Постанова 4822 № 727/2587/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2023 року м. Чернівці Справа № 727/2587/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Чебан В.М., - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 11 280,86 дол. США та понесені судові витрати (а.с.3-5). 23 березня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с.1). 07 квітня 2023 року стороною позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач просила прийняти відмову від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, та заяву про стягнення судових витрат (а.с.77-102). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2023 року прийнято відмову від позову позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 . Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики закрито у зв`язку із відмовою позивача від позову. Роз`яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 4 125,25 грн та 536,80 грн за подання до суду зави про забезпечення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 9 394 грн. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції змінити її в частині розподілу судових витрат, а саме повернути позивачу 50% судового збору та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір Провадження №22-ц/822/440/23 в розмірі 536,80 грн за подання заяви про забезпечення позову, 536,80 грн за подання позовної заяви та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Щодо судового збору вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.1 ст.142 ЦПК України не вирішив питання про повернення позивачу 50% судового збору, а поклав його на відповідача, що є порушенням норм процесуального закону, та наводить свій розрахунок. Щодо витрат на правничу допомогу апелянт стверджує, що навіть зменшений судом першої інстанції розмір такої допомоги є завищеним, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг), й має врахувати процесуальну поведінку учасників справи. Відтак, предметом судового розгляду на стадії апеляційного перегляду справи є законність ухвали суду в частині стягнення судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За приписами ч.1-2, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам ухвала суду в оскаржуваній частині відповідає. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції керувався п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, а щодо розподілу судових витрат виходив з вимог ч.3 ст.142 ЦПК України та дійшов висновку, що з урахуванням норм ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України і фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у цій справі в сумі 9 394 грн. Підстав для стягнення з відповідача ще 11 710 грн суд не вбачав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики та просила стягнути на свою користь 11 280,86 дол. США (а.с.3-5). В подальшому, відповідач вже після відкриття провадження у справі, а саме 31.03.2023 року повернув ОСОБА_1 борг у розмірі 11 220 дол. США, що підтверджується розпискою (а.с.82). 07.04.2023 року стороною позивача подано відповідь на відзив, заяву про стягнення судових витрат, в яких ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просили прийняти від позивача відмову (не підтримання) позовних вимог у цій справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з судового збору 4125,25 грн за подання позову, 536,80 грн за подання заяви про забезпечення позову та правничої допомоги у розмірі 21 104 грн (а.с.2, 34, 77-102). На підтвердження витрат на правничу допомогу було надано договір про надання правової допомоги від 22.02.2023 року; додаткову угоду №1 від 22.02.2023 року з яких вбачається, що година роботи адвоката становить 1342 грн, участь в судовому засіданні 5000 грн; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 22.03.2023 року (роз`яснення законодавства 1 год/1342 грн; вивчення судової практики 2 год/2684 грн; витребування необхідних матеріалів, документів, правовий аналіз, технічна підготовка до подачі позову 1 год/1342 грн; складання заяви про забезпечення позову 2 год/2684 грн; складання позовної заяви 4 год/5368 грн) на загальну суму 13 420 грн; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 06.04.2023 року (складання відповіді на відзив та заяви про стягнення судових витрат 1 год/1342 грн; підбір та аналіз судової практики при складанні відповіді на відзив 1 год/1342 грн; участь у судовому засідання 5000 грн) на загальну суму 7 684 грн; рахунки згідно договору від 22.03.2023 року та 06.04.2023 року; квитанції №1 від 22.03.2023 року про оплату 13 420 грн та №2 від 06.04.2023 рок про оплату 7 684 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 06.04.2023 року на загальну суму 21 104 грн. У відповідності до приписів п.4 ч.1, ч.2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Нормами ч.3 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. З матеріалів справи убачається, що після відкриття провадження у справі сторона позивача подала відповідь на відзив, в якому, крім іншого, просила прийняти відмову (не підтримання) позовних вимог, оскільки відповідачем після пред`явлення позову були задоволені її вимоги. Як вбачається із матеріалів справи, приймаючи рішення про прийняття відмови позивача від позовних вимог і закриття провадження у справі, суд керувався п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України. Норма ч.2 ст.255 ЦПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі суд окрім постановлення ухвали вирішує також і питання про розподіл між сторонами судових витрат. Суд першої інстанції врахувавши положення наведених норм процесуального права, а також зважаючи, що відмова позивача від позовних вимог зумовлена задоволенням їх відповідачем у добровільному порядку дійшов правильного висновку, що закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України є відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, з чим погоджується і апеляційний суд. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України повинен вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при подачі позову є безпідставним, а тому апеляційний суд їх відхиляє, оскільки у даному випадку суд першої інстанції діяв на виконання вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, яка імперативно покладає на суд обов`язок щодо розподілу судових витрат між сторонами, та приписів ч.3 ст.142 ЦПК України. Що стосується доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції процесуальної поведінки учасників справи при визначенні розміру витрат на правничу допомогу та непогодження з їх розміром, колегія суддів вказує наступне. Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. В силу ч.1 ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За ч.3 п.8 ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При визначенні суми витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до роз`яснення, викладеного в п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Згідно позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру. Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Як вбачається вже з наведених вище матеріалів справи стороною позивача в повній мірі надано докази на підтвердження понесених та наданих послуг адвокатом. Щодо твердження про неврахування процесуальної поведінки учасників справи, то така поведінка, на яку посилається апелянт, не впливає на розмір понесених витрат на правничу допомогу, тим більше, якщо частина такої допомоги була здійснена до пред`явлення позову до суду, отже не була передбачуваною для позивача і не могла вплинути на її обсяг. Крім того, судом першої інстанції з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру таких витрат зменшено заявлений розмір з 21 104 грн до 9 394 грн, зважено на доводи відповідача, надано їм належну правову (юридичну) оцінку, будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення відповідно до ст.376 ЦПК України, апелянтом не наведено. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Височанська Н.К. Литвинюк І.М.