Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6231/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6231/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : 09.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки під час розрахунку позивачу пенсії за віком починаючи з 22.08.2022, та щодо обчислення доплати за стаж, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу з 22.08.2022 пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021, здійснити перерахунок доплати за стаж з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 22.08.2022 відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 22.08.2022. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 15.03.2011 по 29.09.2016 року вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а за заявою від 22.08.2022 їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (доходу), що є, на її переконання, протиправним. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 р. адміністративний позов задоволено частково: Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) щодо призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06 вересня 2022 року пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 06 вересня 2022 року. У решті позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при обрахунку розміру пенсії за віком має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), а не попереднього показника пенсії (за Законом України «Про пенсійне забезпечення»). Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що в цьому випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, а тому, на переконання Апелянта, відсутні підстави для обчислення розміру пенсії Позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, оскільки такий показник застосовується виключно при первинному призначенні пенсії. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08.09.2022. Позивачу з 15.03.2011 була призначена пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991. Виплату позивачу пенсії за вислугу років з 29.09.2016 було припинено у зв`язку з працевлаштуванням позивача на посаду вчителя логопеда. У подальшому, на підставі заяви від 22.08.2022 позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. При призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 відповідач обчислив розмір пенсії позивача з урахуванням страхового стажу 40 років та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.06.2022 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,95485). Розмір пенсії позивача з 22.08.2022 становить 2484 грн. 97 коп., зокрема: 2377 грн. 57 коп. - розмір пенсії за віком, обчислений з урахуванням стажу та заробітку згідно зі статтею 27 Закону (3764 грн. 40 коп. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 (коефіцієнти збільшення заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х 0,95485 (коефіцієнт заробітної плати) х 0,40250 (коефіцієнт стажу); 107 грн. 40 коп. - доплата за стаж понад 10 років згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1074 грн. х 10%). Отже відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений за коефіцієнт збільшення 1,17 (із 01.03.2019) 1,11 (із 01.05.2020), 1,11 (із 01.03.2021), 1,14 (із 01.03.2022). Вважаючи, що пенсія за віком має бути розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, а не за 2014-2016 роки, позивач звернулась до суду. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № » №1788-ХІІ). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об`єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення (частина третя статті Закону № 1058-IV). У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV). Відповідно до ст. 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню із заявою про призначення, а при переведенні застосовується середня заробітна плата, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що первісно Позивачу було призначено пенсію за вислугою років на підставі Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом № 1058-IV. Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 та постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №560/4589/21. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2019, 2020, 2021 роки. Таким чином, доводи Апелянта про те, що в цьому випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, у зв`язку з чим, на його переконання, відсутні підстави для обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, колегія суддів відхиляє з огляду на вищезазначене. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції повно щодо наявності достатніх підстав для задоволення цього позову та вважає, що судом правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення задовольнив позовні вимоги з 06 вересня 2022 року, а не з 22.08.2022, що не є предметом апеляційного оскарження з огляду на відсутність апеляційної скарги позивача, але може бути виправлена судом в порядку ст. 253 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 р. - без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель