Постанова 4811 № 454/910/22

Справа № 454/910/22 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В. Провадження № 22-ц/811/2940/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. секретар Салата Я.І. розглянувши у спрощеному провадженні без участі сторін в м.Львові цивільну справу №454/910/22за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,- в с т а н о в и в : 05.05.2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. В обґрунтування позову зазначила, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано 10.04.2018 року. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний момент навчається на денній формі навчання Львівського державного університету внутрішніх справ та термін навчання з 01.09.2021 року до 30.06.2025р. Зазначає, що усі витрати на навчання сина сплачуються виключно нею, оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча зобов`язаний це робити. Позивачка вказує, що не в змозі самостійно утримувати сина, оскільки йому потрібні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, що і зумовило необхідність звернення нею до суду із даним позовом. Просить стягувати із відповідача в її користь аліменти на сина, який продовжує навчання в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дати звернення до суду до досягнення сином двадцяти трьох річного віку або припинення ним навчання. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з 05.05.2022р. і до досягнення сином двадцяти трьох річного віку. Припинити стягнення аліментів у разі припинення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 992,40 грн. судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 .. В апеляційній скарзі зазначає, що з рішенням суду категорично не згідний, вважає його незаконним та необґрунтованим. Судом не взято до уваги, що він частково визнавав позов, а саме, просив стягувати з нього аліменти в розмірі 1/8 частини доходів. Зазначає, що відповідно до інформації наданої університетом на запит його адвоката, навчання сина коштує 29500 грн. в рік, а відтак в місяць це становить 2950 грн. Розмір аліментів стягнутих судом приблизно становитиме 8000 грн., що свідчить про те, що відповідач повністю буде оплачувати навчання сина та син буде знаходитись лише на його утриманні, що суперечить вимогам сімейного кодексу щодо обов`язку обох батьків утримувати дитину. Звертає увагу, що позивач не надала суду жодних доказів щодо інших витрат на потреби сина, а тому вважає розмір аліментів завищеним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх його доходів до закінчення навчання, але не пізніше ніж досягнення сином двадцяти трьох років. 17 лютого 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року без змін. Зазначає, що вона одноособово несе витрати на навчання сина. Зазначає, що 12 серпня 2021 року нею було сплачено на навчання 14750 грн та 25 січня 2022 року було сплачено 14750 грн. Згідно частини другої статті 249 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Матеріалами справи та судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно довідки №737 від 25.04.2022, виданої Львівським державним університетом внутрішніх справ Інститут права, вбачається, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 з 01.09.2021р. навчається у вказаному навчальному закладі, є здобувачем вищої освіти 1 курсу денної форми навчання Інституту права. Тривалість навчання 4 роки, термін закінчення 30.06.2025р. Навчання здійснюється за кошти здобувача освіти, стипендії не отримує. Відповідно до копії договору про навчання у закладі вищої освіти від 13.08.2021, такий укладено Львівським державним університетом внутрішніх справа ОСОБА_3 і його законним представником ОСОБА_2 та предметом договору є навчання ОСОБА_3 за денною формою навчання за освітньо-професійною програмою «Право» для здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр». З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що ОСОБА_2 сплачено за навчання сина 12 серпня 2021 року 14750 грн та 25 січня 2022 року 14750 грн., 18 квітня 2021 року ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням, було сплачено 6240 грн за проживання в гуртожитку. З наданої Львівським державним університетом внутрішніх справ відповіді 07 червня 2022 року адвокату Надільному В. на його адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_3 навчається на першому курсі денної форми навчання Інституту права, освітній ступінь «Бакалавр», спеціальність 081 «Право», вартість навчання за 2021-2022 навчальний рік становить 29500 грн. Згідно фотокопії довідки МСЕК від 21.10.2021, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ група інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням. Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного хворого встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2021-2022р.р. неодноразово перебував на амбулаторному лікуванні. Із копій довідок Відділу обслуговування громадян №5 ГУПФУ у Львівській області від 03.10.2022р. та Сокальського відділення УВД ФССУ у Львівській області від 03.10.2022 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є одержувачем пенсії по інвалідності, а також одержує страхові виплати. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої ГУ Пенсійного фонду України Відділом обслуговування громадян №5 (сервісний центр) вбачається, що сума його пенсії за період з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року складає 135 171,21 грн. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої Фондом соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області Сокальське відділення вбачається, що отримує страхові виплати і за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року йому нараховано 208 174,02 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих підстав, що відповідач, будучи особою працездатного віку, який отримує доходи у виді пенсії та страхових виплат, має можливість надавати матеріальну допомогу своєму синові, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) до завершення навчання, але не довше як до досягнення сином двадцяти трьох річного віку. Колегія суддів з такими висновками погоджується частково та вважає наявними підстави для зменшення розміру аліментів з наступних причин. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідач в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо необхідності з його сторони сплачувати аліменти на утримання його сина у зв`язку з навчанням. В суді першої інстанції ОСОБА_1 просив визначити аліменти в розмірі 2500 грн щомісячно, а в суді апеляційної інстанції просив визначити розмір аліментів в розмірі 1/8 частини від усіх його доходів щомісячно. При розгляді даної справи колегія суддів вважає за необхідне врахувати витрати необхідні на утримання сина сторін під час його навчання, а саме: вартість навчання, яка за 2021 2022 навчальний рік становила 29500 грн, вартість проживання 6240 грн та прожитковий мінімум для працездатних осіб на момент звернення до суду з цим позовом 2481 грн. Також колегія суддів враховує розмір щомісячних доходів відповідача на момент звернення до суду з цим позовом, пенсія за травень 2022 року 13703,78 грн та страхові виплати за цей же місяць 18482,74 грн. Враховуючи розміри доходів відповідача та розмір частки аліментів визначених судом, аліменти становитимуть щонайменше 8046,63 грн в місяць, що є більш ніж достатніми. В той же час, колегія суддів враховує, що обов`язок щодо утримання понолітньої дитини, яка продовжує навчання не може покладатися повністю на одного з батьків. Обов`язок щодо утримання своїх дітей лежить на обох батьках. ОСОБА_2 звертаючись до суду з даним позовом, жодним чином не зазначає про розміри своїх доходів, в той же час намагається повністю покласти обов`язок щодо утримання їхнього сина на ОСОБА_1 , що є несправедливим, не представила належних доказів, що витрати на утримання сина сторін є настільки великими, що потребують стягнення аліментів з батька у визначеному судом першої інстанції розмірі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, рішення у справі в частині розміру присуджених на користь позивача аліментів належить змінити з 1/4 частки на 1/6 частину від всіх видів доходу відповідача щомісячно. В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.3; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року змінити в частині розміру стягнення аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року. Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк