Постанова Харківський апеляційний суд № 953/5043/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/5043/22 Головуючий суддя І інстанції Губська Я.В. Апеляційне провадження № 33/818/434/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника - Керімова А.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Керімова А.З. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 29.08.2022 року о 09-20 год. в м. Харкові по вул. Моісеївській, б.40, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia» д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння(виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота). Водій погодився пройти огляд в медичному закладі КНД ХОР «ОНД», за висновком №1020 від 29.08.2022 лікаря-нарколога КНП ХОР ОНД ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник Керімов А.З. просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу захисник посилається на те, що наявний у справі відеозапис не містить моменту зупинки транспортного засобу, дії працівників були незаконні, у ОСОБА_1 не було встановлено ознак алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, апелянт зазначає, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення складено 02.09.2022 року, а сама подія була 29.08.2022 року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши доводи захисника Керімова А.З. та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 (а). Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується доказами, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 293663 від 02.09.2022 року, в якому зазначено факт керування 29.08.2022 року о 09-20 год. в м. Харкові по вул. Моісеївській, буд.40, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 , та порушення ним вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, оскільки знаходився у стані алкогольного сп`яніння (а.с.1); - висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1020 від 29.08.2022 року, з якого вбачається, що за результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.5); - рапорті працівника поліції Степанова С.В. від 02.09.2022 року, згідно якого, 29.08.2022 року близько 09 год. 00 хв. під час несення служби у складі екіпажу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: м.Харків, вул. Моісеївська, буд.40, було зупинено автомобіль «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту). ОСОБА_1 погодився огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі КНП ХОР «ОНД». Згідно висновку КНП ХОР «ОНД» № 1020 водій знаходився в алкогольному сп`янінні, водія було запрошено для складання протоколу на 02.09.2022 року о 10-00 год., але водій не з`явився. Було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 293663 від 02.09.2022 року без присутності водія (а.с.7); - DVD-диску з відеозаписом, долученого до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що його було зупинено та у нього було виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував транспортним засобом та наполягав на проходження огляду в медичному закладі. З відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння шляхом відібрання у нього зразків крові (а.с.5). Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, належить врахувати, що з відомостей відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував, що саме він керував автомобілем «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 , або щодо незаконних дій працівників поліції та медичного закладу, про що зазначено в апеляційній скарзі захисника Керімова А.З. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та захисником Керімовим А.З. подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а також дій працівників медичного закладу при проведенні огляду водія на стан алкогольного сп`яніння та складанні висновку № 1020 від 29.08.2022 року. Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, а також висновок № 1020 від 29.08.2022 року, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 та захисником Керімовим А.З. не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції та медичного закладу до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій працівників поліції та лікаря-нарколога ОСОБА_6 , яка склала висновок № 1020 від 29.08.2022 року. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , проведення фіксації подій, складенні протоколу та інших процесуальних документів, а також дій працівників медичного закладу при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння і складанні висновку за результатами цього огляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції та медичного закладу. Апеляційний суд також зазначає, що чинний КУпАП не містить такого поняття як «недопустимі докази», а тому апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною. Щодо апеляційних доводів захисника про відсутність станом на 29.08.2022 року, тобто на час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, свідоцтва про повірку вимірювальної техніки - хроматографа газового «Кристалл 2000» з детектором полуменево-іонізаційним зав.№0281, на думку апеляційного суду, такі доводи є суб`єктивними та необґрунтованими, оскільки матеріали справи відповідних відомостей не містять. З відомостей свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №84057/1 вбачається, що хроматограф газовий «Кристалл 2000» з детектором полуменево-іонізаційним зав.№0281 пройшов повірку 25.10.2022 року та це свідоцтво чинне до 25.10.2023 року (а.с.62). Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що захисником Керімовим А.З. направлялися запити до КНП ХОР «ОНД» про наявність свідоцтва про повірку цього хроматографа газового «Кристалл 2000» з детектором полуменево-іонізаційним зав.№0281 саме станом на 29.08.2022 року. Твердження захисника Керімова А.З. про те, що він ставив відповідні питання перед керівництвом КНП ХОР «ОНД» в своєму адвокатському запиті від 20.11.2022 року - є безпідставними, оскільки повністю спростовуються змістом цього запиту (а.с.34-36). Отже, відомостей про відсутність свідоцтва про повірку вимірювальної техніки - хроматографа газового «Кристалл 2000» з детектором полуменево-іонізаційним зав.№0281 на час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння - 29.08.2022 року, стороною захисту не надано суду апеляційної суду, а тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою та безпідставною. Крім того, посилання захисника на порушення працівниками поліції вимог ст. 254 КУпАп є необґрунтованим. Відповідно до вимог цієї статті, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Аналізуючи положення цієї статті апеляційний суд дійшов висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складений протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи правопорушника, тобто виявлення всіх доказів, які підтверджують винуватість цієї особи. Відповідно до відомостей протоколу вбачається, що подія за участю ОСОБА_1 відбулась 29.08.2022 року. Цього ж дня, тобто 29.08.2022 року, ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога. 29.08.2022 року лікар заповнив висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , яким було встановлено, що останній 29.08.2022 року перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.6). В матеріалах справи міститься повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 29.08.2022 року (арк. 4), відповідно до відомостей якого ОСОБА_1 був особисто повідомлений під розпис, що 02.09.2022 року о 10 год. 00 хв. він повинен з`явитись до Управління патрульної поліції за місцезнаходженням м. Харків, вул. Шевченка, 26, до інспектора Томах С.В. 02.09.2022 року ОСОБА_1 не з`явився у визначений час до Управління патрульної поліції та інспектором Томах С.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення за відсутності водія. Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення у працівника поліції був офіційний документ, яким підтверджувався стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 - це висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1020 від 29.08.2022 року. Таким чином, твердження апелянта про те, що протокол складений не протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, є безпідставними, оскільки в день виявлення працівниками поліції такої особи, у них не було достатньо доказів перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, а після надходження відповідного висновку був складений протокол про адміністративне правопорушення та запрошення ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції, процесуальним правом яким останній не скористався. Посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та не встановлення їх працівником поліції, як на істотні порушення, також є безпідставними. Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність ознак у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинення транспортного засобу або невірно встановлених ознак алкогольного сп`яніння, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме до керівництва патрульної поліції з метою ініціювання службової перевірки, або в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній відмовився. Твердження захисника про те, що працівником медичного закладу було порушено порядок проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння з тієї підстави, що у останнього було відібрана кров для дослідження, є суб`єктивними, оскільки згідно відомостей відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що лікар запитував у ОСОБА_1 яким чином він буде надавати біологічні зразки та йому було запропоновано здати кров, на що останній погодився та не заперечував (а.с.5). Таким чином, з відомостей письмових доказів та відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що 29.08.2022 року близько 09 год. 20 хв. було зупинено автомобіль «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та в подальшому останнього було направлено до медичного закладу, де він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, який виявився позитивним, а тому апеляційна скарга захисника в цій частині є безпідставною. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що сторона захисту не заявляло будь-яких клопотань щодо виклику та допиту в судовому засіданні свідків. Інші апеляційні доводи захисника Керімова А.З. є суб`єктивними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган, (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_7 не підлягає. Керуючись статтями 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Керімова А.З. залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков