Постанова 4820 № 686/2079/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/2079/23 Провадження № 22-ц/4820/980/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Чебан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду. ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року у справі №686/4032/21 стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 1 500 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Це рішення суду не виконане до теперішнього часу, внаслідок чого позивачеві завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування в системі органів державної влади, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна на свою користь 5 000 000 грн моральної шкоди, завданої йому внаслідок невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року у справі №686/4032/21 у період часу за 13 грудня 2022 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, а Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україна у спірних правовідносинах. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок невиконання органом державної влади судового рішення ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Суд першої інстанції зробив неправильні висновки з установлених обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Крім того, суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У своєму відзиві на апеляційну скаргу Верховний Суд просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки. На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826). Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 5 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року у справі №686/4032/21 стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 1 500 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції а) щодо повідомлення позивача про судовий розгляд Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. В силу частини другої статті 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом. Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання встановлений статтями 128-130 ЦПК України. Згідно з частинами третьою, п`ятою, шостою, восьмою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Із положень частин першої, другої, четвертої статті 130 ЦПК України слідує, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Правила надання поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі Правила) визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку та регулюють відносини між ними. Як передбачено пунктом 2 Правил, рекомендоване поштове відправлення реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача. Згідно пункту 99-1 Правил рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд. Суд викликає учасника справи у судове засідання судовою повісткою про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена учаснику справи завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку. За відсутності учасника справи або членів його сім`ї судова повістка негайно повертається до суду з поміткою про причини невручення. У такому разі днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що його місцем поживання є квартира АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 просив суд розглядати справу без його участі. Ухвалою від 26 січня 2023 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження. Після закриття підготовчого провадження ухвалою від 15 лютого 2023 року суд призначив справу до судового розгляду на 21 березня 2023 року о 15 годині. 7 березня 2023 року суд першої інстанції надіслав на адресу місця проживання ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення судову повістку про виклик у вказане судове засідання. Це поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою відділення зв`язку від 13 березня 2023 року про його невручення через відсутність адресата (а.с. 20-21). Отже, ОСОБА_1 був викликаний до суду у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом. Оскільки ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу за його відсутності та ухвалив рішення по суті спору. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце судового засідання, суперечать процесуальному закону та фактичним обставинам справи. б) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та друга). За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як передбачено частиною першою статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі Порядок). Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Із положень підпункту 2 пункту 35 Порядку слідує, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень . Відповідно до частини першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. Виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється відповідно до встановленого порядку. Зокрема, такі рішення виконуються органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження виконавчих документів шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у межах відповідних бюджетних призначень і наданих бюджетних асигнувань. Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року (справа №826/17656/16) та постанові від 30 квітня 2020 року (справа №804/2076/17). У справі відсутні будь-які дані щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року (справа №686/4032/21). Водночас ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів про те, що внаслідок невиконання цього судового рішення у період часу 13 грудня 2022 року йому завдано моральної шкоди. За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов є необґрунтованим. Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими. Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі. в) щодо належного відповідача у справі та представництва Верховним Судом інтересів держави Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до частини першої статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. В силу частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими та службовими особами відшкодовується державою в повному обсязі. Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Із положень частини четвертої статті 58 ЦПК України слідує, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Водночас, залучення або ж незалучення до судового вирішення спору такого органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не орган державної влади, який порушив права чи інтереси позивача. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27 листопада 2019 року (справа №242/4741/16-ц) та від 25 березня 2020 року (справа №641/8857/17), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням судового рішення, до держави Україна. При цьому позивач визначив Верховний Суд як орган, який порушив його права та має представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Водночас відповідно до положень розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України та Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовами про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, в тому числі внаслідок невиконання судових рішень. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україна у спірних правовідносинах. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Чевилюк З.А. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 30