Постанова Київський апеляційний суд № 369/11756/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/11756/22 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В. Провадження № 22-ц/824/7357/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Матвієнко Ю.О., Крижанівської Г.В., секретар Шевченко Т.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кравця Дмитра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання,- в с т а н о в и в: В листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання. В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання. Також ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення графіку перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , щотижня: з 10.00 год. кожної неділі до 09.00 год. четверга. Посилалася на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову суттєво ускладнить чи унеможливить ефективний захист, або поновлення її прав та інтересів за захистом яких вона звернулася до суду. ОСОБА_2 вчиняє дії, направлені на створення їй перешкод у проведенні часу з сином, утиску її прав як матері, залишення дитини в небезпеці. Тривале відсторонення дитини від матері, позбавлення її материнської любові та піклування, формує у дитини невірне уявлення про роль матері у стосунках із дитиною. Така ситуація призводить до послаблення сімейних та психологічних зв`язків між нею та малолітнім сином. Забезпечення позову є необхідним задля забезпечення контакту матері з малолітнім сином на час розгляду справи. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо вчинення ОСОБА_2 дій, направлених на відібрання від дитини від матері, а також чинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні матері і сина. Суд не врахував практику Верховного Суду у аналогічних справах і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у визначений спосіб. Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. ОСОБА_2 і його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. В судове засідання представник Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за його відсутності. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову за ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення графіку перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , щотижня: з 10.00 год. кожної неділі до 09.00 год. четверга, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів чинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною, не доведено необхідності та доцільності застосування запропонованих заходів забезпечення позову з урахуванням предмету та підстав позовних вимог. При вжитті заходів забезпечення позову не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини, а відтак суд дійшов висновку про відсутність зв`язку між обраними заходами забезпечення позову і предметом позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в забезпеченні позову ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такі заходи забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам ОСОБА_1 . Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що постійно спілкується та проводить час спільно з сином, не зважаючи на наявний конфлікт з ОСОБА_2 . Це спростовує наведене у заяві по забезпечення позову обґрунтування ОСОБА_1 про послаблення сімейних та психологічних зв`язків між нею та малолітнім сином. ОСОБА_2 пояснив, що не чинить жодних перешкод спілкуванню дитини з матір`ю, ОСОБА_1 спілкується з дитиною вдома і вони спільно відводять сина у дитячий садочок. ОСОБА_1 пояснення ОСОБА_2 не спростовувала. ОСОБА_1 пояснила суду, що забезпечення позову ініційоване нею через те, що її не влаштовують умови спілкування з дитиною, оскільки зустрічі з сином відбуваються за місцем його проживання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову ОСОБА_1 шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , щотижня: з 10.00 год. кожної неділі до 09.00 год. четверга. Створення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні дитини з матір`ю не доведено, а постійна щотижнева зміна місця проживання маленької дитини може негативно вплинути на її усталений зв`язок з звичним середовищем, уявленням безпеки та затишку рідного дому. Враховуючи викладене, колегія суддів не убачає підстав для скасування або зміни ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Кравця Дмитра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Матвієнко Ю.О. Крижанівська Г.В.