Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/1823/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1823/23 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І.Ю. Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Радченка С.В., Трояновська Г.С. за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/1823/23 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області, Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Хуторної І.Ю. в м. Бердичеві, в с т а н о в и в : 23 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердичівського районного відділу поліції ГУ національної поліції в Житомирській області, Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області, у якому просила стягнути з держави Україна на свою користь кошти в сумі 38 500 грн та 200 доларів США або в гривнях по курсу НБУ, з яких: 7 500 грн та 200 доларів США - матеріальна шкода; 31 000 грн - моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади (оперативно-розшукових органів Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, Бердичівської окружної прокуратури) та 10 000 грн судових витрат. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 травня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що у позовній заяві вимоги стоять до держави Україна, відповідно до ст. 56 Конституції України, а відповідачі у справі є похідними держави. Зазначає, що саме на суд покладається обов`язок надати правову кваліфікацію відносин сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосування під час вирішення спору. Отже, визначення відповідачів, предмет та підстави спору є правом позивача, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У відзиві на апеляційну скаргу Бердичівська окружна прокуратура просить ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 травня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що справи, в яких відповідачем виступають філія відділення, інші відокремлені підрозділи, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Бердичівського районного відділу поліції ГУ національної поліції в Житомирській області, Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області. У вимогах просила стягнути з держави Україна на свою користь кошти в сумі 38 500 грн та 200 доларів США або в гривнях по курсу НБУ, з яких: 7 500 грн та 200 доларів США - матеріальна шкода; 31 000 грн - моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади (оперативно-розшукових органів Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, Бердичівської окружної прокуратури). Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (ч.1 ст.19 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Згідно ч.1 ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. За правилами ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України). Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, провадження № 14-399цс18). Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20, постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21). У даній справі ОСОБА_1 заявила позовні вимоги до Бердичівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області та Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачці надано строк на усунення недоліків 10 днів, з дня отримання копії ухвали. 20.04.2023 на виконання ухвали суду від 13.04.2023 позивачка надала заяву, зазначивши ідентифікаційні коди юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій, а саме: код ЄРДПОУ Бердичівського районного відділу поліції ГУ національної поліції в Житомирській області позивачка вказала як 40108625, код Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області вказала як 02909950. Разом з тим, встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 40108625 зареєстровано Головне управління Національної поліції Житомирській області (місцезнаходження: п/і 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37); за кодом ЄДРПОУ 02909950 зареєстровано Житомирську обласну прокуратуру (місцезнаходження: п/і 10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11). Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 15 Закон України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ НП в Житомирській області. Відповідно до ст.7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура ( ст.10 Закону України «Про прокуратуру». Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором. Згідно з п.5.4 Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора №82 від 06 квітня 2021 року окружні та спеціалізовані прокуратури не мають статусу юридичної особи і входять до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур. Отже, зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві відповідачі Бердичівський районний відділ поліції ГУ національної поліції в Житомирській області та Бердичівська окружна прокуратура, не є окремими юридичними особами та не можуть бути стороною у цивільному процесі. Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, дане рішення суду першої інстанції не перешкоджає ОСОБА_1 захистити свої права шляхом повторного звернення до суду з позовом, в якому відповідачами зазначити відповідні юридичні особи. У п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 року (заява №20347/03) зазначено: «Суд зазначає, що позов заявників було залишено без розгляду по суті, оскільки відповідачем не міг бути суд, захищений імунітетом від такого позову. Суд нагадує, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним». Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 362, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2023 року. Головуючий Судді