Постанова 4821 № 700/536/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 700/536/22 Провадження № 22-ц/821/431/23 Категорія: 307020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Виноградська сільська рада Звенигородського району Черкаської області розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Бесараб Н.В. в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 02 грудня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Лисянського районного суду Черкаської області із позовом до Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,52 га, розташовану в адміністративних межах Босівської сільської ради та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,60 га, яка перебувала у користуванні померлої. За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_3 . Позивачка вказує, що до дня смерті ОСОБА_2 проживала разом зі своєю внучкою - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та правнучкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, із спадкодавцем не проживав, у інший спосіб спадщину не приймав. Інші спадкоємці відсутні. Бажаючи оформити спадщину, вказує позивачка, вона звернулася із заявою до нотаріуса, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у зв`язку з їх втратою та ненаданням документів, підтверджуючих родинні відносини із померлою. У зв`язку з чим, зазначає позивачка, вона змушена звертатися до суду із вказаним позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за нею- ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та право користування присадибною земельною ділянкою, на якій розташований будинок, площею 0,60 га; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,52 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адміністративних межах Босівської сільської ради. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 18 лютого 2023 року через засоби поштового зв`язку, ОСОБА_1 вважаючи оскаржуване рішення незаконним, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2022 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що вона є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , оскільки до дня смерті ОСОБА_2 проживала разом з нею. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 спадщину не приймав, оскільки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, разом із спадкоємцем не проживав. Інші спадкоємці відсутні. Вказує, що саме вона є єдиним спадкоємцем , яка бажає успадкувати майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , оскільки на день смерті проживала разом зі спадкодавцем та продовжила проживати у спадковому будинку. Крім того, у постанові державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не було вказано як підставу для відмови у прийнятті спадщини те, що за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу. Зазначає, що у наданій нотаріусом копії заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини в якості спадкового майна, яке він приймає, зазначено лише житловий будинок в с. Товсті Роги, земельну ділянку не охоплено заявою. Вважає, що суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що ОСОБА_3 не виявив бажання на спадкування; крім того, дана особа проживає на території РФ, зв`язок з ним втрачено. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба позивача - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 13.04.1997 року. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,52 га, розташована в адміністративних межах Босівської сільської ради та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці, площею 0,60 га, яка перебувала у користуванні померлої. Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Босівської сільської ради Лисянського району Черкаської області від 11.02.1997 року ОСОБА_2 все своє майно заповіла на користь ОСОБА_3 . З матеріалів спадкової справи №02-14, заведеної Лисянською державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вбачається, що 18.04.1997 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся ОСОБА_3 . Також матеріали справи містять довідку № 297 від 05.01.2022, видану виконавчим комітетом Виноградської сільської ради Босівського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,60 га, яка перебуває на праві користування . Правовстановлюючі документи на будинок не виготовлялися та не видавалися. Згідно довідки №296 від 05.08.2022, виданої виконавчим комітетом Виноградської сільської ради Босівського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала по АДРЕСА_1 зі своєю внучкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та правнучкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані особи вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 внучка та правнучка продовжили проживати у спадковому будинку, користування надвірними спорудами, присадибною земельною ділянкою, слідкувати за збереженням спадкового майна. Відповідно до довідки № 295 від 05.08.2022 ,виданої виконавчим комітетом Виноградської сільської ради Босівського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області вбачається, що склад сім`ї померлої ОСОБА_2 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - онука, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - правнучка. Постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів; відсутністю документів про родинні відносини; відсутністю заяви про прийняття спадщини в зазначений законом термін; прийняття спадщини іншим спадкоємцем. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Оскільки спадщина після смерті прабаби позивача відкрилася в 1997 році, то до спірних спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР. Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР). Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Відповідно до частини першої статті 554 ЦК Української РСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. В постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17 (провадження № 61-14279св20) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема на те, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки безпосередньо перед смертю прабаби проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а також продовжила проживати у спадковому будинку після смерті прабаби, слідкувати за збереженням спадкового майна. Так, згідно з довідкою ВК Виноградської сільської ради Босівського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області від 05.08.2022 № 295 підтверджується, що на день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , яка є її правнучкою, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Довідкою №296 від 05.08.2022, виданої виконавчим комітетом Виноградської сільської ради Босівського старостинського округу Звенигородського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала по АДРЕСА_1 зі своєю внучкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та правнучкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 внучка та правнучка продовжили проживати у спадковому будинку, користування надвірними спорудами, присадибною земельною ділянкою, слідкувати за збереженням спадкового майна. Надаючи оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження факту її проживання разом із спадкодавцем, колегія суддів вважає, що у вищезгаданих довідках відсутні відомості щодо реєстрації та проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на момент смерті останньої та протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Із наданої копії паспорта громадянина вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана адреса зазначена як місце проживання і у позовній заяві, тому твердження позивача, що вона продовжує проживати та слідкувати за збереженням спадкового майна, а саме будинку АДРЕСА_3 не відповідають дійсності. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані довідки не можуть слугувати належними, достатніми та достовірними доказами вступу позивача у володіння і управління спадковим майном в шестимісячний строк після смерті прабаби з огляду на те, що згадані довідки були видані не відомо на якій підставі, без підтвердження письмовими доказами зазначених в них обставин. Крім того, як вбачається із спадкової справи №02-14, заведеної Лисянською державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, 18.04.1997 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся ОСОБА_3 . Отже, спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк. Таким чином, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 отримав свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом, проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що у постанові державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не було вказано як підставу для відмови у прийнятті спадщини те, що за заявою ОСОБА_3 було заведено спадкову справу, є необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту постанови державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.12.2018 року, відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, є відсутність заяви про прийняття спадщини в зазначений законом термін та прийняття спадщини іншим спадкоємцем. Також є необґрунтованими доводи скаржника, що у наданій нотаріусом копії заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини вказано в якості спадкового майна, яке він приймає, лише житловий будинок в с. Товсті Роги,в той час, коли земельну ділянку не охоплено заявою, що свідчить про відсутність бажання на спадкування земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Босівської сільської ради, площею 2,52 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В матеріалах справи наявна копія листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.02.2016 -28-0.2-379/15-15, в якій міститься інформація щодо вартості земельних часток (паїв) по сільських радах згідно технічної документації станом на 01.01.2016 та копія державного акту про право власності на землю серії І- ЧР № 014590, який визнано недійсним. Розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлено 18 травня 2023 року/