LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС914/2360/22

від 22.05.2023 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 914/2360…

УХВАЛА 22 травня 2023 року м. Київ cправа № 914/2360/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Зуєв В. А., перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Марко Р. І., Матущак О. І.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про ухвалення додаткової постанови у справі № 914/2360/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про стягнення 45 760,72 грн, ВСТАНОВИВ: 10.04.2023 додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про ухвалення додаткової постанови за апеляційною скаргою Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2023 у справі № 914/2360/22. 26.04.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 914/2360/22. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.05.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Зуєв В. А. За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 914/2360/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини. Положеннями частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення у розмірі 45 760,72 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 914/2360/22 є малозначною. А отже, додаткове рішення у малозначних справах оскаржується у тому випадку, якщо стороною доведено підстави для відкриття, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Тобто за аналогією розгляду справ до 100 та до 500 мінімумів для працездатних осіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених в постановах Верховного Суду. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховав, що у малозначній справі вони можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зазначає, що такі посилання скаржника не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтверджують наявність випадку (випадків), який (які) дає (дають) право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченими підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначив, що справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки з додаткової постанови суду апеляційної інстанції випливає, що суд позбавив законного права на відшкодування витрат, які він поніс під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Зазначені доводи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з цієї підстави, оскільки саме власне твердження (без належного обґрунтування) скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів належними доказами факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у згаданій справі. Разом з тим, суд вважає доцільним відмітити, що доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Доводи скаржника щодо недослідження доказів також спростовуються текстом оскаржуваної додаткової постанови. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997). Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 914/2360/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька В. А. Зуєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»