Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/86/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/86/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О. Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №935/86/22 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року, яке ухвалено суддею Василенко Р.О. в с т а н о в и в: У січні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаними позовом, в якому просив доручити Державній казначейській службі України стягнути з рахунків Коростишівської міської ради за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 33 500,00 грн. Також просив доручити Державній казначейській службі України стягнути з рахунків Коростишівської міської ради за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь на відшкодування коштів витрачених на подання і розгляд даних позовних заяв в сумі 1 460,00 грн. Зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи щодо відшкодування посадовими особами Коростишівської міської ради, які неналежно розглянули звернення позивача від 08 червня 2021 року «08.06.2021 МР запит Защипас 1» заподіяної державному органу під час виконання трудових обов`язків шкоди в сумі 34 960,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №240/12268/21 визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 08 червня 2021, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію від 08 червня 2021 року «08.06.2021 МР запит Защипас 1». Зазначає, що неправомірні дії відповідача щодо неналежного розгляду звернень про надання інформації, призвели до того, що позивач був змушений захищати своє право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення, захист порушеного права вимагав додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, що призвело до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зав`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема неодноразового повторного звернення для встановлення істини у справі та доказування протиправної бездіяльності відповідача, витрачання особистого часу, значних коштів, сил для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю Коростишівської міської ради. Окрім того вказує, що ним був витрачений час та матеріальні ресурси на підготовку матеріалів до суду, які мають безпосередній причинний зв`язок з неправомірними діями відповідача. Тому за нормами ч.1 ст. 23 ЦК України, ч.2 ст.138 ЦІК обумовлюють право позивача на їх відшкодування. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що судом в порушення норм процесуального права не застосовано правові висновки Верховного Суду у справі №459/2123/16-ц, у справі №490/3581/17 від 29.01.2020, у справі 821/1841/17 від 01.04.2020, не враховано Постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та прецедентну практичну ЄСПЛ. При цьому він надав належні докази на підтвердження протиправності дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і винними протиправними діями останнього, а тому вважає, що суд дійшов незаконного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав. Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №240/12268/21 визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 08 червня 2021, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію від 08 червня 2021 року «08.06.2021 МР запит Защипас 1». Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , послався на наявність вищевказаного рішення адміністративного суду, яким визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради щодо ненадання відповіді на його запити. Протиправні дії відповідача змусили його захищати своє порушене право, що вимагало зусиль для організації свого часу, побуту, значних коштів, сили на відновлення порушеного права та негативно відобразилось на його психоемоційному стані, порушення стосунків з оточуючими. Зазначене, на його думку, за правовими висновками, викладеними в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №459/2123/16-ц від 08.11.2017, у справі №490/3581/17 від 29.01.2020, у справі 3821/1841/17 від 01.04.2020, свідчить про завдання йому моральної шкоди. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності Коростишівської міської ради, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано суду доказів, що вказували б на факт заподіяння йому фізичних чи душевних страждань, або інших втрат немайнового характеру та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Змістом статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином, встановивши, що позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди. З огляду на такі обставини, суд першої інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, пов`язаних з поданням і розглядом даних позовних заяв, оскільки такі вимоги є похідними від зазначених вище вимог про відшкодування моральної шкоди. Висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №459/2123/16-ц від 08.11.2017, постановах Верховного Суду у справі №490/3581/17 від 29.01.2020, у справі 3821/1841/17 від 01.04.2020, на які посилається позивач, не можуть бути враховані при вирішенні цієї справи, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин, ніж ті, які були встановлені при розгляді цієї справи. Доводи апеляційної скарги про те, що встановлена судовими рішеннями протиправність діяння відповідача є безумовною підставою для відшкодування заподіяної йому шкоди, є помилковими. Одна лише наявність судового рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки останнім не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. При цьому обґрунтування розміру моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої не має правового значення для вирішення спору. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції під час розгляду справи рішення Європейського суду з прав людини «Гусєва проти Болгарії» є безпідставним з огляду на інші обставини справи, які містяться в останньому. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді