідачка за первісним позовом зазначає, що, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" не сплатило орендну плату за період з 01.09.2021 по 30.09.2021, у неї були всі підстави для зарахування гарантійного платежу в рахунок заборгованості за вересень 2021 року. При цьому позивач відповідає за всі пошкодження об`єкту суборенди в результаті демонтажу кондиціонерів. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" Заперечуючи проти доводів скаржника позивач зазначив, що згідно листа Мельник Г.І. від 05.11.2021, зарахування гарантійного платежу здійснено в рахунок погашення боргу з суборендної плати за вересень 2021 року, а не за наявність пошкоджень суборендованого приміщення. А тому, доказуванню підлягають обставини використання/невикористання приміщення позивачем за первісним позовом у вересні 2021 року. За твердженнями позивача, у зв`язку з неможливістю використовувати спірне приміщення в період з 26.08.2021 по 10.09.2021 (через відключення електропостачання відповідачкою та не усунення відповідних перешкод суборендодавцем після його офіційного повідомлення про це), станом на 10.09.2021 приміщення було звільнене Товариством з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна». Відтак, на переконання позивача, оскільки він був позбавлений можливості використовувати спірне приміщення з 26.08.2021 у повному обсязі, як це передбачено договором суборенди, наявні підстави для звільнення його від обов`язку зі сплати суборендних платежів, та відповідно наявність підстав для повернення гарантійного платежу. Також позивач вказує на безпідставність доводів скаржника щодо відсутності дозволу на здійснення відеозйомки з підстав відсутності заперечень сторін стосовно її здійснення, позаяк положення ст. 307 Цивільного кодексу України спрямовані на захист особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. При цьому, за доводами позивача, посилання скаржника на ознаки монтажу в наданому позивачем відео не доведено належними доказами, а зміст відеозаписів підтверджується заявами свідків та іншими наявними в матеріалах справи доказами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/25/23, у зв`язку з обранням головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19572/21. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 прийнято справу №910/19572/21 до провадження та призначено розгляд справи на 06.03.2023, де було оголошено перерву на 22.03.2023. У зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О.на лікарняному, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, для розгляду апеляційної скраги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М, Сулім В.В. Розгляд справи 22.03.2023 не відбувся у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та території України, розгляд справи призначено на 20.04.2023. 20.04.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що суддя Коротун О.М. перебувала на лікарняному, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. та призначено розгляд справи на 22.05.2023. У зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023, для розгляду апеляційної скраги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М, Сулім В.В. та ухвалою суду від 19.05.2023 прийнято до свого провадження. Розгляд клопотань Мельник Г.І. до апеляційної скарги додано нові докази (заяви свідків та відеозаписи, копії актів) та клопотання про витребування доказів, згідно яких скаржник просив суд витребувати наступні докази: 1) У Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна": - відеозаписи з камер відеоспостереження у приміщеннях, переданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" в суборенду у період з 01.08.2021 по 01.10.2021 на яких зафіксовано факт вивезення меблів, речей, проведення ремонтних робіт, наявність або відсутність електропостачання у вищезазначені періоди. 2) У Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна»: - договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" про надання послуг з перевезення майна у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - договір з Акціонерним товариством «Софарма» в особі Представництва «Софарма АД в Україні» про надання послуг з перевезення майна у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - договір з Акціонерним товариством «Вітаміни» про надання послуг з перевезення майна у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - акт(и) наданих послуг по договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - акт(и) наданих послуг по договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» із Акціонерним товариством «Софарма» в особі Представництва «Софарма АД в Україні» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - акт(и) наданих послуг по договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» із Акціонерним товариством «Вітаміни» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - рахунки на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» для Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - рахунки на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» для Акціонерного товариства «Софарма» в особі Представництва «Софарма АД в Україні» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - рахунки на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» для Акціонерного товариства «Вітаміни» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - квитанції та платіжні доручення на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софарма Україна» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - квитанції та платіжні доручення на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» від Акціонерного товариства «Софарма» в особі Представництва «Софарма АД в Україні» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021; - квитанції та платіжні доручення на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна» від Акціонерного товариства «Вітаміни» у період з 01.01.2021 по 01.11.2021. 13.03.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Мельник Г.І. надійшло клопотання про долучення нових доказів, які за твердженням представника апелянта були отриманні ним 03.03.2023. 22.03.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Мельник Г.І надійшли клопотання про долучення та про витребування доказів, а також заява про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів у ТОВ «Муравей-Україна», яке було подано разом із апеляційною скаргою. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань з підстав заявлення їх поза межами процесуальних строків та без зазначення поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню з такими клопотаннями. Крім того, представник позивача за первісним позовом звернув увагу, що апелянтом було порушено порядок та строки подання доказів, а також витребування доказів. Водночас зазначив, що у позивача відсутні відеозаписи на яких зафіксовано події у серпні-вересні 2021 року. Колегія вважає за необхідне на підставі заяви представника Мельник Г.І. залишити без розгляду клопотання про витребування доказів у ТОВ «Муравей-Україна», яке було подане разом із апеляціною скаргою. Розглянувши інші клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, серед іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, сторони мають обов`язок добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За загальними правилами подання доказів, встановленими у ст. 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч. 3); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 4); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8). Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду. За наведеного, всі докази, які підтверджують/спростовують заявлені вимоги, мають бути подані одночасно з позовною заявою/відзивом на позов, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена стороною до суду та належним чином обґрунтована. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Як слідує з клопотань відповідачки про витребування доказів, Мельник Г.І. просить суд витребувати докази у Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна». При цьому скаржник вказує на неможливість самостійного отримання їх, а також надання на адвокатський запит ТОВ «Муравей-Україна» не належно оформлених платіжних доручень. Разом з тим, відповідачка не наводить жодних причин неможливості подання вказаних клопотань до суду першої інстанції, як і не порушує питання про поновлення строків на звернення з відповідними клопотаннями. Колегією суддів встановлено, що 28.01.2022 відповідачкою було подано відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву. А відтак, відповідачці були відомі обставини стосовно підстав позовних вимог та відповідно, Мельник Г.І. мала можливість заявити клопотання про витребування доказів одночасно з поданням відзиву на позов/зустрічним позовом, тоді як відповідні клопотання були подані скаржником разом з апеляційною скаргою (2 клопотання) та майже через два місяці після відкриття апеляційного провадження (1 клопотання). За таких обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України та недоведеність причин, що об`єктивно не залежали від відповідача та позбавили його можливості дотриматись строків, передбачених процесуальним законодавством, колегія суддів залишає без задоволення клопотання Мельник Г.І. про витребування доказів з огляду на порушення заявником вимог ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 169 ГПК України. Також колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідачки про долучення до матеріалів справи доказів, зважаючи на таке. Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач спростовує заявлені позовні вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відзивом на позовну заяву, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). З доданих до апеляційної скарги доказів, а саме, заяви свідків, фото і відео, акту приймання-передачі об`єкту для виконання ремонтних робіт згідно з договором №1-9/21-ПР від 27.08.2021, акту огляду нежитлового приміщення від 10.09.2021, а також пояснень, які містяться в матеріалах справи вбачається, що про існування вказаних доказів Мельник Г.І. знала ще до відкриття провадження у справі. А отже, додаючи вказані докази до апеляційної скарги скаржником було порушено порядок та строки їх подання. Поряд з цим, відповідачкою не доведено неможливості подання зазначених доказів разом з поданням відзиву на позовну заяву, а судом не встановлено винятковості випадку, що в свою чергу унеможливлює прийняття вказаних доказів в суді апеляційної інстанції. Також колегія суддів звертає увагу, що у поданих відповідачкою 22.03.2023 клопотаннях, остання просить суд долучити докази (відповіді на запити, копії платіжних доручень, копії актів здачі-приймання робіт, копії рахунків, копії видаткових накладних, копії листів запиту та копії листів відповіді ), які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції. Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15. Позиції учасників справи Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 22.05.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання апеляційної інстанції 22.05.2023 не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується зворотніми повідомленнями, які наявні в матеріалах справи. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та беручи до уваги, що явка відповідача та третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 08.06.2018 між Мельник Ганною Ігорівною (суборендодавець) та ТОВ «Софарма України» (суборендар) був укладений договір суборенди №38/18 (далі "договір"), за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає для розміщення офісних приміщень у тимчасове користування нежитлове приміщення площею 150 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 2, яке знаходиться у користуванні суборендодавця на підставі договору оренди від 06.06.2018, укладеного між ним та ТОВ "МЛК". Пунктом п. 4.1 договору визначено, що розмір орендної плати складається з фіксованої та змінної частин, при цьому, компенсація комунальних послуг є складовою змінної частини орендної плати. Розмір фіксованої орендної плати на місяць на момент підписання договору складає 98 062,50 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 3 750,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ 26,15 грн. за 1 дол. США станом на 06.06.2018). Плата встановлена з розрахунку 25 доларів США за 1 кв.м. на місяць. Винагорода за адміністрування та обслуговування орендованого об`єкту суборенди складає 5,25 %, що є еквівалентом 197,00 доларів США від суми орендної плати та є невід`ємною частиною орендної плати. Сума фіксованої щомісячної орендної плати разом з винагородою складає 3 947 в еквіваленті доларів США. У день підписання акта прийому-передачі суборендар повинен сплатити одноразово суму коштів у розмірі 103 214,05 грн., що є гарантійним платежем у рахунок належних з нього платежів, яка повертається суборендарю протягом 5 робочих днів з дати підписання акта прийому-передачі об`єкту оренди суборендатору, або не повертається у разі порушення суборендарем своїх зобов`язань та на умовах, визначених цим договором. Сума визначеної цим договором орендної плати та гарантійного платежу вноситься суборендарем на рахунок суборендодавця в гривнях України та визначається в еквіваленті 7 894 доларів США згідно встановленого НБУ курсу долара до гривні на останній робочий день місяця, попереднього за розрахунковим. Оплата за електроенергію сплачується авансовим платежем у відповідності до встановленого ліміту та рахунку на відшкодування вартості спожитої електроенергії протягом 3-х робочих днів після отримання рахунку, але не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 4.1.2 договору). Відповідно до п. 4.3 договору суборендар сплачує суборендодавцю авансом орендну плату за вісім місяців оренди. Орендна плата за наступні роки перераховується суборендарем щомісячно протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку шляхом переказу відповідної суми коштів на поточний рахунок суборендодавця. Пунктом 4.5 договору передбачено, що першим днем строку, за який суборендар повинен вносити плату за користування приміщенням згідно договору є день підписання сторонами акта прийому-передачі в оренду приміщення, а останнім днем - день підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення. За змістом п.п. 5.1, 5.2, 5.5 договору передача об`єкта суборенди здійснюється уповноваженими представниками сторін в строк з 01.10.2018 по 31.10.2018 включно за умови своєчасного виконання суборендарем зобов`язань, встановлених п. 4.3 договору, що оформляється актом прийому-передачі об`єкта суборенди. Повернення об`єкта суборенди після закінчення строку суборенди оформляється актом прийому-передачі об`єкта суборенди, що складається і підписується представниками сторін в день закінчення строку суборенди, за умови виконання суборендарем умов п. 5.6 5.8 цього договору щодо стану об`єкта оренди. Положеннями п.5.6 договору встановлено, що об`єкт суборенди повинен бути повернений суборендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати суборендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта суборенди з вини суборендаря. При цьому, сторони погоджуються та виходять з того, що документом, який підтверджує первинний стан об`єкта оренди, є відповідний акт прийому-передачі об`єкта суборенди. Відповідно до п. 5.7 договору сторони зобов`язані за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, при відсутності згоди сторін про продовження цього договору або при достроковому його розірванні (в тому числі шляхом дострокового звільнення суборендарем об`єкта суборенди), створити спільну комісію для огляду об`єкта суборенди з метою його подальшого прийняття. За наслідками огляду об`єкта суборенди сторони складають та підписують акт огляду, в якому зазначають стан об`єкта суборенди, встановлене в ньому обладнання та враховують здійснені суборендарем поліпшення об`єкта суборенди (якщо такі мали місце), виявлені несправності та недоліки. Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 01.10.2021 (п. 3.1 договору). Як встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору Мельник Г.І. передала, а Товариство прийняло у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 150 кв.м., яке розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 23.10.2018, на підставі рахунку відповідачки за первісним позовом №84 від 22.10.2018, Товариством було перераховано на користь останньої грошові кошти у розмірі 110 050,29 грн. в якості сплати гарантійного платежу у розмірі 103 214,05 грн. та винагороди за адміністрування орендованого приміщення у розмірі 6 836,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4890 від 23.10.2018. Листом №369 від 26.08.2021 Товариство повідомило відповідачку про те, що внаслідок відключення його представником спільно з Ярошем В.В. та Гасс Л.В. електроенергії у приміщенні, переданому в суборенду за договором, з 26.08.2021 припиняється нарахування та сплата суборендної плати на підставі п. 7.7. договору. 10.09.2021 комісією у складі: ФОП Яроша В.В., представника Товариства Кучер О.В., яка в т.ч. представляла інтереси інших суборендарів (АТ "Вітаміни" та Представництва "Софарма" АД), в присутності: представника ТОВ "МЛК" (орендодавець за основним договором оренди) Павлової В.В., працівника технагляду Змієвець С.М., ФОП Гаасс Л.В. та представника Підприємця, був складений акт огляду нежитлового приміщення, в якому визначено, що в результаті обстеження виявлено недоліки, які зафіксовані на відео трьома сторонами та які є підставою для визначення вартості ремонтних робіт в приміщеннях по вул. Прирічна,

9. Товариство листом №408 від 13.09.2021 звернулося до Підприємця з проханням надати задля встановлення фактичних недоліків, які виникли під час користування суборендарем приміщенням, акт приймання-передачі у суборенду приміщень за договором. На вказаний лист Підприємець (листом від 27.09.2021) повідомила Товариство про те, що два примірника відповідного акту приймання-передачі приміщення були надані останньому у липні 2019, однак, другий примірник позивачем, після його підписання, суборендодавцю так і не було повернуто. Листом від 23.09.2021 Підприємець повідомив Товариство про те, що незважаючи на неодноразові його звернення щодо надання доступу до приміщень, які передані в суборенду, для їх огляду у відповідності до п. 6.4.2 договору та щодо створення спільної комісії для огляду цього приміщення з подальшим його прийняттям із суборенди, Товариство перешкоджало в доступі до приміщень. Разом з цим, 30.08.2021 Підприємцем було виявлено, що представники Товариства здійснюють демонтаж кондиціонерів, встановлених в орендованих приміщеннях, а 10.09.2021 вдалось потрапити до приміщень, у зв`язку з чим було виявлено численні пошкодження цілісності приміщень, які можуть бути усунуті шляхом проведення ремонтно-оздоблювальних робіт, а також виявлено демонтаж систем кондиціювання. Враховуючи викладене, Підприємець повідомила Товариство, що вимушена зарахувати гарантійний платіж в рахунок погашення можливих збитків до повернення об`єкту суборенди, які пов`язані з усуненням погіршення стану об`єкта суборенди, а у разі якщо об`єкт суборенди буде повернутий суборендодавцю в належному стані, тобто, не гіршому ніж на момент передачі його в суборенду, то Підприємець поверне гарантійний платіж. Крім того, просила погасити заборгованість по орендним платежам за вересень 2021 року до 29.09.2021. 30.09.2021 Товариство передало (повернуло), а Підприємець прийняла орендоване приміщення, площею 150 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 2, про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого зазначено, що при обстеженні приміщення були виявлені наступні недоліки: в кімнатах не працюють розетки; відсутні магістралі для монтажу спліт-систем для кондиціювання; наявні пошкодження покриття стін. Також сторони погодили, що суборендодавець має викликати представника суборендаря для перевірки придатності системи електропроводки, а у разі нез`явлення останнього, вартість усунення її недоліків буде встановлена самостійно суборендодавцем. Листом №449 від 06.10.2021 Товариство звернулося до Підприємця із вимогою повернути гарантійний платіж у розмірі 110 050,29 грн. у зв`язку із припиненням договору. У відповідь на вказану вимогу, посилаючись на п. 4.9 договору, листом від 05.11.2021 Підприємець повідомила позивача про відсутність підстав для повернення гарантійного платежу, оскільки той був зарахований у рахунок сплати орендної плати за вересень 2021 року у розмірі 106 298,71 грн. Звертаючись до суду із даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" вказувало, що починаючи з 26.08.2021, з незалежних від нього обставин, а саме відсутності електропостачання з вини відповідачки, суборендар не користувався орендованим приміщенням, що унеможливлює нарахування будь-яких плат за договором суборенди, а тому підстав для проведення зарахування гарантійного платежу у рахунок орендної плати за вересень місяць у відповідача не було. В свою чергу Мельник Г.І. звернулася із зустрічним позовом про стягнення з Товариства заборгованості за вересень 2021 року зі сплати суборендної плати. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У відповідності до приписів п. 4.1 договору, в день підписання акта прийому-передачі суборендар повинен сплатити одноразово суму коштів у розмірі 110 050,29 грн, що є гарантійним платежем у рахунок належних з нього платежів, яка повертається суборендарю протягом 5 робочих днів з дати підписання акта прийому-передачі об`єкту оренди суборендатору, або не повертається у разі порушення суборендарем своїх зобов`язань та на умовах, визначених цим договором. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем було сплачено відповідачці, визначений умовами п. 4.1 договору гарантійний платіж, а 30.09.2021 повернуто орендоване приміщення шляхом складення сторонами відповідного акту прийому-передачі об`єкту оренди. Отже, в силу приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та п. 4.1 договору з поверненням Підприємцю орендованих за договором приміщень в останнього виникає обов`язок з повернення Товариству суми гарантійного платежу, що має бути виконаний на протязі 5 робочих днів з такого моменту. Поряд з цим, у відповідності до п. 4.9 договору суборендодавець має право в односторонньому порядку зарахувати гарантійний платіж в рахунок погашення можливих збитків, сплати неустойки (пені, штрафів), інших платежів у разі їх виникнення внаслідок порушення суборендарем положень договору, за умови повідомлення про це суборендаря в письмовій формі за 3 робочих дні до такого зарахування. Тобто, зобов`язання суборендодавця з повернення суми гарантійного платежу не є безумовним та може бути припинено у випадку наявності порушень умов договору з боку суборендаря, наприклад, наявності невиконаного ним зобов`язання зі сплати орендної плати чи інших, передбачених договором нарахувань, а також у випадку завдання збитків пошкодженням ним орендованого майна. Як встановлено судом першої інстанції , гарантійний платіж за договором було зараховано в рахунок погашення заборгованості Товариства з оплати орендної плати за вересень 2021 року та відшкодування збитків, завданих недоліками орендованих приміщень після їх повернення з суборенди. В свою чергу, Товариство вказує на те, що з 26.08.2021 внаслідок протиправних дій Підприємця було створено йому перешкоди у користуванні орендованими приміщеннями у зв"язку безпідставним відключенням електропостачання та він вимушений достроково виїхати з таких приміщень, а тому правові підстави для нарахування суборендної плати за вересень 2021 року відсутні. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.08.2021 о 8:47 год. представник Підприємця, разом з іншими суборендаторами приміщень у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, а саме: ФОП Ярош В.В., його представник та ФОП Гаасс Л.В., прибули за адресою об`єкта оренди (вул. Прирічна, 9) та без пояснення причин відключили електропостачання у будівлі, закрили електрощитову та заблокували до неї доступ інших осіб, повідомивши при цьому суборендаря, що електропостачання буде відновлене тільки після виконання майнових вимог суборендодавця, а в іншому випадку вимагали негайного залишення орендованого приміщення. Не погодившись з вимогами суборендодавця, представники Товариства викликали наряд поліції та службу охорони ПП "Шериф Пульт", про що був складений відповідний акт. О 14:00 год. 26.08.2021 представник Підприємця та інші суборендатори покинули орендоване приміщення, проте, електропостачання не відновили. Вказані обставини були зафіксовані представниками: ТОВ "Софарма Україна", Представництва "Софарма АД" в Україні, АТ "Вітаміни", які користувались вказаним приміщенням, а також охоронних служб ПП "Система нагляду "Грізлі", ПП "Шериф Пульт" у акті про події на охоронюваному об`єкті від 26.08.2021 та підтверджені листом ПП "Шериф Пульт" від 29.06.2022, листом ПП "Система нагляду "Грізлі" від 24.06.2022, а також заявою свідка ОСОБА_8 та відеозаписом на CD-диску, доданими ТОВ "Софарма Україна" до матеріалів позову. Відповідно до п. 7.7 Договору у випадку виникнення обставин, що перешкоджають користуванню приміщенням, а саме погіршення технічного стану приміщення, комунікацій або обладнання, що передавалось разом з приміщенням; створення фізичних перешкод з боку суборендодавця у користування об`єктом суборенди, суборендодавець зобов`язаний усунути такі обставини протягом 7 днів з моменту надіслання йому повідомлення з боку орендаря. Орендна плата за час неможливості повноцінного користування приміщенням не сплачується. 27.08.2021, посилаючись на вказані умови договору (п. 7.7), Товариство направило повідомлення Підприємцю про те, що у зв`язку з відключенням суборендодавцем електропостачання на об`єкті суборенди, користування орендованим приміщенням є неможливим, а тому відповідно до умов договору припиняється нарахування та сплата суборендної плати. Вказаний лист був отриманий відповідачем 31.08.2021., який залишився без розгляду відповідачкою. Судом першої інстанції встановлено, що електропостачання на об`єкті суборенди було відновлене лише 10.09.2021, що підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі виконання ремонтних робіт з демонтажу кондиціонерів у орендованих приміщеннях від 27.08.2021, від 06.09.2021, від 09.09.2021 та від 10.09.2021, складених суборендарями ТОВ "Софарма Україна", Представництвом АТ "Софарма" АД, АТ "Вітаміни" та ТОВ "Рембудтехнологія" (підрядник), у яких зафіксовано, що у приміщеннях було відсутнє електропостачання через його відключення всередині електрощитової, а відновлення (10.09.2021) відбулось у присутності представника ФОП Мельник Г.І, ФОП Гаасс Л.В, ФОП Яроша В.В. В свою чергу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідачки на те, що Товариство мало змогу самостійно поновити електропостачання, оскільки 26.08.2021 після його відключення Ярошем.В.В. було залишено ключ від щитової на рецепції, про що нібито Товариство було обізнано та електропостачання було поновлено раніше 10.09.2021, що підтверджується працюючим шлагбаумом на заїзді до автостоянки, облаштованій перед будівлею за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 5, електропостачання якого відбувалось через кабель, прокладений від будівлі №9 (вул. Прирічна), враховуючи те, що залишення Ярошем В.В. ключів від щитової на рецепції не підтверджуються матеріалами справи (спростовуються наявними відеозаписами) і цілком логічно, що електрощитова в будинку може забезпечувати електропостачання не лише розташованих в ньому приміщень, а й прилеглої території (споруд, конструкцій на ній). Однак, суд першої інстанції зазначив, що у суду не виникає сумнівів в тому, що існує можливість відключення за рахунок окремих перемикачів кожного об`єкту електропостачання окремо, а матеріали справи взагалі не містять доказів дійсного забезпечення електропостачання до шлагбауму із щитової, яка забезпечувала електропостачання до орендованих приміщень. Судом першої інстанції також не взято до уваги інші доводи відповідача про нібито поновлення електропостачання раніше 10.09.2021 з посиланням на працюючі зовнішні блоки кондиціонерів та нібито злом дверей щитової Товариством і в подальшому заміни замка, які не підтверджуються жодними доказами. Водночас, суд зауважив, що не в залежності від можливостей Товариства щодо відновлення електропостачання, обов`язок створення та підтримання належних умов для можливості безперешкодного користування орендованими приміщеннями покладається саме на Підприємця як суборендодавця, а тому за відсутності реакції останнього на обставини відключення електропостачання до орендованих приміщень, а більше того, вчинення цього за його участі (в особі уповноваженого представника), вести мову про певну неналежну поведінку суборендаря неможливо. До того ж, як положення чинного законодавства України, так і умови договору не містять такого виду превентивного захисту інтересів орендодавця (суборендодавця) у випадку неналежного виконання орендарем (суборендарем) своїх обов`язків за відповідним правочином оренди (суборенди) (в т.ч. по щодо своєчасного внесення орендної плати) як створення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями шляхом відключення електропостачання до них (тобто, блокування можливості їх використання за визначеним в Договорі цільовим призначенням), а тому такі дії Підприємця є нічим іншим як проявом недобросовісної поведінки, що суперечить приписам ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України, а тим більше становлять порушення умов п. 6.2.2 договору щодо забезпечення безперешкодного використання суборендарем об`єкта суборенди та системами комунікацій на умовах договору. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неможливість використання Товариством орендованих за договором приміщень протягом 26.08.2021- 10.09.2021 з незалежних від нього причин, а тим більше, створених та не усунених Підприємцем, тому в силу приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 7.7 договору його посилання на звільнення від сплати орендної плати за вказаний період є обґрунтованими. В аспекті наведеної агресивної недобросовісної поведінки Підприємця цілком логічними та обґрунтованими діями Товариства є організація свого робочого процесу в іншому місці та звільнення орендованих за договором приміщень, що підтверджується матеріалами справи (долученими відеозаписами) та не спростовано відповідачем було здійснено у період з 03.09.2021 по 09.09.2021. В той же час, за змістом приписів ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 3.5 договору право суборендодавця на одностороннє дострокове припинення дії такого договору виникає в останнього виключно за наявності однієї із таких умов: прострочення сплати орендодавцем орендної плати за користування об`єктом суборенди більше ніж на один місяць; суборендар навнимсно або з необережності погіршує стан об`єкту суборенди або своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження об`єкту суборенди; суборендар використовує об`єкт оренди не за цільовим призначенням згідно з п. 2.1 договору. При цьому, за змістом вказаного пункту у таких випадках договір є розірваним з дати одержання суборендарем повідомлення суборендодавця про відмову від договору. Тобто, події які мали місце 26.08.2021 можливо кваліфікувати як односторонню відмову Підприємця (в особі його уповноваженого представника) від договору, однак, матеріали справи не містять доказів існування визначених в п. 3.5 договору правових підстав для цього, а тому такі дії є протиправними. Одночасно з цим, такі дії, попри їх протиправність, однак в сукупності із агресивною недобросовісною поведінкою відповідача, яка полягала в створенні перешкод у користуванні орендованими приміщеннями шляхом відключення електропостачання та не усуненням таких перешкод у визначені договором строки, цілком обґрунтовано зумовили фактичне прийняття Товариством такої відмови суборендодавця та звільнення орендованих приміщень, у зв`язку з чим, правові підстави для покладення обов`язку на нього з оплати суборендної плати після волевиявлення суборендаря на дострокове припинення дії договору та унеможливлення фактичного користування орендованими приміщеннями, відсутні. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивач, будучи сумлінним у виконанні своїх зобов`язань за договором, прийняв рішення провести поточний ремонт орендованих приміщень до їх повернення суборендодавцю, для чого було укладено з підрядником (ТОВ "Рембудтехнологія") договір №1-9/21-ПР щодо виконання поточного ремонту приміщення від 25.08.2021, який спочатку мав проводитися до закінчення строку дії договору (01.10.2021) з одночасним поступовим звільненням Товариством орендованих приміщень від свого майна, однак, в силу припинення електропостачання змога проведення такого ремонту з`явилася лише після його відновлення (10.09.2021) та, відповідно, період з 10.09.2021 по 30.09.2021 було використано виключно для проведення такого ремонту, а іншим чином орендовані приміщення у вказаний період Товариством не використовувалися. Господарський суд також погодився з аргументованими доводами Товариства щодо нераціональності повернення до орендованих приміщень після 10.09.2021 (поновлення електропостачання) з послідуючим їх звільненням 30.09.2021 (у зв`язку із закінченням строку оренди), адже такі переїзди потребують додаткового витрачання коштів та часу на це, необхідність понесення чого, з огляду на вже переміщення та початок облаштування робочого процесу в іншому місці, відсутня. До того ж, такою недобросовісною поведінкою суборендодавців за місяць до закінчення строку дії договору було нівельовано існування довірчих відносини між сторонами, які знайшли своє відображення укладенням договору, що безумовно викликало обґрунтовані сумніви Товариства в тому, що подібна ситуація, яка мала місце 26.08.2021, не повториться після його повернення до орендованих приміщень (після 10.09.2021) до закінчення строку суборенди, що цілком логічно стримувало його від вчинення таких дій. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком господарського суду, що ці обставини у сукупності виключають правові підстави для покладення на Товариство обов`язку із оплати орендної плати за період з 10.09.2021 по 30.09.2021, адже виключно в силу поведінки Підприємця, протиправність та недобросовісність якої встановлена судом, фактичне користування Товариством орендованими приміщеннями у вказаний період не відбувалось, а виключно здійснювався їх ремонт з метою приведення у первісний (на момент отримання їх в суборенду) стан з урахуванням нормального зносу. З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини перебігу спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу орендної плати за вересень 2021 року та подальшого її вирахування суборендодавцем із гарантійного платежу. Посилання відповідачки на акти про події від 26.08.2021 та від 30.08.2021, та на заяви свідків колегією суддів відхиляються, оскільки суперечеть іншим наявним у справі доказам та вказні акти складені лише заінтересованими особами та не визнаються судом належними, достатніми та допустимими доказами, в розумінні положень ст. 76-78 ГПК України, в підтвердження наявності електроенергії в спірному приміщенні в період з 25.08.2021 по 01.10.2021, позаяк не виникає сумнівів у тому, що існує можливість відключення за рахунок окремих перемикачів кожного об`єкту електропостачання окремо, а матеріали справи взагалі не містять доказів дійсного забезпечення електропостачання до шлагбауму від щитової, яка забезпечувала електропостачання до орендованих приміщень. Стосовно доводів скаржника про недопустимість доказів позивача у вигляді наданої до суду відеозйомки, з підстав не отримання дозволу на зйомку, слід відмітити, що про наявність камер відеоспостереження приміщення, як суборендодавець приміщення, знала, а відтак надала мовчазну згоду на здійснення зйомки. Також відповідачка не заперечувала проти здійснення відеозйомки співробітниками охоронної фірми. Відносно ж запису зробленого представником позивача, то слід зауважити, що представник відповідачки не заперечував проти зйомки, і в подальшому сам почав здійснювати відповідну зйомку. Жодних заперечень від представника відповідачки за первінним позовом не надходило. Посилання ж скаржника на ознаки монтажу на відеозаписі у папці «регистратор шерифа» не доведено належними засобами доказування, тоді як зміст відеозаписів підтверджується заявами свідків та іншими доказами у справі. Поряд з цим слід звернути увагу, що відключення електроенергії могло призвести до припинення роботи камер відеоспостереження та як наслідок, до збою в налаштуванні дати, часу зйомки тощо. Відтак, долучені позивачем до позовної заяви відеозаписи приймаються судом в якості допустимих доказів у справі. Стосовно посилань Підприємця на зарахування гарантійного платежу у рахунок відшкодування завданих суборендодавцю збитків (в рахунок проведення ремонтних робіт в приміщенні за наслідками демонтажу систем кондиціювання), колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно із п. 5.6 договору документом, який підтверджує первинний стан об`єкта суборенди (за яким можливо встановити у подальшому наявність/відсутність недоліків майна, погіршення його стану), є акт прийому-передачі суборендарю об`єкта суборенди. У той же час, в матеріалах справи вказаний акт відсутній. До матеріалів позовної заяви доданий акт огляду орендованого приміщення від 10.09.2021, складений на вимогу ТОВ "Софарма Україна" та підписаний сторонами, у якому зазначено про виявлення недоліків майна, що зафіксовано на відео трьома сторонами. Також позивачем наданий акт приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення від 30.09.2021, в якому сторони зафіксували виявлені недоліки. Однак, враховуючи відсутність первинного акта приймання-передачі приміщення у користування позивачу, в якому мав бути зафіксований стан майна в момент його передачі в суборенду, визначити наявність та ступінь погіршень такого майна на час його повернення неможливо. До того ж, правові підстави вважати, що визначені в акті від 30.09.2021 недоліки виходять за межі нормального зносу за час користування приміщеннями відсутні (відповідачем не надано жодних доказів цього).Також, відсутні докази того, що будь-які пошкодження приміщення були завдані саме позивачем. Водночас, із матеріалів справи вбачається, що демонтаж систем кондиціювання, на що вказував відповідач у своєму листі від 23.09.2021, здійснювався позивачем правомірно як власником спліт-систем кондиціювання, що підтверджується копіями рахунків №10, 11 від 01.11.2018, видатковими накладними від 01.11.2018 та банківськими виписками з рахунку позивача про сплату зазначених спліт-систем (були викуплені у ФОП Ярош В.В. у 2018 році). Окрім того, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у діях Товариства складу цивільного правопорушення, що у відповідності до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України унеможливлює нарахування та стягнення збитків з такої особи, а, відтак, відсутні підстави і для зарахування гарантійного платежу в рахунок відшкодування таких збитків. За змістом п. 4.9. договору погоджено, що у випадку, якщо у суборендаря не виникло зобов`язань зі сплати неустойки та/або відшкодування збитків, а також заборгованості суборендаря перед суборендодавцем у зв`язку з цим договором, що не були оплачені, то сума гарантійного платежу, сплачена в порядку, передбаченому договором порядку, повертається суборендарю протягом 5-х робочих днів з дати підписання акту прийому-передачі об`єкту оренди. В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та п. 4.9 договору грошове зобов`язання Підприємця по поверненню на користь Товариства суми гарантійного платежу мало бути виконано до 07.10.2021. Північний апеляційний господарський суд вважає вірним визначення судом першої інстанції суми гарантійного платежу в розмірі 103 214,05 грн., та суми 6 836,24 грн. - винагороду за адміністрування та обслуговування орендованого приміщення, а тому правові підстави для зарахування їх до гарантійного платежу відсутні. Також відсутні підстави для коригування розміру гарантійного платежу до курсу долара США на момент розгляду справи, оскільки умовами договору сума гарантійного платежу визначена в гривні та оплачена позивачем в гривні. Судом першої інстанції вірно визначено, що сума коштів у розмірі 6 836,24 грн., сплачена Товариством на користь Підприємця на підставі рахунку №84 від 22.10.2018 як винагорода за адміністрування та обслуговування орендованого приміщення, є фактично повторною оплатою одного і того ж платежу за один місяць, тобто є безпідставно набутими коштами відповідачем, які у відповідності до приписів ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню Товариству. Тому, невірність нормативно-правового обґрунтування позивачем підстави звернення з даним позовом до суду в частині заявлених до стягнення коштів у розмірі 6 836,24 грн. саме по собі не може бути правовою підставою для відмови в його задоволенні в цій частині, адже, в позові міститься посилання на обов`язок Підприємця по сплаті таких коштів на користь Товариства, а судом встановлено дійсну правову природу спірних правовідносин в цій частині та, застосувавши правові норми, які регулюють такі відносини (ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України), дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості у визначеному розмірі. З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу гарантійного платежу в сумі 103 214,05 грн,а також безпідставно набутих коштів в розмірі 6 836,24 грн, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідачки 110 050,29 грн. Оскільки питання щодо перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду в частині зустрічних позовних вимог скаржником не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України. Інші доводи апеляційних скарг відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/1 від 08.09.2022 у справі №910/19572/21 не підлягає задоволенню і рішення слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Ігорівни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/19572/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2022 у справі №910/19572/21 залишити без змін. 3.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Мельник Ганну Ігорівну .

4. Матеріали справи №910/19572/21 повернути до Господарського суду м.Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3ст.287 ГПК України. Повний текст постанови підписано 25.05.2023. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун