Постанова 4814 № 644/9454/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/9454/19 Номер провадження 22-ц/814/1136/23Головуючий у 1-й інстанції Шевченко С.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В., секретар Владіміров Р.В., з участю представника позивача адвоката Бреславець М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2021 року, постановлене суддею Шевченко С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: 22.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 04.03.2016 між ним та відповідачем; стягнути з відповідача 212 000,00 грн., які останній отримав за недійсним договором, а також стягнути 100 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 15 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.06.2019, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15.10.2019, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.01.2016 указаної квартири, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем, а квартиру витребувано від нього, позивача, на користь територіальної громади м.Харкова. Оскільки визнано недійсним договір між ОСОБА_4 та відповідачем. Тому наявні підстави для визнання недійсним договору між відповідачем і ним, позивачем, та просив стягнути із відповідача отримані за договором 212 000,00 грн., а також стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., яка спричинена в результаті позбавлення його майна та грошей, що були ним сплачені за набуття у власність цього майна. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.04.2021 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач просить визнати недійсним правочин, який був наступним після недійсного правочину щодо спірного нерухомого майна та застосувати наслідки недійсності такого правочину, а тому позивачем обраний невірний спосіб захисту свого порушеного права. Крім того, відсутні докази того, що квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння позивача у межах виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.06.2019. Із рішенням не погодився позивач та подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №674/31/15ц, доводить, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину, тоді як віндикаційни позов це спосіб повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння за умови відсутності між сторонами договірних відносин щодо спірного майна. Не погоджується з висновком суду про відсутність доказів вибуття з його, позивача, володіння спірної квартири, оскільки рішення суду про витребування у нього квартири набрало законної сили та таким чином його право порушене і не потребує додаткових доказів. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.05.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.04.2021. 18.06.2021 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в які заперечив її доводи та просив залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.01.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду із повідомленням сторін. У суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Бреславець М.Г. підтримала доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні. Відповідач та його адвокат у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на вимоги ч.2 ст.372 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини. 04.03.2016 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, за яким останній набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , сплативши продавцю 212 000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. по р.№186./а.с.7/ Відповідно до п.3 указаного договору відчужувана квартира належить на праві приватної власності продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.01.2016 приватним нотаріусом ХМНО Кожемякіним А.А. за р.№134. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.06.2019, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15.10.2019, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.01.2016 між ОСОБА_4 (продавцем) і ОСОБА_5 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кожемякіним А.А. за р.№134. Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради вказану квартиру./а.с.9-11/ Підставою для визнання вказаними судоми рішенням недійсним договору купівлі-продажу від 15.01.2016 спірної квартири стала та обставина, що на час укладення та посвідчення вказаного договору купівлі-продажу власник квартири ОСОБА_4 втратив правоздатність та дієздатність у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України квартира витребувана від ОСОБА_1 як добросовісного набувача. Відмовляючи у задоволенні позову у справі, що є предметом даного апеляційного перегляду, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту позову вбачається, що позивач просить визнати недійсним правочин, який був наступним після недійсного правочину щодо спірного нерухомого майна та застосувати наслідки недійсності такого правочину, тоді як відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Тому районний суд визнав заявлений позивачем спосіб захисту невірним. Апеляційний суд із такими висновками районного суду не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів враховує таке. Згідно ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення не відповідає вимогам викладених норм процесуального закону. При розгляді справи суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача суму коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, який є недійсним, оскільки вчинений після першого недійсного правочину відносно спірної квартири, яка згодом була витребувана у нього, як добросовісного набувача, на підставі ст.388 ЦК України. Колегія суддів погоджується з тим, що не потребує визнання недійсними в судовому порядку всі договір відчуження, які були вчинені після першого недійсного договору. Однак це правило стосується власника майна, від якого воно вибуло на підставі недійсного правочину, тобто в даному випадку Харківської міської ради. Щодо захисту права позивача у цій справі, то факт недійсності правочину, за яким він купив спірну квартиру, яка згодом витребувана у нього, як від добросовісного набувача, рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.06.2019 по справі №644/5538/1, це рішення має преюдиційне значення у справі, що є предметом даного розгляду щодо встановлених судом обставин недійсності правочину та окремого визнання цього договору недійсним не потребує, оскільки саме з підстав встановленої недійсності договору і витребувано квартиру. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ухвалюючи рішення, суд згідно з вимогами ст.ст.264,265 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. Між тим, районний суд, пославшись на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем, не вказав, у який саме спосіб підлягає захисту право позивача. Враховуючи предмет позову - стягнення коштів, сплачених добросовісним набувачем при правочину, колегія суддів приходить до висновку, що такі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, як повернення виконаного за недійсним правочином. Щодо моральної шкоди, то позивачем не доведено її заподіяння відповідачем, як і заявлений розмір. За відсутності доказів обізнаності відповідача, що первісний продавець квартири є особа, якане мала права продавати майно, тобто за відсутності доказів вини відповідача, підстави для відшкодування ним моральної шкоди відсутні. Із огляду на викладене апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, а рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення грошових коштів. В іншій частині у задоволенні позову відмовляє. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати мита за подачу позову та апеляційну скаргу відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 п.п.3.4, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 212 000 грн. (двісті дванадцять тисяч грн.). У задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягненні моральної шкоди відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 5 300,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17.05.2023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді А.І. Дорош Ю.В. Дряниця