Постанова 4854 № 420/11481/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11481/22 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив: - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.02.2020 р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 31.12.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.01.2021р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з травня 2014 року по 30.06.2021р. він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 . Згідно з наказом Головнокомандувача ЗСУ (по особовому складу) від 21.05.2021р. №182 позивач був звільнений з військової служби відповідно до п.п. «б» (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 30.06.2021р. №141 позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 з 30.06.2021р.. При цьому, під час проходження військової служби, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі, а саме: у період з 1.02.2020р. до 30.06.2021р. нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Вважаючи дії військової частини щодо виплати грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року протиправними, позивач звернувся до суду із даним позов. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 31.12.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.01.2021р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами встановленого станом на 1.01.2021р. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по суті справи, однак під час її розгляду допустив порушення норм процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування ВЧ НОМЕР_1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу та обчислення виплат позивача при звільненні у меншому розмірі ніж передбачено законом порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримання всіх вимог, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Так, згідно п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак порушив норми процесуального права. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з травня 2014р. по 30.06.2021р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . Наказом Головнокомандувача ЗСУ №182 від 21.05.2021р. позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 30.06.2021 №141, ОСОБА_1 виключено зі списків ВЧ НОМЕР_2 . Наказом №141 було зобов`язано виплатити позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 1.06.2021р. по 30.06.2021р.. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 38 календарних років у розмірі 53 9742,5грн.. Щорічна основна відпустка за 2021 рік не використана, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, отримав. Виплатити грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік в розмірі 42 611,25грн.. Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік в розмірі 1 480грн.. Виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої ст.16-2 ЗУ «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2021 роки у кількості 98 діб в сумі 92 797,83грн.. Виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 151 666,18грн. (а.с.16). 2.08.2022р. позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 30.06.2021р. відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у 2020 та 2021 роках 2 102 грн.); допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги приз служби та компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій із врахуванням перерахованого грошового забезпечення (а.с.19-20). Однак, ВЧ НОМЕР_1 в своєму листі-відповіді від 4.08.2022р. за №2170 повідомила позивача, що посадовий оклад позивачу встановлювався з врахуванням положень Постанови КМУ №103 згідно п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., яка набрала чинності 1.03.2018р., в якій сказано: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». В період з 1.02.2020р. по 30.06.2021р. розрахунок складових грошового забезпечення позивача проводився виходячи з розміру окладу за військовим званням який розраховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р. (1 762грн.) на тарифний коефіцієнт за військовим званням військовослужбовця (0,84) (а.с.22-23). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, чим порушено права апелянта, зокрема щодо подачі відзиву на позовну заяву. Згідно зі ст.174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. За правилами чч.1-3 ст.124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Як вбачається із матеріалів справи, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022р. відкрито провадження у даній справі та визначено, що розгляд даної справи відбуватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. На підтвердження направлення сторонам вказаної ухвали в матеріалах справи міститься супровідний лист та електронні повідомлення(а.с.34, 39-42). Надаючи оцінку вказаним обставинам, враховуючи доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сам по собі супровідний лист та електронні повідомлення про направлення відповідних документів стороні не є достатнім та належним доказом сповіщення учасника справи про розгляд справи. При цьому, із електронних повідомлень неможливо встановити кому саме вони адресовані, оскільки в матеріалах справи та позовній заяві відсутні електронні адреси відповідача. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не повідомлено відповідача про розгляду даної справи за №420/11481/22, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про належне сповіщення сторони про розгляд адміністративної справи. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначено ст.315 КАС України. Відповідно до ч.2 вказаної статті за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Пунктом 4 ч.1 ст.317 КАС України визначено, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення відповідача про відкриття адміністративного провадження у справі №420/11481/22 та апелянт посилається на вказані обставини в апеляційній скарзі, то судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду. З огляду на те, що повноваження апеляційного суду щодо повернення справи на новий розгляду до суду першої інстанції КАС України не передбачені, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне надати відповідну оцінку вказаним правовідносинам з огляду на матеріали справи. Перевіряючи правомірність дій військової частини, з урахуванням підстав на які посилається позивач, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII). Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30.08.2017р. КМУ прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1.03.2018р.. Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13,

14. Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704). Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. 21.02.2018р. КМУ прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, п.4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 Постанови №103). Постанова №103 набула чинності 24.02.2018р.. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704. З огляду на це, колегія суддів вважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020р. (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) положень п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018р., тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення у відповідний рік). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 всіх належних йому виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р. та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р. є протиправними. Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав наявна необхідність зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату всіх належних ОСОБА_1 виплат з 1.02.2020р. по 30.06.2021р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р. та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн.. При цьому, відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2020р. - 2 102грн.. Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - з 1 січня - 2 270грн.. Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262 у 2020 році та в 2021 році є більшим ніж в 2018 році. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що розрахунок грошового забезпечення здійснювався саме виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 1.01.2018р.. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вказані дії порушують соціальні права позивача на отримання всіх належних йому виплат в розмірі встановленому законом. Що стосується посилань апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права у зв`язку із незастосування абз.3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення), то судова колегія виходить з наступного. Так, вказане вище положення визначає порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ. Судова колегія звертає увагу, що норма абз.2 п.242 Положення є імперативною в частині недопущення виключення зі списків частини під час звільнення з військової служби лише у випадку відсутності згоди військовослужбовця. Однак, якщо особу виключено з списків частини за її згодою до проведення з нею всіх необхідних розрахунків, то це не позбавляє особу реалізувати своє право на звільнення. Між тим, ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У зв`язку із чим, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів. Також, апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду із позовною заявою. Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного. За правилами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 вказаної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, ст.233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Водночас, 19.07.2022р. набули чинності зміни до ст.233 КЗпП України, внесені Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Так, ч.2 ст.233 КЗпП (у редакції, чинній з 19.07.2022р.) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, у зв`язку із прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022р. №2352-IX, ст.233 КЗпП більше не містить положень про те, що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». Вказані вище норми законодавства свідчать про те, що в даній категорії справ строк звернення до суду становить три місяці. При цьому, Постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 з 12.03.2020р. на всій території України запроваджено карантин. Законом України від 30.03.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з унесеними до КЗпП України змінами. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що строк, встановлений ст.233 КЗпП України, є спеціальною позовною давністю. Продовження такого строку унормовано п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, а тому у даній справі, строк звернення до суду для вирішення трудового спору не пропущений, оскільки такий строк продовжується на строк дії карантину в силу закону. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно встановив природу спірних правовідносин, надав їм належну оцінку, та дійшов вірного висновку по суті справи, однак порушив норми процесуального права, у зв`язку із чим апеляційний суд вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023р. - скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.02.2020р. по 31.12.2020р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум; Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 1.01.2021р. по 30.06.2021р., грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами встановленого станом на 1.01.2021р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов Т.М. Танасогло