Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/8851/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8851/22 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, не встановлення щомісячного підвищення в розмірі 9 відсотків при обчисленні пенсії за віком позивачу та невиплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десятимісячних пенсій станом на день її призначення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 (10846,37 грн), встановленням щомісячного підвищення пенсії за віком в розмірі 9 відсотків з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 11.06.2022 року, а також нарахувати та виплатити їй грошову допомогу відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком, а саме - 2019 - 2021 роки, крім того 18.12.2014 року пенсія позивачу встановлена і до першої виплати 19.12.2014 року припинена, з урахуванням чого суд вважає, що її призначення так і не відбулось, а рішення про призначення пенсії від 18.12.2014 (якщо воно приймалось) є нереалізованим актом, який сам по собі не завершив процес її призначення виплатою, відтак суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не встановлення щомісячного підвищення пенсії за віком позивача в розмірі 9 відсотків зазначеної пенсії, також, отримання позивачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», не може впливати на право отримання грошової допомоги у відповідності до положень Закону №1058, оскільки, як зазначалось вище, за пенсією відповідно до Закону №1058 позивач зверталась вперше, а пенсія відповідно до Закону №1058 їй ніколи не виплачувалась. Колегія суддів, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про необхідність встановлення щомісячного підвищення в розмірі 9 % при обчисленні пенсії за віком, з огляду що рішення суду підлягає скасуванню у відповідній частині. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 18.12.2014 року у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з працевлаштуванням з 19.12.2014 року виплата пенсії не проводилась. У подальшому, 21.06.2022 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 21.06.2022 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосовано при визначенні пенсії показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки. Також позивачу не встановлено щомісячне підвищення в розмірі 9% при обчисленні пенсії за віком. Крім того позивачу не виплачено грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Вважаючи вказані вище дії відповідача протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види пенсій, зокрема: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ. Так, позивачці вперше було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Водночас, за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV ОСОБА_1 вперше звернулась лише 21.06.2022 року. За таких обставин, застосування в спірних відносинах норм частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV є безпідставним. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22 грудня 2015 року у справі № 21-4071а15 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 317/4184/16, від 31 травня 2019 року у справі № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а та ін. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Враховуючи, що за призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з наявними у матеріалах справи доказами, позивачка вперше звернулась 21.06.2022 року, колегія суддів дійшла до висновку про те, що остання має право на розрахунок заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії із урахуванням саме показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки. Також, відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), згідно з якою, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, з 18.12.2014 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, виплату якої було припинено з 19.12.2014 року у зв`язку з працевлаштування позивача. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання пенсії позивачкою за цей період, відповідачем не подано жодних доказів з цього приводу, з огляду на що, колегія судді вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо позовних вимог про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії за віком в розмірі 9 відсотків з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 року №963 передбачено, що жінкам, які народилися у період з 1 січня 1962 року по 31 грудня 1962 року, до пенсії за віком, обчисленої відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, встановлюється щомісячне підвищення в розмірі 9 відсотків зазначеної пенсії за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія. З огляду на імперативність вказаної норми обов`язковою підставою для встановлення такої надбавки є відсутність саме призначеної раніше пенсії, а не її фактичної виплати, як помилково вважає суд першої інстанції. Як зазначалось вище, 18.12.2014 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», отже у позивачки відсутнє право на встановлення відповідного щомісячного підвищення, з огляду на що рішення суду у даній частині підлягає скасуванню. Щодо апеляційних доводів про те, що судом помилково задоволено позов з 11.06.2022 року, колегія суддів зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення. Відповідно до паспорту громадянина України дата народження позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, право на отримання пенсії за віком виникає з дати досягнення позивачем пенсійного віку, а саме з - ІНФОРМАЦІЯ_2 (враховуючи дату звернення ОСОБА_1 до відповідного пенсійного органу 21.06.2022 року), вірним є висновок суду щодо необхідності задоволення позову саме з 11.06.2022 року. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в частині було невірно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії за віком в розмірі 9 відсотків з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії за віком в розмірі 9 відсотків з наступного дня за днем досягнення нею пенсійного віку та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко Суддя: О.О.Беспалов Я.Б.Глущенко Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2023 року.