Постанова КГС ВС № 910/11692/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ cправа № 910/11692/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В.- головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І., секретаря судового засідання - Астапової Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (колегія суддів: Станік С. Р., Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (суддя Балац С. В.) у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" про стягнення заборгованості та виселення, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" про стягнення збитків та зобов`язати вчинити дії, за участю представників: позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Кулаківська О. П., відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Коваль М. С., Монарх Б. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" (далі - Клініка) про стягнення 333 939,81 грн, у тому числі 308 875,36 грн боргу з орендної плати, 25 064,45 грн пені, розірвання договору оренди від 05.06.2019 № 125/2 і виселення останньої з нежитлового приміщення площею 160,3 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку за адресою: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, а згодом Підприємство відмовилося від позовних вимог про розірвання цього договору та уточнило підстави позовних вимог. 2. 12.01.2021 місцевий господарський суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору. 3. 22.01.2021 Підприємство подало до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог до 466 465,12 грн, у тому числі 448 052,55 грн боргу з орендної плати та 18 412,57 грн пені.

4. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на несплату Клінікою орендних платежів за період більше ніж протягом трьох місяців поспіль.

5. Справа розглядалася судами неодноразово.

6. Згодом Підприємство збільшило розмір своїх позовних вимог та просило стягнути з Клініки 1 453 655,31 грн, у тому числі: - 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати за період з 15.03. по 19.11.2020, - 16 733,95 грн пені, - 8 792,74 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану вище суму боргу, - 3 % річних у сумі 4 294,59 грн, нарахованих на вказану вище суму боргу, - 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021, - 564 266,66 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022, - 34 335,37 грн інфляційних втрат за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати, - 3 % річних у сумі 14 098,10 грн за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати.

7. У зустрічному позові Клініка просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з Підприємства 1 220 888,31 грн збитків, у тому числі 359 114,58 грн упущеної вигоди за невиконання планів лікування, 428 250 грн за послуги охорони, 7 305 грн за послуги водопостачання, 426 218 73 грн недоотриманої виручки, а також зобов`язати останнє усунути перешкоди у користуванні їй орендованим нежитловим приміщенням. Фактичні обставини справи, встановлені судами 8. 05.06.2019 Підприємство і Клініка уклали договір оренди № 125/2, згідно з яким остання була орендарем названого вище нежитлового приміщення, цільове призначення якого надання стоматологічних послуг і стоматологічна практика. Орендар зобов`язався сплачувати орендну плату у сумі 46 000 грн з ПДВ щомісячно не пізніше п`ятнадцятого числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур. Орендар також зобов`язався сплачувати комунальні (водо-, енерго-, теплопостачання тощо), експлуатаційні послуги і витрати (загальної охорони будинку, в якому знаходиться об`єкт оренди, послуги, пов`язані з утриманням приміщень тощо) пропорційно займаній ним площі, а також пеню у разі несвоєчасної або неповної сплати орендних платежів. Термін дії договору до 30.04.2022 і його розірвання можливе лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою, тоді як одностороннє припинення дії договору, відмова від взятих на себе зобов`язань або відмова від договору чи його розірвання в односторонньому порядку не допускається. 9. 17.02.2020 Клініка здійснила останній платіж за цим договором у сумі 46 000 грн. 10. 17.11.2020 унаслідок несплати Клінікою орендної плати у період з березня по жовтень 2020 року Підприємство звернулося до орендаря з листом від 02.11.2020 № 74 у порядку статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про відмову від цього договору та необхідність звільнення приміщення протягом п`яти днів з моменту отримання повідомлення. Цей лист отриманий орендарем 19.11.2020.

11. Утім Клініка приміщення не звільнила і своє право на звільнення від орендної плати у названому вище періоді обґрунтувала неможливістю використання об`єкта оренди для здійснення господарської діяльності у зв`язку з відключенням з 04.11.2019 електроенергії, з 24.06.2020 припиненням водопостачання та з 11.03 по 02.06.2020 запровадженням карантину. Тому Підприємство звернулося до суду з цим позовом про виселення Клініки і стягнення з неї названого вище розміру грошових коштів. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 12. 17.08.2022 Господарський суд міста Києва від 17.08.2022 ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, про часткове задоволення первісного позову шляхом виселення Клініки із займаного приміщення, стягнення з неї на користь Підприємства 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати за період з 15.03 по 19.11.2020, 16 733,95 грн пені, 8 792,74 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 4 285,03 грн, 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021 та 564 266,66 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022. У решті первісного та у зустрічному позові відмовив.

13. Суди послалися на порушення Клінікою своїх договірних зобов`язань з оплати Підприємству орендної плати за період з 15.03 по 19.11.2020, тому останнє відмовилося від договору, про що повідомило орендаря, тоді як Клініка приміщення не звільнила.

14. Суди зазначили, що сплата Клінікою орендної плати не залежить від результатів її господарської діяльності та жодних підстав для звільнення її від виконання такого обов`язку договором не передбачено, зокрема, у випадку неможливості використання приміщення за цільовим призначенням (надання стоматологічних послуг і стоматологічна практика).

15. Відмова у зустрічному позові мотивована судами необхідністю звільнення орендарем приміщення унаслідок відмови орендодавця від договору. Короткий зміст касаційної скарги

16. У касаційній скарзі Клініка просить скасувати ці судові рішення, заяву Підприємства про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду, а справу в частинах первісного та зустрічного позовів направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на неправильне застосування судами положень статей 22, 23, 614, 625, 762, 774, 785 ЦК України та порушення статей 46, 73, 74, 79, 81, 86 ГПК України внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у касаційній скарзі.

18. На переконання Клініки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, безпідставно прийняв до розгляду заяву Підприємства про збільшення позовних вимог, оскільки позивач додав до неї нові вимоги, які не були предметом раніше поданого позову. Серед інших доводів касаційної скарги скаржник наголосив на тому, що суди не дослідили наявні у справі докази, що підтверджують неможливість використання Клінікою орендованого майна, що звільняло її від сплати орендних платежів. При цьому скаржник вважає, що суди незаконно відмовили йому у задоволенні клопотань про витребування додаткових доказів, їх забезпечення, призначення судової електротехнічної експертизи, на вирішення якої мало бути поставлено питання стосовно причин відсутності електроенергії в орендованому приміщенні, та залучення до участі у розгляді справи як третю особу балансоутримувача орендованого приміщення - Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації. До того ж скаржник наполягає на неврахуванні судами листа орендаря до орендодавця від 30.03.2020 № 32 про неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом - стоматологічна практика унаслідок запровадження карантину, в зв`язку з цим виник борг у спірному періоді. Крім того, він зауважив на неправомірному стягненні одночасно збитків як плату за користування майном після закінчення договору та неустойки у розмірі подвійної орендної плати. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, повністю підтримуючи правову позицію судів обох інстанцій та погоджуючись із їх аргументацією. 20. 03.04.2023 від цього ж Підприємства надійшли заперечення на клопотання Клініки про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, які відхиляються колегією суддів, оскільки 28.03.2023 за наслідками розгляду цього клопотання вже постановлена ухвала.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

22. Відповідно до частини четвертої та шостої статті 762 цього ж Кодексу наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

23. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

24. Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Такий висновок викладений у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

25. Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це (висновок Верховного Суду, викладений у пункті 8.11 постанови від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19). За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2018 у справі № 910/4320/17, право наймача вимагати зменшення плати або звільнення від неї через обставини, за які він не відповідає, та які впливають на можливість користування майном, передбачено законом.

26. Водночас колегія суддів вважає недоречними посилання судів попередніх інстанцій для обґрунтування своїх рішень на відсутність підстав для звільнення Клініки від сплати орендної плати, зокрема, у випадку неможливості використання приміщення для ведення своєї господарської діяльності у зв`язку з відключенням електроенергії, припиненням водопостачання та запровадженням карантину.

27. Так, як зазначено раніше, останній платіж за договором у сумі 46 000 грн Клініка здійснила 17.02.2020, що, як установлено судами попередніх інстанцій, є орендною платою за лютий 2020 року. Скаржник також звертав увагу судів на лист орендаря від 30.03.2020 № 32 до орендодавця про неможливість здійснення своєї господарської діяльності за основним видом діяльності - стоматологічною практикою унаслідок запровадження у цей період карантинних обмежень, який не взято до уваги судами з аргументацію, що такі обставини не є підставою для несплати орендної плати, оскільки вони не звільняють від такої плати, а лише дають право вимагати зменшення оплати, тоді як домовленість сторін про це відсутня.

28. Утім цей висновок судів зроблений без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 та від 14.06.2020 у справі № 910/3536/21, щодо питання застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", згідно з яким отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

29. Як зазначено раніше, внаслідок несплати Клінікою орендної плати протягом 15.03 - 19.11.2020 Підприємство відмовилося від договору на підставі статті 782 ЦК України. Суди обох інстанцій, вважаючи таку відмову правомірною, задовольнили позовну вимогу про виселення орендаря з приміщення та стягнення з нього, зокрема заборгованості з орендної плати за цей період. При цьому наголосили на обов`язку орендаря сплачувати орендну плату, не дивлячись на неможливість ведення господарської діяльності у приміщенні, зокрема за відсутності електроенергії та водопостачання, на тій підставі, що факт неможливості використання майна за цільовим призначенням не має значення, тоді як головною ознакою є перебування Клініки у цьому приміщенні та зберігання нею майна.

30. Обґрунтувавши цим суперечливим висновком необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з Клініки заборгованості з орендної плати за період з 15.03 по 19.11.2020 та виселення її з приміщення внаслідок несплати грошових коштів протягом цього періоду, суди однак не оцінили ці правовідносини з урахуванням вказаного вище; достеменно не встановили істотні для справи обставини, зокрема, не з`ясували наявності чи відсутності обставин, що перешкоджали орендареві використовувати майно за цільовим призначенням з урахуванням доводів Клініки.

31. Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанції з огляду на те, що неможливість використання об`єкта оренди за цільовим призначенням, зокрема, з підстав відключення водо- та енергопостачання, так само як і обмеження діяльності суб`єктів господарювання у сфері надання стоматологічних послуг через впровадження карантину є суттєвими обставинами, які впливають на можливість фактичного використання предмета оренди за цільовим призначенням.

32. Недослідження обставин (періоду та причин припинення водо- та енергопостачання) призводить до формування висновку про цільове використання об`єкта оренди відповідно до умов договору, тоді як за наявності права на зменшення плати за найм презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди.

33. Оцінка цих обставин у контексті невиконання Клінікою обов`язків зі сплати орендної плати за умови неможливості використання об`єкта оренди за цільовим призначенням зумовлює необхідність формування висновку, який має вирішальне значення для застосування права на відмову від договору на підставі частини першої статті 782 ЦК України, у тому числі після з`ясування обставин того, протягом якого часу Клініка була позбавлена можливості користуватися орендованим майном через незабезпечення її водо- та енергопостачанням.

34. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставин, за яких наймач був позбавлений можливості користуватися орендованим майном за його цільовим призначенням і, як наслідок, дійшли передчасних висновків про наявність визначеного Підприємством розміру заборгованості у зазначеному ним періоді.

35. Скаржник у касаційній скарзі стверджує про факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу вимог статті 43 ГПК України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

36. Звідси вимоги Підприємства про притягнення Клініки до відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу, в силу їх похідної природи мають бути розглянуті після вирішення спору стосовно основної вимоги. Тому судові рішення в цих частинах також підлягають скасуванню і направленню на новий розгляд.

37. З цих же підстав підлягають скасуванню судові рішення попередніх інстанцій у частині стягнення з Клініки на користь Підприємства 564 266,66 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022, оскільки вирішення спору у цій частині залежить від вирішення питання щодо припинення договору від 05.06.2019 № 125/2, а також з огляду на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

38. Як зазначено раніше, Підприємство також заявило вимоги про стягнення з Клініки 414 000 грн збитків у вигляді неотриманої орендної плати після відмови від договору за період 20.11.2020 по 19.08.2021, а також нараховані на них інфляційні втрати та 3 % річних і вони задоволені судами попередніх інстанцій.

39. Утім колегія суддів вважає, що такі висновки судів зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і суперечать правовій позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, згідно з якою: «Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності ,як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі».

40. Тож задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог у частині стягнення з Клініки на користь Підприємства 414 000 грн збитків у вигляді неотриманої орендної плати після відмови від договору за період 20.11.2020 по 19.08.2021 суперечить положенням частини другої статті 785 ЦК України. Тому судові рішення у цій частині слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.

41. Звідси заявлені Підприємством позовні вимоги про стягнення з Клініки інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на ці збитки, також є безпідставними, оскільки неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову стосовно цих збитків.

42. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні первісних позовних вимог у частинах стягнення з Клініки на користь Підприємства 34 335,37 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 14 098,10 грн за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати, однак колегія суддів, здійснюючи перегляд судових рішень у межах доводів касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 300 ГПК України, вважає за потрібне змінити мотивувальні частини судових рішень щодо підстав такої відмови.

43. Оскільки у цій справі первісні та зустрічні позовні вимоги пов`язані між собою одним і тим самим предметом спору - нежитловим приміщенням, переданим Підприємством в оренду Клініці, то результат розгляду вимоги останньої у зустрічному позові про усунення перешкод у користуванні ним залежить від вирішення спору за вимогою первісного позову орендодавця про виселення орендаря з цього приміщення унаслідок порушення ним договірних умов по сплаті орендної плати і відмови від договору. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 2, 3 частини першої статті 308 ГПК України).

45. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

46. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 311 ГПК України).

47. З огляду на наведене касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувані судові рішення у цій справі слід: скасувати у задоволених частинах первісних позовних вимог про виселення Клініки з приміщення, стягнення з неї на користь Підприємства 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати, 16 733,95 грн пені, 564 266,66 грн неустойки у сумі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022, 8 792,74 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 294,59 грн, а також у частині відмови у задоволенні зустрічного позову Клініки і у цих частинах справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати у частині задоволення первісного позову про стягнення з 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021 й ухвалити нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити; змінити у мотивувальні частини щодо підстав відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Клініки на користь Підприємства 34 335,37 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 14 098,10 грн за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати. Судові витрати

48. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у цій справі має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір не вирішено. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 у частинах задоволення первісного позову Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" з приміщення, стягнення з цього ж товариства на користь Комунального підприємства Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" 397 133,90 грн заборгованості з орендної плати, 16 733,95 грн пені, 564 266,66 грн неустойки у сумі подвійної орендної плати за період з 20.08.2021 по 23.02.2022, 8 792,74 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 294,59 грн, а також у частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" скасувати, справу у цих частинах направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 у частині задоволення первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" на користь Комунального підприємства Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" 414 000 грн збитків як неотриману орендну плату за період з 20.11.2020 по 19.08.2021 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 910/11692/20 у частинах відмови у задоволенні первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Донаре віта" на користь Комунального підприємства Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" 34 335,37 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 14 098,10 грн за період з 20.11.2020 по 23.02.2022, нарахованих на збитки у вигляді неотриманої орендної плати, змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. В решті судові рішення у цих частинах залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов Суддя С. К. Могил Суддя Л. І. Рогач