Ухвала КГС ВС № 921/273/20

УХВАЛА 11 травня 2023 року м. Київ cправа № 921/273/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К, за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2022 (суддя Гевко В. Л.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (головуючий суддя Кордюк Г. Т., судді Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) у справі № 921/273/20 за позовом Міністерства оборони України до 1) Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн" і 2) Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс", про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнанням права власності, (у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Синиця І. В., відповідача-1 - Варода П. Б.) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Міністерство оборони України (далі - позивач, Міноборони) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн" (далі - відповідач-1, ПП "БК "Сатурн") та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі - відповідач-2, Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерну "Військторгсервіс" про визнання незаконними та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; №49297460; № 49298084; № 49298336; № 49297891; №49298273; № 49297639; №49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі також - спірні рішення) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міноборони на майно згідно з переліком.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із наявним записом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", порушено право власності Міноборони на спірні об`єкти нерухомості. Договір купівлі-продажу від 30.09.2008, на підставі якого було здійснено таку державну реєстрацію речового права за ПП "БК "Сатурн", визнано недійсним постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі №921/488/15-г/11, а відтак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає поновленню право власності Міноборони на нерухоме майно.

3. На підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2020 замінено первісного відповідача-2 - Управління на належного відповідача-2 - Тернопільську міську раду (далі - Тернопільська міськрада). Короткий зміст судових рішень у справі

4. Справа розглядалася судами неодноразово.

5. Останнім рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міськради про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568, № 49297460, № 49298084, № 49298336, № 49297891, № 49298273, № 49297639, № 49298015, № 49297705 від 23.10.2019 про відмову у скасуванні запису про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог, у позові відмовлено.

6. Мотивуючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки правовстановлюючим документом, що зумовив виникнення права власності відповідача-1 на спірне нерухоме майно, є договір купівлі-продажу від 30.09.2008, який у судовому порядку визнано недійсним, то відповідно даний факт є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

7. В частині відмови у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міноборони на майно згідно з переліком, судові рішення обґрунтовані обставинами пропуску позовної давності. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ПП "БК "Сатурн" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 10.08.2022 і постанову від 28.11.2022 у справі № 921/273/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

9. На переконання скаржника, в порушення частини четвертої статті 236 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оскаржувані рішення про часткове задоволення позовних вимог ухвалені судами попередніх інстанцій без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 28.05.2020 у справі № 608/969/13-ц, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 і від 11.04.2018 у справі №910/8424/17.

10. Так, посилаючись на зазначені вище постанови, скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин щодо необізнаності ПП "БК "Сатурн" про відсутність у представника власника майна повноважень на його відчуження, тому відсутність повноважень Концерну "Військторгсервіс" та порушення ним Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, при укладенні договору купівлі-продажу від 30.09.2008 не може мати юридичних наслідків для особи, оскільки, придбавши майно на публічних торгах та оплативши його вартість у повному обсязі, відповідач-1 не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків Міноборони при здійсненні контролю за діяльністю концерну та розпорядження державним майном.

11. Також скаржник наголошує на обранні Міноборони невірного способу захисту порушеного, на його думку, права, оскільки задоволення позовної вимоги про скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора суперечить імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення у цій справі призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно.

12. Окрім цього, скаржник зазначає, що спір за заявленими у цій справі вимогами не є спором про право і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання державним реєстратором владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер. Позиція інших учасників справи

13. Міноборони подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

14. У відзиві позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно, при цьому вказує на неподібність правовідносин у наведених скаржником справах та у справі, що переглядається.

15. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Як установили суди, 12.08.2008 Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" проведено аукціон (публічні торги) з продажу комплексу будівель та споруд у складі одного біржового лота, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64, за результатами якого право укладення договору купівлі-продажу об`єкта отримав учасник під № 134, а саме ПП "БК "Сатурн". 17. 03.09.2008 між Концерном "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК "Сатурн", (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення).

18. За змістом пункту 1 договору продавець відчужує на користь та у власність покупця за плату комплекс нежитлових будівель та споруд, а саме: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 1 106,8 м2; тарний склад (літера "Б") загальною площею 653 м2; підсобне приміщення (літера "В") загальною площею 962,2 м2; промтоварний матеріальний склад (літера "Г") загальною площею 1603,5 м2; автогараж (літера "Д") загальною площею 1049,8 м2; промтоварний склад (літера "Е") загальною площею 449,3 м2; продтоварний склад (літера "Ж") загальною площею 693,2 м2; безалкогольний та кондитерський цех (літера "З") загальною площею 688,0 м2; фруктосховище (літера "К") загальною площею 804,7 м2; автовага (літера "Л") загальною площею 5,9 м2, а також навіс площею 130 м2 та огорожу по периметру 408,4 м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64 (далі - спірне нерухоме майно).

19. На підставі акта приймання-передачі від 30.09.2008 Концерн "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК "Сатурн" (покупець) здійснили прийняття-передачу комплексу вищезазначених нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька,

64. В акті зазначено, що будівлі перебувають у задовільному стані; покупець здійснив повну оплату за вказаний об`єкт; жодних претензій ні одна із сторін до іншої не має; одночасно, покупцеві передається інвентарна справа Тернопільського бюро технічної інвентаризації на вказані будівлі.

20. Рішенням Постійно діючого третейського суду при "Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008 у справі № 12/08 визнано чинним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК "Сатурн" та визнано за ПП "БК "Сатурн" право власності на спірне нерухоме майно; вирішено, що це рішення слід вважати правовстановлюючим документом, який дає право здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до пункту 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. 21. 21.11.2008 здійснено реєстрацію права власності за ПП "БК "Сатурн" на спірне нерухоме майно за адресою Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Микулинецька,

64. Підставою для проведення державної реєстрації права власності за ПП "БК "Сатурн" на спірне нерухоме майно були: договір купівлі-продажу від 30.09.2008, акт прийняття-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвала Рівненського міського суду від 20.10.2008 та виконавчий лист Рівненського міського суду від 20.10.2008 у справі № 6-333/08.

22. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міноборони до Концерну "Військторгсервіс" і ПП "БК "Сатурн" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.09.2008 та зобов`язання ПП "БК "Сатурн" повернути у державну власність в особі Міноборони у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК "Сатурн". В частині позовних вимог про зобов`язання ПП "БК "Сатурн" повернути у державну власність в особі Міноборони у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком - відмовлено. Ця постанова набрала законної сили.

23. Під час ухвалення постанови у справі № 921/488/15-г/11 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна, яке є об`єктом державної власності, відбулося з порушенням вимог законодавства, чинного на час укладення оспорюваного правочину, зокрема без згоди та погодження органу управління майном (Міноборони) та Фонду державного майна України, за відсутності у представника Концерну "Військторгсервіс" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину. Підставою для відмови у частині позовних вимог про зобов`язання ПП "БК "Сатурн" повернути у державну власність в особі Міноборони у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком стали фактичні обставини щодо істотних змін спірного нерухомого майна. Зокрема, суд установив, що адміністративні будівлі реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, квартири у вказаному житловому будинку зареєстровано за фізичними особами, які не могли знати про обмеження, що існували на момент укладення договору купівлі-продажу.

24. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 207445891; № 207446677; № 207446972; № 207447216; № 207447387; № 207447686; № 207448877; № 207449123; № 207449302, які сформовані станом на 24.04.2020, ПП "БК "Сатурн" є власником спірного нерухомого майна за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64. 25. 10.09.2019 Міноборони звернулося із заявами про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК "Сатурн", за виключенням адміністративного будинку під літерою "А", з огляду на те, що прокурором в суді першої інстанції подавалася заява про припинення провадження у справі в частині пункту 2 прохальної частини позовної заяви щодо зобов`язання ПП "БК "Сатурн" повернути у державну власність отримане за договором купівлі-продажу від 30.09.2008 нерухоме майно, зважаючи на те, що адміністративна будівля під літерою "А" була реконструйована у багатоквартирний будинок на вул. Микулинецька, 64. 26. 10.09.2019 державний реєстратор Тернопільської міськради прийняв рішення про зупинення розгляду зазначених заяв про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК "Сатурн". Рішення державного реєстратора мотивовано тим, що заявник не подав у повному обсязі документів для скасування реєстрації права власності на майно, а саме: не надав рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зокрема: договору купівлі-продажу від 30.09.2008, акта приймання-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвали Рівненського міського суду у справі № 6-222/08 від 20.10.2008 та виконавчого листа Рівненського міськрайонного суду у справі № 6-333/2008. Надано строк для подання відповідних документів.

27. У зв`язку із неподанням заявником зазначених державним реєстратором документів, 23.10.2019 державний реєстратор Тернопільської міськради прийняв рішення: № 49297568; № 49297460, № 49298084, № 49298336, № 49297891, №49298273, № 49297639, № 49298015, № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28. Наведені обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

30. Судові рішення у справі оскаржуються ПП "БК "Сатурн" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

31. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

32. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

33. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

34. Так, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 (в якій також містяться посилання на інші справи №488/5027/14-ц, № 183/1617/16, № 466/8649/16-ц, № 359/3373/16-ц Великої Палати Верховного Суду, висновки з яких зацитовано у касаційній скарзі), скаржник зазначає про обрання Міноборони невірного способу захисту порушеного права, оскільки задоволення позовної вимоги про скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора суперечить вимозі закону.

35. Разом з тим, питання щодо ефективності обраного Міноборони способу захисту за заявленими у справі вимогами, вже було предметом дослідження в межах цієї справи під час попереднього розгляду Верховним Судом справи у постанові від 31.08.2021, в якій викладено висновок про обрання Міноборони правильного способу захисту.

36. При цьому з урахуванням встановлених судами обставин у справі № 199/8324/19, які виникли на підставі договору іпотеки, а саме наявності невиконаного основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого позивачем (іпотекодавцем) не оспорюються, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права позивача не порушено, оскільки іпотека виникла до ухвалення державним виконавцем постанови про накладення арешту та заборони на предмет іпотеки, заборона на предмет іпотеки також була вже накладена на предмет іпотеки для забезпечення прав іпотекодержателя, який і задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна.

37. З огляду на що, відмовляючи у задоволенні вимог позивача (іпотекодавця) про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду у справі № 199/8324/19 виходила з того, що такі вимоги не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.

38. Отже, предмет спору у справі № 199/8324/19 не є подібними зі справою, яка розглядається, оскільки з висновків Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі вбачається, що позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, ґрунтувалась на виникненні права власності на майно у відповідача (іпотекодержателя) на підставі іпотечного договору. Натомість у справі, що переглядається Верховним Судом в оскаржуваній частині судових рішень, предметом спору є визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відповідачем

1. При цьому у цій справі в частині позовних вимог, що є предметом перегляду за касаційною скаргою, Міноборони оскаржуються рішення державного реєстратора, прийняті за наслідком розгляду саме його звернення, що також є відмінним від предмету спору у справі №199/8324/19 щодо оскарження особою рішень про державну реєстрацію прав власності, прийнятих внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки іншою особою - іпотекодержателем.

39. З викладеного вбачається, що правовідносини у справі №199/8324/19, на яку посилається скаржник та у справі, яка розглядається, не є подібними насамперед за змістовним критерієм, наведена справа різниться предметом спору і підставами позовних вимог, суттю та змістом правовідносин, фактичними обставинами, матеріально-правовим регулюванням відносин.

40. Безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин у цій справі і справі №199/8324/19, колегія суддів також відзначає, що посилання скаржника в цій частині доводів на постанови Великої Палати Верховного Суду у інших справах, про які зазначалося в пункті 34 цієї ухвали, а саме: від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 98) і від 07.11.2018 у справі № 466/8649/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (висновки з яких стосуються можливості власника реалізувати своє право щодо витребування з володіння відповідача нерухомого майна, рішення суду про яке саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, без необхідності окремого скасовування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем), також не є релевантними для правовідносин у справі, яка переглядається, в частині розгляду позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

41. Щодо посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17, колегія суддів зазначає, що в цьому судовому рішенні було сформульовано висновок, що спір з приводу законності рішень Міністерства юстиції України, виданих у формі наказів про скасування рішень державного реєстратора, прийнятих Міністерством юстиції України внаслідок перевірки процедури здійснення реєстрації, - підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання Міністерством юстиції України владних управлінських функцій.

42. При цьому, посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/8424/17 в частині того, що спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер, вирваний із контексту, адже у справі №910/8424/17 мова йде про спір у частині відновлення становища, яке існувало до прийняття Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України оскаржуваних рішень, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності позивача на земельні ділянки.

43. Разом з тим, колегія суддів також відзначає, що до 2018 року спори щодо визнання протиправними реєстраційних дій, скасування рішень про державну реєстрацію, реєстраційних записів та наказів Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційних записів за позовами до державних реєстраторів чи Міністерства юстиції України розглядалися переважно судами адміністративної юрисдикції.

44. Втім, протягом 2018-2019 років Велика Палата Верховного Суду змінила юрисдикційну належність таких категорій справ, застосувавши єдиний концептуальний підхід, який не залежав від того, чи йшлося про реєстраційні дії або записи, вчинені на підставі Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" чи Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 02.10.2019 у справі №814/2030/17.

45. З огляду на наведене, Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/8424/17 (окрім цього, також ухваленій у неподібних правовідносинах) в обґрунтування підстав для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства.

46. У іншій справі №608/969/13-ц, на постанову Верховного Суду від 28.05.2020 з якої також посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були вимоги прокурора в особі Міністерства оборони України звернувся до Концерну "Військторгсервіс" і фізичної особи про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

47. Відмовляючи у задоволенні позову у справі №608/969/13-ц, суди попередніх інстанцій, з якими також погодився Верховний Суд, виходили з недоведеності прокурором того, що фізична особа була обізнана про наявність або відсутність у представника власника майна повноважень на його відчуження, тому відсутність повноважень Концерну "Військторгсервіс" та порушення ним Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не може мати юридичних наслідків для фізичної особи, оскільки, придбавши майно на публічних торгах та оплативши його вартість у повному обсязі, відповідач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків Міністерства оборони України чи прокуратури при здійсненні контролю за діяльністю концерну та розпорядження державним майном. При цьому суд першої інстанції не вважав, що спірне майно було продане фізичній особі з порушенням Порядку відчуження об`єктів державної власності, оскільки дозвіл на відчуження спірного майна було видано до його затвердження. Також прокурором не було подано доказів щодо визнання недійсними публічних торгів та протоколу проведення публічних торгів з продажу спірного приміщення. Верховний Суд у справі №608/969/13-ц погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фізична особа не знала та не могла знати про наявність будь-яких можливих обмежень та перешкод у представника продавця при реалізації ним спірних нерухомих об`єктів та підписанні оспорюваного правочину.

48. На відміну від описаних вище обставин, що скалися у справі № 608/969/13-ц, відповідно до встановлених обставин у справі, яка розглядається, спірними є правовідносини щодо реалізації судового рішення, на підставі якого вже визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.09.2008, що став підставою для державної реєстрації речового права за ПП "БК "Сатурн".

49. Тобто, у контексті справи, що розглядається, договір купівлі-продажу від 30.09.2008, який став підставою для реєстрації речового права за відповідачем-1, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі №921/488/15-г/11 був визнаний недійсним.

50. За таких обставин, наведене у касаційній скарзі ПП "БК "Сатурн" посилання на постанову Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 608/969/13-ц судом касаційної інстанції не береться до уваги, оскільки зазначена постанова Верховного Суду прийнята за інших фактичних обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми матеріального і процесуального права.

51. Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги інші посилання скаржника, зокрема, на постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №908/296/15-г, від 18.02.2020 у справі №916/1837/18, від 20.05.2020 у справі №686/2073/17-ц, від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 і від 05.09.2022 у справі №385/321/20, висновки з яких стосуються застосування інституту позовної давності, оскільки скаржник жодним чином не обґрунтовує в чому ж полягає невідповідність таким висновкам здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування відповідних норм права в оскаржуваній частині рішень.

52. За викладеного, колегія суддів вважає доцільним окремо також зауважити, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

53. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

54. Як вказала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

55. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене має наслідком закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).

56. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

57. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

58. Зважаючи на те, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних справі №921/273/20 правовідносинах, а з інших доводів касаційної скарги підстав для здійснення провадження по суті не вбачається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "БК "Сатурн". Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі № 921/273/20. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил