Постанова 4855 № 580/6040/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6040/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, В С Т А Н О В И В Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ВПВР Департаменту ДВС України Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. ЗВП № 59959397 від 23.11.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірна постанова не відповідає вимогам ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення суми стягнення та характеристик описаного майна. Також апелянт посилається на те, що частина виконавчих проваджень із зведеного виконавчого провадження №59959397 підлягає закінченню і відповідачем безпідставно звернено стягнення на майно, яке перебуває у заставі. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що в оскаржуваній постанові від 23.11.2022 вказано всі відомі під час проведення описку майна дані та інформація, а накладення арешту та звернення стягнення на майно не є тотожними процесуальними діями, оскільки мають різні правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з на примусовому виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №59959397, боржником у якому є ПрАТ «Азот» та відповідно до облікової картки якого (а.с.206-208) до його складу входять виконавчі провадження: - № 66375880 з виконання постанови № 55282181 від 30.07.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості у сумі 353336 грн 26 коп., залишок по стягненню 353336 грн 26 коп.; - № 66375827 з виконання постанови № 54814384 від 30.07.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості у сумі 10911 грн 65 коп., залишок по стягненню 10911 грн 65 коп.; - № 64641729 з виконання постанови № 56922143 від 24.02.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості 64318455 грн 26 коп., залишок по стягненню 64318455 грн 26 коп.; - № 61002668 з виконання наказу № 925/1427/16 від 14.04.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 106726841 грн 74 коп., залишок по стягненню 106726841 грн 74 коп.; - № 59610271 з виконання виконавчого листа № 580/477/19 від 08.07.2019 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 33856205 грн 93 коп., залишок по стягненню 29218547 грн 16 коп.; - № 56922080 з виконання наказу № 925/965/16 від 30.07.2018 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 1176603581 грн 34 коп., залишок по стягненню 1124524582 грн 50 коп.; - № 56675048 з виконання виконавчого листа № 823/1997/17 від 27.04.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 4801380 грн 50 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.; - № 56640118 з виконання виконавчого листа № 823/2321/17 від 11.05.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 3872965 грн 09 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.; - № 56566589 з виконання наказу № 925/392/16 від 06.09.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 14989984 грн 63 коп., залишок по стягненню 14989984 грн 63 коп.; - № 56458460 з виконання виконавчого листа № 823/1539/17 від 16.05.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 2774137 грн 32 коп., залишок по стягненню 803593 грн 70 коп.; - № 56432614 з виконання виконавчого листа № 823/1682/17 від 28.02.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 2764916 грн 56 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.; - № 55495807 з виконання наказу № 925/444/17 від 12.07.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 51978 грн 98 коп., залишок по стягненню 51978 грн 98 коп.; - № 55298577 з виконання наказу № 925/571/17 від 23.10.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 80260 грн 01 коп., залишок по стягненню 80260 грн 01 коп.; - № 55170377 з виконання наказу № 925/829/17 від 19.09.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 177447 грн 90 коп., залишок по стягненню 10443 грн 16 коп.; - № 50339069 з виконання наказу № 925/308/13-г від 16.03.2015 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 22605587 грн 39 коп., залишок по стягненню 22605587 грн 39 коп. Загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню №59959397 становить 1433987990 грн 56 коп., залишок не стягнутої суми - 1363694512 грн 44 коп. (а.с.206-208). В рамках виконання вказаного зведеного виконавчого провадження 23.11.2022 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову ВП № 59959397 про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с.198-203), якою було описано та накладено арешт на 2 нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72: п`ятиповерхова будівля, матеріал стін - скло, перекриття - бетон, під назвою цех І-1 (виробництво іонітів). Будівля знаходиться в незадовільному стані; триповерхова будівля, матеріал стін - цегла, перекриття - бетон, під назвою цех АСіП (цех антикорозійних сплавів і покриттів) Будівля перебуває у задовільному стані. На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування - заборона відчужувати. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 . Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови та допущення процедурних порушень під час її прийняття не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". В силу ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Статтею 30 цього Закону передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Частиною 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до ч.6 наведеної статті стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно з ч.1-3, 5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису). Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено загальний розмір суми стягнення, в межах якої здійснено відповідний опис та накладено арешт. В той же час, спірна постанова містить перелік виконавчих документів щодо яких здійснюється примусове виконання в рамках зведеного виконавчого провадження №59959397 із зазначенням відповідних сум заборгованості за виконавчими документами та розмір виконавчого збору за кожним виконавчим документом окремо, а також наведено інформацію, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат на виконавче провадження, штрафів. При цьому, норми Закону України «Про виконавче провадження» не містять положень, які вимагають зазначення у постанові про опис та арешт майна боржника загального розміру суми стягнення, а тому відповідні посилання апелянта відхиляються судом. Також не підлягають врахуванню посилання скаржника на наявність підстав для завершення низки виконавчих проваджень, що входять до зведеного виконавчого провадження №59959397, оскільки в рамках даної справи не оскаржується бездіяльність відповідача щодо не закінчення відповідних виконавчих проваджень, а предметом розгляду є саме постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.11.2022 ЗВП № 59959397. Щодо посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.06.2018 у справі №908/4022/14, згідно з якою відсутність у постанові про опис та арешт майна передбачених ч.5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкових відомостей про майно боржника в частині загальної площі, кількості кімнат (приміщень), їх площі та призначення, інформації про підсобні приміщення та споруди є правовою підставою для визнання такої постанови протиправною, колегія суддів виходить з наступного. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на загальне правило щодо необхідності врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду у відповідних правовідносинах. Зокрема, такий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, згідно з якою суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 15.10.2019 у справі №904/1069/18, відповідно до якої незазначення виконавцем у постанові про опис та арешт майна боржника інформації щодо площі кожного приміщення, які є складовою нерухомого майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця було порушено права чи свободи боржника. Отже, відсутність окремих відомостей про майно боржника в постанові про опис та арешт майна не має наслідком протиправність такої постанови та не є підставою для її скасування, оскільки жодним чином не порушує права боржника. В силу ч.1, 3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. З матеріалів справи вбачається, що на комплекс будівель та споруд цеху І-1, що належить на праві власності ПАТ "Азот", накладено обтяження, відповідно до договору відступлення (передачі) прав за іпотечним договором від 13.01.2012 № 06.1-20/008, укладеного між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" (а.с.21). В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що розпочалась процедура задоволення вимог стягувачів у ЗВП № 59959397 шляхом звернення стягнення на відповідне майно боржника в частині його вилучення з метою примусової реалізації. В даному випадку державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника не для задоволення вимог стягувачів, а як забезпечувальний захід збереження майна боржника, оскільки воно може зменшитись або зникнути, що у майбутньому може ускладнити виконання остаточного рішення суду (виконавчого документу). Накладення арешту на майно не може свідчити про безумовне його відчуження на користь стягувача, а лише забороняє боржнику вчиняти будь-які дії щодо його відчуження. Накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення та звернення стягнення на майно для задоволення вимог стягувачів не є тотожними процесуальними діями, оскільки мають різні правові наслідки. Інститут опису та арешту майна боржника із накладенням обмеження на право користування в частині заборони його відчуження є механізмом забезпечення реального виконання виконавчого документу в рамках виконавчого провадження. При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанов від 15 січня 2020 року у справі №910/7221/17, оскільки у наведеній справі Верховним Судом досліджувались постанова державного виконавця про опис та арешти майна боржника, якою було заборонено відчуження та користування рухомим майном - транспортним засобом, тобто обставини зазначеної справи не є тотожними, позаяк в рамках даної справи було здійснено опис та арешт нерухомого майна позивача без заборони його використання. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 19 травня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма