Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1133/23

Справа № 128/1133/23 Провадження № 33/801/429/2023 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною пер-шою статті 173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою захисниці ОСОБА_1 адвокатки Солоненко Ольги Іванівни на постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 10 березня 2023 року серії ГР № 223350, складеним ПОГ СВГ ВРУП майором поліції Безносюком Д.А., 04 березня 2023 року о 16.10 годині за місцем проживання ОСОБА_1 вчинив домашнє насилля відносно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, чим унеможливлює умови проживання в сім`ї, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП. Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопо-рушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 536,80 гривень судового збору. Не погоджуючись із такою постановою судді суду першої інстанції, захисниця ОСОБА_1 адвокатка Солоненко О. І. оскаржує її в апеляційному порядку, просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях підзахисного складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали адміністративної справи, поданої 17 листопада 2022 року апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, ретельно проаналізувавши у сукупності усі доводи та докази скаржниці, суддя апеляційного суду дійшла виснов-ку, що апеляційну скаргу належить повернути особі, яка її подала, з наступних підстав. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопору-шення регулюється нормами статті 294 КУпАП. Відповідно до частини другої цієї статті постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути ос-каржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адмініс-тративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою стат-ті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закін-чення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні стро-ку відмовлено. Отже початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язаний з моментом прийняття такої постано-ви, а не з днем отримання її копії особою, яка має намір її оскаржити. Відповідно до статті 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений. Із матеріалів справи убачається, що у судове засідання 12 квітня 2023 року ОСОБА_4 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про поважні причини свої неявки він суд не повідомляв. Разом з тим апеляційна скарга на судову постанову від 12 квітня 2023 року згідно з відбитком штемпеля реєстрації судом вхідної кореспонденції подана з незрозумілих причин одразу до суду апеляційної інстанції 24 квітня 2023 року, тому процесуальний строк оскарження постанови суду скаржницею пропущений, він закінчився 21 квітня 2023 року. Клопотання про поновлення за поважних причин цього строку адвокаткою узагалі не порушується. Беручи до уваги, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскаржен-ня постанови суду від 12 квітня 2023 року захисницею Гавенка Д. В. узагалі не пору-шується, поважні, об`єктивні причини пропуску строку на апеляційне оскарження по-станови суду першої інстанції не наводяться, апеляційний суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження, інакше це було б порушенням норм адміністративного права у частині, що регулює питання оскарження судових постанов в адміністративних справах. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод 1950 року, забезпечують законну мету і не порушують саму сут-ність цього права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини норми, які регламен-тують порядок дотримання строків подання скарг, безумовно, передбачають підстави для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юри-дичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми бу-дуть застосовані ( Перетяка та Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34 від 21 грудня 2010 року ). Сторони в розумінні інтервалу часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( див. mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року ). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності право-суддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової проце-дури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запо-біганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на апе-ляційне оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгля-ду у такому його елементі як правова визначеність ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Апеляційний суд наголошує, що повернення апеляційної скарги у зв`язку із пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження постанови в адміністра-тивній справі та відсутністі клопотання про його поновлення за поважних причин, з урахуванням обставин у цій конкретній справі не можна трактувати як обмеження у доступі до правосуддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку, скаржницею не наведені узагалі, тому неможливо їх оцінити на предмет об-єктивно непереборних, пов`язаних з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання у встановлений Законом строк скарги на таке рішення у ви-падку незгоди з ним. З урахуванням викладеного, того, що особа, яка подала скаргу, не була позбав-лена права та реальної можливості оскаржити судову постанову у строки, передбачені чинним КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2023 року повернути їй як особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. О. Денишенко