Ухвала КЦС ВС № 522/20418/18

Ухвала 17 травня 2023 року м. Київ справа № 522/20418/18 провадження № 61-6230 ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк Валерій Ілліч, на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_2 , третя особа - акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 квітня 2018 року № 40432861 державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Витребувано з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_1 . Встановлено порядок виконання рішення суду, визначивши, що це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію на користь ОСОБА_1 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано припиненим іпотечний договір від 24 жовтня 2007 року, який укладений з метою забезпечення кредитного договору від 24 жовтня 2007 року № 014/0018/82/84820, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з другої сторони. В іншій частині позову відмовлено. ПостановоюОдеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» про визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання припиненим іпотечного договору, витребування майна та ухвалено нове в цій частині про відмову у задоволенні позову. Це ж рішення в частині встановлення порядку виконання рішення суду скасовано. В решті рішення суду залишено без змін. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року заявупредставника ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року задоволено. Роз`яснено заявнику, що відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у цій справі, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року у частині визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 квітня 2018 року № 40432861 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 залишено без змін. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року у незміненій частині постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року є підставою для державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за попередніми власниками. 10 травня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк В. І. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Щодо форми і змісту касаційної скарги Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. З касаційної скарги, поданої в електронній формі, та доданих до неї документів вбачається, що заявник надав суду докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги до Електронного кабінету ОСОБА_2 , однак відсутні докази надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії цієї касаційної скарги або доказів надсилання до їх Електронних кабінетів поданих до суду документів. У порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник подає касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у якій ставить ряд питань, що не відповідає межам розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеним статтею 400 ЦПК України, та не узгоджується із повноваженнями суду касаційної інстанції, встановлених статтею 409 ЦПК України. Таким чином, заявнику необхідно викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України. Щодо підстав касаційного оскарження Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Заявник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Однак посилаючись на ці підстави касаційного оскарження заявник, серед іншого, не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи. Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також,необхідно надати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги та доданих до неї документів або докази надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. Щодо сплати судового збору У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. У змісті касаційної скарги ОСОБА_1 вказує, що брав кредит під споживчі цілі, тому на вказані правовідносини поширюється дія статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Одночасно, Верховний Суд не може встановити підстави звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на наступне. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу. Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене у статті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом. Звертаючись до суду з зазначеним вище позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним рішення державного реєстратора, скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру, витребувати майно з незаконного володіння, визнати припиненим іпотечний договір, одночасно Верховний Суд не може встановити яким саме чином вказаний спір порушує права заявника як споживача. Заявник у змісті касаційної скарги вказує виключно те, що брав кредит на споживчі цілі і дія положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, однак позивач не обґрунтував підстави звільнення його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». З рішення суду першої інстанції вбачається, що позивач отримав спірну квартиру шляхом приватизації, а не за кошти отримані за кредитним договором, строк дії кредитного договору був змінений і закінчився у 2010 році, зобов`язання за позивачем і банком припинилися у 2015 році. Враховуючи викладене, позивач має сплатити судовий збір за звернення до суду з касаційною скаргою, враховуючи уточнені вимоги касаційної скарги, на підставі положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк Валерій Ілліч, на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь