Ухвала КАС ВС № 420/23668/21

УХВАЛА 18 травня 2023 року м. Київ справа №420/23668/21 адміністративне провадження № Зв/990/21/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., секретаря судового засідання Рудницького І.В., позивач не з`явився представника відповідачів Вдовиченко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №124 від 13 вересня 2021 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації", ухваленого П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) відносно прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури Одеської області № 2328к від 20 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з 30 жовтня 2021 року; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення і до дати постановлення судового рішення; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора визначити відповідну кадрову комісію та призначити додатковий день (день, час, місце) для повторного складання ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №124 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року № 2328 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 30 жовтня 2021 року. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 75010,59 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року змінено. Викладено п`ятий абзац його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 66676,08. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року по справі №420/23668/21 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23 березня 2023 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у цій справі. Ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову. 31 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява позивача про перегляд постанови Верховного Cуду від 23 березня 2023 року за виключними обставинами, яка мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року у справа № 3- 5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року за виключними обставинами у цій справі та призначено заяву за виключеними обставинами до розгляду на 04 травня 2023 року. Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідачів заперечував проти задоволення заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Положеннями частини першої статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Частиною шостою статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Суд зауважує, що згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.». У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.». Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-IX від 19 вересня 2019 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі. Крім того, у спірному випадку постановою Верховного Суду 26 січня 2023 року, яку просить переглянути заявник у зв`язку з виключними обставинами, скасовано рішення суддів попередніх інстанцій а ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Тобто постанова Верховного Суду щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не може вважатися невиконаним в розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Такої правової позиції притримується Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 та від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Відповідно до частини першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд- У Х В А Л И В : Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 420/23668/21 залишити в силі. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк ' О.В. Кашпур Н.М. Мартинюк