Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/31489/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31489/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В. представника позивача Качковського А.С., представника відповідача Рибак А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 08.08.2022) у справі за адміністративним позовом Представництва "Вьорваг фарма Гмбх і Ко.КГ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Представництво «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 №0569090710 та від 30.07.2021 №00574550708. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до помилкових та необґрунтованих висновків щодо статусу позивача як представництва нерезидента, що здійснює підготовчу діяльність, оскільки таке існує на території України вже 18 років та має приміщення, що використовуються у діяльності. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному встановленні фактичних обставин справи та із вірним застосуванням норм чинного законодавства. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ». За результатом проведеної перевірки складено акт від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: - п.138.1 ст.138, п.п.141.4.7 п.141.4 ст.141 ПК Україні, в результаті чого представництвом занижено податок на прибуток у загальній сумі 12 361 288,00 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 3 320 538,00 грн, за 2018 рік у сумі 4 668 040,00 грн, за 2019 рік у сумі 4 372 710,00 грн; - пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 1.2 розділу І, п. 3.1 та п. 3.2 розділу Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за I, II, III, IV квартали 2017 року, II, III, IV квартали 2018 року, I, II, III, IV квартали 2019 року, I, II квартали 2020. Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд Кодексу за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), а саме, подання з недостовірними даними податкового розрахунку за формою 1-ДФ. - пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено несвоєчасне подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за травень 2015 року, червень 2015 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року. - пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, щодо неподання звітів про контрольовані операції за 2018 та 2019 роки. На підставі висновків акта перевірки від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - від 29.07.2021 року № 0569090710, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 528 600,00 грн; - від 30.07.2021 року № 00574550708, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 13 597 417,00 грн, в тому числі за основним платежем на суму 12 361 288,00 грн, та штрафні санкція 1 236 129,00 грн. За посиланням позивача, останній скористався правом адміністративного оскарження шляхом подання 04.08.2021 скарги на податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 №0569090710 та від 30.07.2021 №00574550708, однак за результатами розгляду скарги Державна податкова служба Україна рішенням від 30.09.2021 №22206/6/99-00-06-01-01-06 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 29.07.2021 №0569090710 та від 30.07.2021 №00574550708, а скаргу позивача - без задоволення. Не погоджуючись із висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України). Постійне представництво, відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів. При цьому, постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер. Пунктом 103.1 статті 103 ПК України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Як визначено підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПК України, платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Відповідно до пункту 133.3 статті 133 ПК України постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування. Об`єктом оподаткування податком на прибуток, згідно із підпунктом 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 ПК України, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Пункт 160.1 статті 160 ПК України передбачає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. Згідно із пунктом 160.2 статті 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. До податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі - у випадку Федеративної Республіки Німеччина - або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення застосовується угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995, ратифікованої 22.11.1995, дата набрання чинності для України: 04.10.1996 (нижче - Угода). Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав. Для цілей Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Термін «постійне представництво», зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр або будь-яке інше місце розвідки або видобутку природних копалин. Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об`єкт є постійними представниками лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців. Незважаючи на попередні положення цієї статті термін «постійне представництво» не включає: а) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; с) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в 6-му пункті, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2, діє від імені підприємства, має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, або утримує запаси товарів та виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної комерційної діяльності. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом діяльності компанії «Worwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина) є: виробництво та реалізація хімічно-фармацевтичних препаратів, харчових продуктів, дієтичних харчових продуктів, препаратів-харчових добавок, натуральних лікарських засобів, засобів гігієни, засобів для догляду за тілом та красою, ефірних олій, парфумерної продукції, ортопедичних товарів, пластирів та перев`язувальних матеріалів, медичних апаратів та інструментів, а також журналів, газет, брошур та книжок. Товариство може здійснювати свою діяльність у споріднених сферах та займатися будь-якими комерційними операціями, пов`язаними з предметом діяльності підприємства. Може брати пайову участь у капіталі інших підприємств з таким само або схожим видом діяльності та засновувати представництва. Відповідно до змісту акта перевіріки від 25.06.2021 №49398/Ж5/26-15-07-08-05/26409057 компанією «Worwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина) одержано дохід від реалізації лікарських засобів з України в сумі 320 298 663,00 грн, в тому числі: за 2017 рік - 111 357 171 грн; за 2018 рік - 76 565 300 грн; за 2019 рік -109 153 882 грн; за 2020 рік - 23 222 310 грн. Відповідно, витрати на діяльність відокремленого підрозділу в Україні в формі представництва становили всього 294 347 383,00 грн, в тому числі: за 2017 рік - 61 259 127,00 грн; за 2018 рік - 86 399 994,00 грн; за 2019 рік - 80 760 007,00 грн; за 2020 рік - 65 928 255,00 грн; або 91.89 % від одержаного доходу. Наведене, на думку податкового органу свідчить про те, що діяльність представництва як відокремленого підрозділу «Worwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина) в Україні не може розглядатися підготовчою в розумінні Угоди та приписів Модельної Конвенції ОЕСР, яка може здійснюватись як діяльність яка передує здійсненню основної діяльності підприємства (представництво 18 років на території України) та допоміжною, так як має істотний вплив на здійснення основних видів діяльності підприємства як технічного (реклама, промоція, реєстрація лікарських засобів, фармаконагляд), так і економічного (утримання 35 співробітників представництва, 31 автомобіль, офісу в Україні). Витрати на утримання представництва становлять 91,89% від отриманого доходу з України і має статус постійного представництва з відповідним оподаткуванням згідно положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» та Кодексу. Поряд із цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, до перевірки представництвом надані: статутні документи; положення про представництво; довідки резиденства; доручення на призначення голови представництва; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 31 «Рахунки в банках»; «Розрахунки з постачальниками»; 371 «Розрахунки за виданими авансами»; 64 «Розрахунки за податками»; 661 «Розрахунки за заробітною платою»; договори; рахунки; акти виконаних робіт (наданих послуг); банківські виписки; інші первинні документи; відомості нарахування заробітної плати; табелі обліку робочого часу; накази на призначення та звільнення з посади; звіти до фондів; звіти по податках; відповіді на запити; звіти по контрольованих операціях та ін. Згідно наданого до перевірки Положення щодо функціонування українського представництва, затвердженого 04.01.2011 директором представництва «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» Тарабановою Вікторією Йосипівною, метою діяльності представництва є: - виконання діяльності підготовчого або допоміжного характеру щодо основної діяльності Компанії (виробництва, продажу, дистрибуції лікарських засобів, косметичних засобів, харчових добавок та товарів медичного призначення) зокрема: - здійснення представницьких функцій в інтересах Компанії на території України; - дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки; - підвищення обізнаності українського ринку щодо товарів Компанії; - збирання інформації та надання порад Компанії щодо здійснення діяльності на ринку України, зокрема щодо правового регулювання фармацевтичного ринку, валютного регулювання діяльності іноземних компаній в Україні; - проведення маркетингових та інших досліджень ринку України. Представництво: - представляє Компанію у відносинах з органами державної влади і адміністрації, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, організаціями, установами та громадянами на території України; - представляє і захищає інтереси Компанії на території України у стосунках з третім особами в юридичних (правових) установах та інших контрольних органах; - надає Компанії аналітичну та іншу інформацію про економічні, соціальні та інші процеси в країні реєстрації представництва, яка може сприяти покращенню ефективності діяльності Компанії на території України; - здійснює інші функції, що пов`язані з представництвом та захистом інтересів Компанії на території України. В роз`ясненнях до положень Модельної Конвенції ОЕСР, на основі якої підписано Конвенцію між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, наявні критерії віднесення діяльності представництв до допоміжної або підготовчої. Так, відповідно до пунктів 23 та 24 офіційного Коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР діяльність представництва не може вважатись такою, що має допоміжний характер, якщо вона переважно здійснює такі ж функції, що і материнська компанія. Як вірно зауважено судом першої інстанції, надані докази свідчать, що представництво не здійснювало видів статутної діяльності материнської компанії, в тому числі не виробляло, не закуповувало та не розповсюджувало хімічно-фармацевтичні препарати, харчові продукти, що виробляються або закуповуються компанією «Werwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №826/7675/18. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.05.2019 у справі №826/3191/13-а, для встановлення того, чи діяльність представництва нерезидента має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, їх діяльності необхідно порівняти. Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем було здійснено порівняння діяльності Представництва та Компаній, а без описаного детального аналізу діяльності материнської компанії та її представництва та порівняння відповідних видів діяльності неможливо робити висновки щодо того, чи є відповідне представництво постійним і чи має воно право на користування пільгами, передбаченими відповідною конвенцією про уникнення подвійного оподаткування та законодавством України. Суд зазанчає, що надані позивачем під час перевірки копії первинних документів є підтвердження дотримання представництвом норм чинного законодавства. Доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України. Постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток з суми прибутків зазначених нерезидентів, отриманих від такої господарської діяльності. Основний вид діяльності не є критерієм, за яким отримані представництвом кошти визначаються як такі, що є оподатковуваним доходом нерезидента чи не є оподатковуваним доходом нерезидента. Критеріями для віднесення отриманих представництвом коштів до прибутку нерезидента, який за вимогами закону оподатковується у загальному порядку, є повне або часткове здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та отримання цим представництвом від такої діяльності сум прибутків, належних нерезиденту. Позивач виконує виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів господарської діяльності материнської компанії. Поряд з цим, позивач не є юридичною особою, одержує від компанії «Werwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина) на банківський рахунок кошти, спрямовані на утримання представництва, у зв`язку із чим останнє підлягає звільненню від сплати податку на прибуток в Україні, оскільки здійснює виключно підготовчі та/або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України. При здійсненні перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач є постійним представництвом нерезидента без посилання на конкретні положення установчих документів, без аналізу основних видів діяльності нерезидента та мети створення представництва, за відсутності аналізу змісту та виду діяльності представництва, мети та результатів її проведення, у тому числі в контексті спірних відносин, відтак відповідачем не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу Представництва. Контролюючим органом в цьому контексті не надано жодних доказів, які б свідчили, що діяльність позивача була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та більше того, що від такої діяльності Представництвом отримано дохід (прибуток) нерезидента, який у відповідності до приписів пункту 160.8 статті 160 ПК України оподатковується в загальному порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/10603/15. Таким чином, представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних». Для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності. Постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента суб`єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні слід розглядати як взаємовідносини між різними суб`єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами. Отже, обов`язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності таких обставин: діяльність представництва створює постійне представництво в Україні (має статус постійного представництва) та одержує доходи з джерелом походження з України. Некомерційна діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного. Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 2а-16434/12/2670. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що податковим органом помилково застосовано до діяльності позивача положення підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 ПК України, що в свою чергу призвело до неправомірного донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток. З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. На думку суду, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи податкового органу щодо застосування судом першої інстанції норм податкового законодавства у застарілій редакції. Як вбачається з матеріалів справи, перевірку проведено за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року включно, а відтак застосування податкового законодавства чинного саме у вказай період є цілком правомірним. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Представництва "Вьорваг фарма Гмбх і Ко.КГ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 16.05.2023)