Постанова 4813 № 522/1271/23

Номер провадження: 33/813/483/23 Номер справи місцевого суду: 522/1271/23 Головуючий у першій інстанції Іванов В. В. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участі секретаря судового засідання Бойко В.В., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Дідорчук І.І., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Дідорчук І.І. на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2023, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 156 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень, з конфіскацією предмету торгівлі, одержаної від продажу предметів торгівлі. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,80 гривень. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №811558 від 13.01.2023 вбачається, що 13.01.2023 року о 14 год. 00 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 27 в закладі «Noir» здійснював реалізацію тютюнових виробів, а саме табаку для кальяну без марок акцизного податку, порушуючи правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Дідорчук І.І. подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату та час розгляду справи, оскільки судову повістку SMS повідомлення направлено на номер телефону, який не належить ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП може бути лише суб`єкт господарювання. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ОСОБА_1 роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. Таким чином, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня і об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Дідорчук І.І. яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, прихожу до наступних висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, підставою притягнення особи, як суб`єкта правопорушення, до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, визначеного відповідною статтею. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 участі в судовому засіданні призначеному на 26.01.2023 року не приймав. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи на 26.01.2023 року. Натомість, наявна в матеріалах справи довідка про доставку SMS повідомлення про виклик ОСОБА_1 до суду на 26.01.2023 року направлена на номер телефону який не належить ОСОБА_1 , що свідчить про неналежне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. Інших доказів про належне сповіщення ОСОБА_1 про судовий розгляд матеріали справи не містять. Отже, в порушення вимог ст. 268 КУпАП суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та здійснив судовий розгляд справи за його відсутності, чим істотно порушив його права і законні інтереси, а також процесуальні норми законодавства України про адміністративні правопорушення. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції не був дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який знайшов своє відображення у рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 №9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), у якому формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи. З огляду на викладене, присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати в суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід`ємним правом, а для суддів усіх інстанції важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Аналогічною є і практика ЄСПЛ (п. 26 і п. 29 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» №7460/03), згідно якої «принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом» За наслідками розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що у провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв`язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП та інших нормативно-правовими актами, вважаю, що судом першої інстанції були істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , а також проігноровані вимоги чинного процесуального законодавства України, яке застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, і міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, згідно яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на захист, яке полягає у наданні їй можливості надати усні пояснення з приводу обставин правопорушення, право збирати і подавати суду докази, брати особисту участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, право на безпосередню участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується її прав та обов`язків, у порядку, передбаченому законом, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги представника в частині порушення прав ОСОБА_1 є обґрунтованими і заслуговують на увагу. Разом з тим, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 13.01.2023 року о 14 год. 00 хв., знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 27 в закладі «Noir» здійснював реалізацію тютюнових виробів, а саме табаку для кальяну без марок акцизного податку, порушуючи правила торгівлі тютюновими виробами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП Частина 1 статті 156 КУпАП передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку у вигляді накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Частина 1 статті 156 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров`я населення. Зазначені відносини врегульовані на законодавчому рівні, зокрема, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової, зокрема, імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Статтею 15 цього Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Частино 1 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами та горілчаними виробами дозволяється лише суб`єкту господарювання і за наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. З огляду на викладене, суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 156 КУпАП, може бути лише суб`єкт господарювання. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Проте, матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрован, як суб`єкт господарської діяльності, тобто є фізичною-особою підприємцем, як і відсутні документальні відомості про те, що він має ліцензію на здійснення продажу тютюнових виробів. Будь-яких дозвільних документів на здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, зокрема щодо торгівлі тютюновими виробами матеріали справи не містять. Крім того, представником ОСОБА_1 Дідорчук І.І. в судовому засіданні апеляційного суду долучено до матеріалів справи цивільно-правовий договір (угоду) згідно з яким ОСОБА_1 проходить стажування по виготовленню кальяну, за адресою: м. Одеса, вул. Буніна,

27. Аналіз наведених вище норм законодавства та встановлені у ході розгляду даної справи обставини дають суду підстави дійти висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. Щодо вимог апеляційної скарги про повернення ОСОБА_1 конфіскованих предметів торгівлі, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Враховуючи, що законодавцем визначено скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, як підставу для повернення особі конфіскованого у неї майна, тому вказане питання не потребує вирішення судом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.156 КУпАП. З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргупредставника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Дідорчук І.І. - задовольнити частково. ПостановуПриморського районного суду м. Одеси від 26.01.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов