Ухвала ККС ВС № 212/5518/20

УХВАЛА 17 травня 2023 року м. Київ справа № 212/5518/20 провадження № 51-4294ск22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 , встановив: Засуджений ОСОБА_4 звернуся до Касаційного кримінального суду зі скаргою. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті. Згідно з ч. 1 ст. 426 КПК до касаційного суду подається касаційна скарга, натомість, засуджений звертається до касаційного суду зі скаргою, що суперечить вимогам вищезазначеної статті. Згідно з пунктами 3, 4 і 5 ч. 2 ст. 427 КПК, у касаційній скарзі зазначаються судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Однак скарга засудженого не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону. Так, у своїй скарзі ОСОБА_4 просить про перегляд вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2022 року та вироку суду апеляційної інстанції без зазначення найменування цього суду та дати його ухвалення, що унеможливлює вирішення питання про те, чи можуть судові рішення, з якими не погоджується засуджений бути оскаржені в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 424 КПК, чи дотримано скаржником передбачені ст. 426 КПК строки касаційного оскарження та зважаючи на те, що він не порушує питання щодо поновлення цього строку. При цьому додає до скарги копії вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2022 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року. Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, суть викладених у касаційній скарзі засудженого доводів зводиться до його незгоди з оцінкою судом доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та до тверджень про неповноту судового розгляду, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім цього, засудженому також необхідно врахувати і виконати інші вимоги до касаційної скарги, визначені статтею 427 КПК. Зокрема, відповідно до пункту 5 зазначеної статті у касаційній скарзі необхідно зазначити вимоги до суду касаційної інстанції, які повинні відповідати змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте, засуджений у прохальній частині скарги просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 2 ст. 309 КК або скасувати вирок без зазначення найменування суду та дати його постановлення й передати в суд першої інстанції. Таким чином, вимоги засудженого не конкретизовані та сформульовані без урахування положень ст. 436 КПК. Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо, всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. Керуючись ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3