Постанова Сумський апеляційний суд № 582/680/22

Справа №582/680/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М. Номер провадження 33/816/323/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 10 травня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Дейниченко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 582/680/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 14.02.2023, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: захисника адвоката Козіної Т. В., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки йому не були роз`яснені права, що позбавило його скористатися юридичною допомогою адвоката, відеозйомка не велась безперервно, при складанні протоколу відео зйомка не велась, не вірно встановлена дата і час на камері, медичний висновок є недійсним, оскільки складений всупереч об`єктивним обставинам справи і за допомогою алкотестера. Ні поліцейський, ні працівник медичного закладу не проінформували його про порядок застосування спеціального технічного засобу, з медичним висновком його ніхто не ознайомив, протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом, справа розглянута без його участі, а в судовому засіданні був відсутній прокурор. Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 14.02.2023 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 496,20 грн судового збору. Згідно постанови, 25.09.2022 на автодорозі Н-07 в смт. Недригайлів по вул. Сумська водій ОСОБА_4 керував автомобілем Volkswagen Passat, р. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР. Вислухавши доводи захисника Козіної Т. М., яка підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 178397 від 25.09.2022, суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що водій ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 25.09.2022, згідно якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, з даним висновком ОСОБА_4 ознайомлений та поставив свій підпис у відповідній графі (а. с. 3); - відеозаписом з технічного засобу працівника поліції, згідно якого був зупинений т/з Volkswagen Passat, р. н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_4 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічною засобу відмовився, однак виявив бажання пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Результат огляду перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд у медичному закладі проводився за допомогою спеціального технічною засобу. ОСОБА_4 після проходження огляду на стан здоров`я у закладі охорони здоров`я та перебуваючи у т/з працівників поліції, тримав у руках медичний висновок, та розмовляв по телефону з приводу проходження медичного огляду і встановлення факту сп`яніння. При цьому ОСОБА_4 жодних заперечень щодо його огляду не висловлював (а. с. 11). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії т/з, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Вище наведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання працівниками самої процедури огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з, з відео фіксацією подій, що повністю відповідає вимогами закону. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 складений з дотриманням вимог ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Водночас, апеляційний суд приймає до уваги та вважає слушними посилання в апеляційній скарзі на неналежне сповіщення судом ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи, оскільки дійсно згідно вимог ст. 277-2 КУпАП, суд повідомляє особу про розгляд справи шляхом надіслання повістки, тобто в даному випадку судом дійсно було допущено порушення вимог процесуального закону. Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа була розглянута судом першої інстанції не в день, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто 07.10.2022, про що ОСОБА_4 було достеменно відомо. 07.10.2022, 26.10.2022, 30.11.2022 та 24.01.2023 за клопотанням захисника Козіної Т. В. було відкладено слухання справи, про що ОСОБА_4 було сповіщено належним чином. 14.02.2023 сповіщено захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 адвоката Козіну Т. М. 24.01.2023 на адресу суду першої інстанції захисником було подано заперечення на протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у судове засідання 14.02.2023 остання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутність та у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП просила закрити провадження у справі. Апеляційний суд погоджується із суддею суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_4 , що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про не роз`яснення наслідків, прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, ОСОБА_4 особисто підписав протокол та медичний висновок на стан сп`яніння і як водій зобов`язаний був знати усі вимоги ПДР, п. 2.9а яких прямо забороняє водієві керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння. При цьому в державі діє презумпція знання законодавства України і незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 68 Конституції України). Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що відеозапис не є безперервним, а час на відеозаписі не відповідає часу складання протоколу, то даний доказ сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео іншої особи або ж інших подій, ніж за участю водія ОСОБА_4 , і не спростовують висновків судді про доведеність вини останнього у вчиненні правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Положеннями ст. 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких адміністративне затримання, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. ОСОБА_4 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 248 від 25.09.2022 (дії працівників медичного закладу) з підстав його неповноти або неправильності у встановлений законом спосіб не оскаржив. Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не було роз`яснено порядок застосування спеціального технічного засобу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Суперечать дослідженим доказам у справі й доводи апеляційної скарги про те, що з медичним висновком водія ніхто не ознайомлював, оскільки з відеозапису подій убачається, що ОСОБА_4 після проходження медичного огляду на стан здоров`я у медичному закладі охорони здоров`я та перебуваючи у т/з працівників поліції, тримав у руках медичний висновок, та розмовляв по телефону з приводу проходження медичного огляду та встановлення факту сп`яніння. З даним висновком ОСОБА_4 ознайомлений та поставив свій підпис у відповідній графі, при цьому жодних заперечень не висловлював. Доводи апеляційної скарги про те, що у справі мала приймати участь сторона обвинувачення і недотримання цієї вимоги суперечить судовій практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Бантиш та інші проти України», «Михайлова проти України» та «Карелін проти Росії»), які є обов`язковими до виконання національними судами, є необґрунтованими, оскільки згідно ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів в справах, мають серед іншого право брати участь у розгляді справи, а ч. 2 цієї статті встановлені випадки обов`язкової участі прокурора (провадження у справах за ст. 172-4, 172-9 і 172-9-2). Національним законодавством передбачено випадки обов`язкової участі прокурора та випадки, коли участь прокурора є факультативною, а тому посилання на рішення ЄСПЛ не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони застосовуються з огляду на «дух закону», а не лише на його окремі тезиси і стосуються насамперед об`єктивності, безсторонності та неупередженості суду під час розгляду справи та унеможливлення суду за власною ініціативою досліджувати докази чи змінювати об`єм пред`явленого обвинувачення, а не для формальної участі прокурора у справі як такої. Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження таких дій і їх результатів. Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 , то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. При цьому в своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 14.02.2023 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов