Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/868/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2023 року місто Чернівці справа №718/868/23 провадження №22-ц/822/358/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Петранюк Ю.Т. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , особа яка може отримати статус відповідача у справі - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову поданої до пред`явлення позову про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації частки у спільному майні, головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л.О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову. В обґрунтування вказаної заяви вказував на те, що ним готується позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації частки у спільному майні, оскільки за час перебування з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі у період з 1976 по 2016 рік за спільні кошти ними придбано і побудовано більше 15 об`єктів нерухомості та земельних ділянок, частину яких ними поділено в добровільному порядку. Однак, на даний час вони не можуть дійти згоди щодо розподілу частини спільного майна подружжя, а саме двох житлових будинків та готелю, які зареєстровані за ОСОБА_2 за рішенням суду. Після розірвання шлюбу він дізнався, що ОСОБА_2 частину спільного майна подружжя відчужила без його згоди. Вважає, що об`єкти спільного майна можуть вибути з володіння ОСОБА_2 без його згоди та відшкодування вартості його частки в такому майні. Просив накласти арешт на спільного майна, а саме на: - житловий будинок, 2001 року побудови, загальною площею 801,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - житловий будинок, 2002 року побудови, загальною площею 648,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - будівлю готелю, загальною площею 1084,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що посилання суду на недоведеність підстав для задоволення заяви при вибірковому використанні норм процесуального права є неприпустимим. Суд взяв на себе право збирати докази в тій категорії справ, що не включені до виключних випадків. Вважає, що суд неповно з`ясував всі обставини справи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Лютікова Н.О., посилалася на те, що ОСОБА_1 свідомо приховав від суду інформацію про те, що на підставі нотаріально посвідченого договору між сторонами здійснено поділ спільного майна подружжя. Отже, з 2016 року спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існує, є об`єкти права особистої приватної власності кожного з колишнього подружжя, які не підлягають поділу, в тому числі і об`єкти, на які ОСОБА_1 просив накласти арешт, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім цього, суд першої інстанції врахував ту обставину, що 18 лютого 2016 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя, в тому числі щодо спірного майна. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, належне відповідачеві. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне майно вже поділене між колишнім подружжям на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ майна подружжя від 18 лютого 2016 року і який був предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалено рішення Кіцманським районним судом м.Чернівці від 13 грудня 2021 року. Отже, був визначений правовий режим спірного майна. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що до заяви про забезпечення позову додана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка датована 08 квітня 2021 року, тобто майже за два роки до подання заяви про забезпечення позову. Заявник не надав доказів кому належить спірне майно на час пред`явлення заяви про забезпечення позову. Також, розглядаючи заяву про накладення арешту на спірне майно, суд має перевірити дотримання положень ст.150 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог. Заявник не обгрунтував доцільність застосування у даному випадку саме зазначеного виду забезпечення позову - арешту, зважаючи на те, що два об`єкти нерухомого майна є житловим приміщенням, в яких проживає відповідачка, а готель використовується відповідачкою в якості підприємницької діяльності. Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому неможливо накласти арешт на приміщення, яке надається з метою його постійного використання (проживання чи здійснення підприємницької діяльності). За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даній справі заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Н.К.Височанська Судді: І.М.Литвинюк І.Б.Перепелюк