Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/11417/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3390/23 Справа № 205/11417/21 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Юнівес» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 06 липня 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , та автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень, чим позивачу спричинено матеріальну шкоду, яка складається з вартості проведеного відновлюваного ремонту в сумі 140 665,52 грн та встановленого висновком експертного дослідження розміру втрати товарної вартості автомобіля 21 678,84 грн. Також позивач стверджувала, що їй завдано моральної шкоди, оскільки більше місяця вона була позбавлена можливості користуватися своїм транспортним засобом, тому виникли складнощі з пересуванням та було порушено звичайний, налагоджений життєвий уклад, а для швидкого відновлення автомобіля позивачу довелося докладати зусиль, звертатися за матеріальною допомогою до інших осіб, обмежувати свою сім`ю та себе. Моральну шкоду позивач оцінила в 10 000 грн. Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Юнівес». Так, страховиком здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 118 421,47 грн, а розмір франшизи сплачено ОСОБА_1 в розмірі 2 600 грн. Однак, оскільки ліміт відповідальності страховика становить 130 000 грн, а фактично понесені витрати на ремонт склали 140 665,52 грн, позивач просила суд стягнути з ПрАТ «СК Юнівес» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 8 978,53 грн. Разом з тим, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 втрату товарної вартості автомобіля в розмірі 21 678,84 грн, а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн та розподілити судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК Юнівес» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК Юнівес» на користь ОСОБА_2 залишок страхового відшкодування в розмірі 8 978,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 21 678,84 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК Юнівес» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 608 грн, з яких: 908 грн - судовий збір, 2 700 грн - витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, тому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2022 року фактично оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пред`явлених до ОСОБА_1 , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Так, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що 06 липня 2021 року сталася ДТП за участю автомобіля позивача «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , та автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, який належить позивачу (а.с.16), було пошкоджено, а позивачу завдано майнову шкоду. Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 вересня 2021 року по справі №205/6942/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.9). Постанова набрала законної сили 21 вересня 2021 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідачем ПрАТ «СК «Юнівес», поліс №АМР0425932 від 03 травня 2021 року, із страховою сумою 130 000 грн та франшизою 2 600 грн. ПрАТ «СК «Юнівес» оцінило відповідно до звіту №YD05721 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу від 24 вересня 2021 року (а.с.68-81) та виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 118 421,47 грн (а.с.46). ОСОБА_1 сплатив позивачу 2 600 грн - розмір франшизи (а.с.47). Також з наданих позивачем доказів (а.с.87-101), районним судом установлено, що автомобіль «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, придбаний позивачем 29 квітня 2021 року, було відремонтовано на СТО ФОП ОСОБА_3 , який є субпідрядником ПП «Сінгл-Сервіс». На відновлювальний ремонт позивачем витрачено 140 665,52 грн. Відповідно до Звіту №6721 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 22 жовтня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 130 065,12 грн, а втрата товарної вартості наданого на оцінку автомобіля «Citroen С3», д.н. НОМЕР_3 , складає 21 678,84 грн (а.с.17-41). За складання зазначеного Звіту позивач сплатила ТОВ «Аварком Консалтинг» 2 700 грн (а.с.42-44). Вирішуючи спір по суті в частині позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пред`явлених до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а позивачем доведено належними та допустимими доказами, зокрема, розмір втрати товарної вартості автомобіля «Citroen С3», д.н. НОМЕР_3 , тому дійшов висновку про задоволення таких позовних вимог. При цьому, районний суд вказував, що при вирішенні даної справи було з`ясовано наявність завданої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, а також вина останнього в її заподіянні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, виходячи з наступного. Пунктом 32.7 ч.1 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ. Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №761/15232/18. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 розміру втрати товарної вартості автомобіля «Citroen С3», д.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, розрахованого відповідно до звіту №6721 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 22 жовтня 2021 року (а.с.17-41) в сумі 21 678,84 грн. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що стягнення 21 678,84 грн з ОСОБА_1 за втрату товарної вартості автомобілю неприпустиме, неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. У своїй скарзі апелянт також посилається на те, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 10 000 грн є безпідставним та необґрунтованим. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положеннями ст.ст.79, 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З роз`яснень, наданих в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Відповідно п.9 вказаної Постанови при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи та було установлено судом першої інстанції, участь позивача у ДТП та пошкодження її власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан ОСОБА_2 , викликало вимушені зміни в житті останньої через неможливість використання власного транспортного засобу, що у свою чергу призвело до душевних страждань, а отже позивачу заподіяно моральну шкоду. Отже, зважаючи на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, районний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди. При цьому, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди у сумі 10 000 грн, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, та враховуючи глибину душевних страждань позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу та ступінь вини відповідача. Разом з тим, будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог відповідач ОСОБА_1 ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції не надав. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність судового рішення в оскаржуваній частині. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пред`явлених до ОСОБА_1 - без змін. Водночас, відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст.259, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова