Ухвала ККС ВС № 742/761/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року м. Київ справа № 742/761/21 провадження № 51-2319 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року щодо останнього, встановив: Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2020 року, близько 16 год, керуючи автомобілем ВАЗ 21144, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по проїзній частині вул. Садова м. Прилуки, заїхав на паркувальний майданчик розташований поблизу буд. 70 на вул. Садовій, де порушивши вимоги пунктів 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка стояла на вказаному паркувальному майданчику, внаслідок чого потерпілій було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування зазначає, що вирок місцевого суду є не вмотивованим, оскільки не містить аргументів сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів по справі, як і не містить обґрунтування їх відхилення. На думку захисника, судами попередніх інстанцій допущено істотне порушення вимог процесуального права, не враховано правові позиції Верховного Суду, як наслідок, безпідставно не визнано недопустимими всі докази у кримінальному провадженні, які зібрані неуповноваженою особою - слідчим ОСОБА_7 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять постанови про призначення його слідчим у цьому кримінальному провадженню. У зв`язку із наведеним, вказаний слідчий не мав права проводити жодних слідчих дій, у тому числі повідомляти про підозру та складати обвинувальний акт. Разом з тим вказує, що під час апеляційного розгляду прокурором разом із запереченнями на його апеляційну скаргу надано постанову про призначення групи слідчих у цьому провадженні, яка не відкривалась стороні захисту і була відсутня в матеріалах досудового розслідування. При цьому, суд апеляційної інстанції в порушення змагальності сторін долучив дану постанову до матеріалів кримінального провадження, без обговорення клопотання про можливість її приєднання. Стверджує, що захист зазначав, що не ознайомлений з постановою про призначення групи слідчих, однак у зв`язку із проведенням судового засідання в режимі відеоконференції був позбавлений можливості ознайомитись з постановою. Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке. Доводи захисника ОСОБА_4 щодо істотного порушення судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону, що полягає у безпідставному невизнанні недопустимими усіх доказів, що зібрані слідчим ОСОБА_7 , який є неуповноваженою особою, оскільки матеріали кримінального провадження не містять постанови про призначення його слідчим у цьому кримінальному провадженню, є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. Згідно з висновком про застосування норми права, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20, провадження № 51-1353 кмо 21), за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Водночас, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20) зроблено висновок про застосування норми права, яким розширено висновок викладений у вищевказаній постанові об`єднаної палати, відповідно до якого постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. Як слідує з ухвали апеляційного суду, захисник в обґрунтування апеляційних вимог вказував на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення ОСОБА_7 слідчим у цьому кримінальному провадженні, що свідчить, на думку захисника, про те, що докази у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 зібрані неуповноваженою особою, а відповідно вони є недопустимими. Перевіряючи вказані твердження захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав їх безпідставними, з огляду на те, що на спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду прокурором було надано вказану постанову, яка є процесуальним документом, який підтверджує законність проведення слідчих дій слідчим ОСОБА_7 . Разом з цим, у касаційній скарзі підтверджується спосіб її подання прокурором до суду, а саме шляхом долучення цієї постанови до заперечень на апеляційну скаргу. Більше того, як слідує зі змісту ухвали апеляційного суду, під час судового розгляду стороною захисту не порушувалось питання про надання саме постанови про призначення групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, натомість захисник клопотав про надання стороною обвинувачення та дослідження повідомлення про підозру, витягу з ЄРДР та інформації з ЄРДР про рух кримінального провадження і вказана інформація була надана суду та досліджена в судовому засіданні. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування слідчим ОСОБА_7 , оскільки процесуальні дії вчинені особою, яка мала на те законні повноваження. Така позиція відповідає вимогам кримінального процесуального закону та узгоджується із висновком про застосування норми права викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17. Неспроможними є доводи захисника про невідкриття стороні захисту постанови про призначення групи слідчих за наведеного обґрунтування, оскільки як встановлено апеляційним судом, аргументи про відсутність постанови та необхідність надання на підтвердження повноважень слідчого у суді першої інстанції не заявлялись, а дане питання, як один із доводів апеляційної скарги, виникло лише під час апеляційного розгляду, у зв`язку із чим її було надано прокурором на спростування апеляційних вимог захисника разом із запереченням. Разом з цим, право на подання заперечень на апеляційну скаргу є безумовним правом учасників кримінального провадження, при цьому в залежності від змісту апеляційних вимог особа, яка подає свої заперечення, може долучити до нього додаткові документи на спростування апеляційних доводів іншого учасника провадження. Водночас, за своїм змістом право на подання заперечень не передбачає процедури винесення апеляційним судом на обговорення учасників судового провадження питання про їх долучення до матеріалів кримінального провадження через безумовність цього права. Що стосується твердження захисника про не ознайомлення його безпосередньо із постановою про призначення групи слідчих через участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, то вказане не заслуговує на увагу, оскільки зміст цієї постанови було оголошено судом апеляційної інстанції, що не заперечується в касаційній скарзі, водночас ОСОБА_4 не стверджує про порушення ним клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю ознайомитись із вказаним процесуальним документом та відмову у його задоволенні. За наслідками апеляційного розгляду, суд проаналізував доводи апеляційної скарги, належним чином їх перевірив, надав достатні відповіді на них, з наведенням мотивів постановленого рішення, з якими погоджується і Верховний Суд. Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України. Вагомих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено. З урахуванням викладеного, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року щодо останнього. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3