Постанова 4873 № 911/2859/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" квітня 2023 р. Справа№ 911/2859/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Алданової С.О. Ткаченка Б.О. за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С. за участю представників сторін від позивача: Кочура А.В. (в залі суду); від відповідача: не з`явились; вільний слухач: Вовченко О.В. (в залі суду); розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022, повний текст рішення складено 31.10.2022. у справі № 911/2859/21 (суддя Ярема В.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари" про розірвання договору та стягнення 168 000,00 гривень,- За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" (далі - ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика"/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари" (далі - ТОВ "Реи Бровари"/відповідач) про: - розірвання договору №06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру, який був укладений 18.09.2019 між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма Березанська птахофабрика" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари"; - стягнення з ТОВ "Реи Бровари" 168 000,00 грн, що були перераховані у якості авансу по договору №06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру, який був укладений 18.09.2019. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Понесені позивачем судові витрати покладено на позивача. Рішення мотивоване тим, що зважаючи на відсутність будь-яких доказів позбавлення позивача у значній мірі того, на що він розраховував при укладенні договору №06/18.09.2019 та завдання позивачу шкоди, у тому числі неможливістю використання результатів такого договору, суд дійшов висновку, що позивачем доказово не підтверджено істотного порушення відповідачем умов договору №06/18.09.2019 та, відповідно, наявності передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав для розірвання відповідного правочину. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вказане вище та те, що у вимозі позивача про розірвання договору №06/18.09.2019 відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення відповідачем 168 000,00 грн, сплачених позивачем за договором №06/18.09.2019. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика до Товариства з обмеженою відповідальністю Реи Бровари про розірвання договору та стягнення 168 000,00 гривень повністю і прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги позивача; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари" на користь Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги 7 185, 00 грн; у разі задоволення апеляційної скарги витрати, пов`язанні з правничою допомогою адвоката, у розмірі 59 000 грн. 00 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари". Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник зазначає, що при вивченні Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" в с. Садове Баришівського району Київської області, з`ясовано, що він виготовлений на підставі договору № 20/01/20-1МО, однак розроблений відповідачем відповідно до його договірних зобов`язань із іншою юридичною особою, тобто, вказаний звіт не є документом, що міг бути виготовленим відповідачем на виконання ним умов договору № 06/18.09.2019 і не може свідчити навіть про часткове виконання своїх зобов`язань відповідачем за цим договором. На думку скаржника, відповідачем не доведено факту навіть часткового виконання умов договору № 06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру від 18.09.2019. Також скаржник зазначає на те, що відповідачу було надіслано вимогу № 46 від 19.07.2021, у якій строк був обґрунтований ч. 2 ст. 530 ЦК України та в якій просив розробити та передати позивачу у 7-ми денний строк, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Скаржник вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу у задоволенні його позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 168 000,00 грн, перерахованих відповідачу у якості авансу за договором № 06/18.09.2019, крім того, вважає невірним висновок суду першої інстанції про відсутність істотності порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором № 06/18.09.2019, і як наслідок, безпідставність відмови судом позивачу у задоволенні його позовних вимог про розірвання зазначеного договору. Скаржник повідомив, що з метою підготовки матеріалів, необхідних для подання цієї апеляційної скарги, позивач звертався за кваліфікованою допомогою, у зв`язку із чим виникли додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 59 000,00 грн. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2859/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21. Призначено справу № 911/2859/21 до розгляду у судовому засіданні 25.01.2023. На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 задоволено заяву про продовження строку розгляду справи № 911/2859/21. Оголошено перерву у розгляді справи № 911/2859/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 до 08.03.2023, а ухвалою від 08.03.2023 оголошено перерву до 12.04.2023. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2859/21 розглядалась протягом розумного строку. Явка учасників справи та позиції учасників справи Представник відповідача у судове засідання 12.04.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 про розірвання договору та стягнення 168 000,00 гривень повністю і прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги позивача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 18.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір надання послуг екологічного характеру № 06/18.09.2019 (далі - договір №06/18.09.2019), відповідно до п. 1.1. якого позивач, за договором замовник, доручає, а відповідач, за договором виконавець, приймає на себе зобов`язання на умовах, передбачених цим договором надати послуг екологічного характеру, а саме розробка та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, далі послуга. Відповідно до пп. 1.2., 1.3., 3.1., 3.2., 3.3. та 7.1. договору №06/18.09.2019 сторони погодили, відповідно, що: - відповідач бере на себе зобов`язання надати послуги визначені пунктом 1.1. цього договору відповідно до вимог чинного законодавства України на момент виконання вказаного договору; - позивач бере на себе зобов`язання надати відповідачу повну та вичерпну інформацію та документи необхідні для надання послуги протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору; - ціна договору складає - 240 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 40 000,00 грн; - позивач протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання цього договору перераховую відповідачу 70% від вартості послуг, а саме - 168 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 28 000,00 грн; - після оплати та повної і вичерпної інформації та документів необхідних для виконання цього договору, відповідач приступає до надання послуг; - цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін діє до 31.12.2020. Дія договору поширюється до повного виконання зобов`язань взятих на себе сторонами. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що власні договірні обов`язки ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" виконало і надало відповідачу всю необхідну інформацію та необхідні для надання послуги документи, а також перерахувало 70% від вартості послуг - 168 000,00 грн. В підтвердження обставин перерахування відповідачу коштів позивачем додано до позовної заяви копії квитанцій: № 95 від 03.01.2020 на суму 45 000,00 грн, № 95 від 08.01.2020 на суму 45 000,00 грн, № 168 від 15.01.2020 на суму 13 000,00 грн; № 169 від 16.01.2020 на суму 10 000,00 грн, № 182 від 13.01.2020 на суму 45 000,00 грн та № 239 від 17.01.2020 на суму 10 000,00 грн. За доводами позивача, згідно із умовами договору № 06/18.09.2019 відповідач взяв на себе зобов`язання розробити документи і отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тоді як єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлено Порядком проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №302 (далі - Порядок). Таким чином, згідно пунктів 4-8 вказаного Порядку відповідач зобов`язаний був вчинити ряд дій з отримання дозволу, зокрема: - оформити заяву; - підготувати документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; - провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; - провести оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; - розробити плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; - обґрунтувати розміри нормативних санітарно-захисних зон, провести оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; - провести оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; - підготувати інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства; - подати дозвільному органу пакет документів, підготовлений згідно Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, за результатами чого мала відбутись процедура видачі дозволу. Однак, як зауважив позивач, станом на момент звернення з позовом до суду, протягом більш ніж півтора року з дати перерахування 70% від вартості послуг - 168 000,00 грн відповідач не виконав зобов`язань по договору № 06/18.09.2019 та не розробив жодного з документів, передбачених Порядком, як і не надав жодних підтвердження та/або актів на виконання умов договору. З огляду на зазначене вище та те, що строки виконання послуг договором не визначено, а всі розумні строки виконання умов відповідного правочину спливли позивач зауважив, що він звернувся до відповідача з вимогою №46 від 19.07.2021, згідно якої просив протягом семи днів розробити і отримати дозвіл на викиди або повернути 168 000,00 грн. Копія вимоги № 46 від 19.07.2021 наявна в матеріалах справи. Натомість, за доводами позивача, у відповідь на вказану вище вимогу листом №18-08-21/199 від 18.08.2021 відповідач, без надання жодних доказів, повідомив про часткове виготовлення передбачених Порядком документів. Копія листа № 18-08-21/199 від 18.08.2021 наявна в матеріалах справи. Згідно із доводами позивача внаслідок вказаної вище бездіяльності відповідача ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" позбавлене можливості мати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на що розраховувало при укладенні договору, як наслідок не можуть експлуатуватись виробничі приміщення і вироблятись продукція, що своєю чергою завдає позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди. Оскільки порушення відповідачем умов договору, на переконання позивача, має істотний характер, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та, зокрема, вимогою про розірвання договору №06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру, який був укладений 18.09.2019 між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма Березанська птахофабрика" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Реи Бровари". Заперечуючи проти вказаних вище вимог, відповідач зауважив на тому, що 168 000,00 грн перераховано позивачем недобросовісно, з порушенням умов пункту 3.2. договору № 06/18.09.2019, та лише після такої оплати ТОВ "Реи Бровари" приступило до виконання взятих за договором зобов`язань за заявкою позивача, яка стосувалась розробки та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в повітря філією "Баришівська" Приватна науково-виробнича фірма "Інтербізнес". Також відповідач зазначив, що на виконання умов договору та пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, зокрема, але не виключно: підготував документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; провів інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання, за результатами чого підготовлено Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин на філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" в с. Садове Баришівського району Київської області, який затверджено директором відповідної фірми 26.11.2020. До відзиву на позов додано копію Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" в с. Садове Баришівського району Київської області (далі - Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин). Отже, за доводами відповідача, ним здійснено більшу частину підготовки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що і здійснюється надалі, по дату звернення з даним позовом, тоді як дії позивача щодо закінчення договірних відносин та повернення коштів свідчать про його суперечливу поведінку, яка виразилась у зміні особи, на користь якої відповідачем повинні здійснюватись послуги. У відповідь на заперечення відповідача, позивач зауважив, що він не надсилав відповідачу заявку, про яку той стверджує, та копії якої відповідач суду не надав, а доказами вказаного також є зазначення на сторінці 4 Звіту про виконання роботи по інвентаризації на підставі договору №20/01/20-1МО від 20.01.2020 ПНВК "Інтребізнес" (замовника) з ТОВ "Реи Бровари" (виконавцем) і правовідносини за договором № 20/01/20-1МО від 20.01.2020 не є предметом судового розгляду у даній справі. До того ж позивач не погодився з доводами відповідача про підготовку ним документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оскільки порядок оформлення таких документів передбачено Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 №108 (далі - Інструкція). Як зауважив позивач, згідно абзацу п. 1.3. Інструкції розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України, тоді як відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин розробки відповідних документів на виконання умов договору №06/18.09.2019. Поряд з тим, на переконання позивача, з огляду на п. 1.1. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. №7, відповідачем не надано доказів реєстрації Звіту, що б давало підставу стверджувати про правильність його складення. Крім того, згідно доводів позивача, не виготовлено та не надано суду і решту передбачених пунктом 4 Порядку документів, пов`язаних з видачею дозволів, які відповідач зобов`язаний був виготовити на виконання умов договору №06/18.09.2019, а тому вказані відповідачем обставини не відповідають дійсності. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що зі змісту поданого позову вбачається, що його предметом є, зокрема, вимога про розірвання договору № 06/18.09.2019, а підставами такої вимоги, з посиланням на ст. 651 ЦК України, визначено обставини невиконання відповідачем договірного обов`язку, у тому числі шляхом невчинення передбаченого пп. 4-8 Порядку алгоритму дій, з розробки та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що, за доводами позивача, позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору - наявність у товариства вказаного дозволу. Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, а вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19). Поряд з тим у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, тобто слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й, зокрема, установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 10.04.2019 у справі № 920/401/18 та від 20.10.2021 у справі №910/9438/20. Отже, під час вирішення спору про розірвання договору № 06/18.09.2019 встановленню підлягають обставини наявності/відсутності критеріїв істотності порушення договору у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, обов`язок по доведенню яких покладається безпосередньо на позивача. Згідно із ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Так, за своєю правовою природою укладений сторонами спору договір №06/18.09.2019 містить елементи різних договорів та включає в себе як зобов`язання з надання послуг, так і зобов`язання з виконання робіт - досягнення результату, тобто наявність дозвільного документа. Натомість, враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, зазначення позивачем у призначенні платежу - за консультаційні послуги екологічного характеру, та надання відповідачем Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження обставин позбавлення ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" у значній мірі того, на що він розраховував при укладенні договору, з урахуванням того, що загалом послуги споживаються в процесі їх надання, а відповідачем виконано певні роботи з розробки звіту та обставин завдання ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" будь-якої шкоди, розмір якої не дозволяв би отримати очікуване при укладенні спірного договору, а також неможливості використання позивачем результатів такого договору шляхом експлуатації виробничих приміщень та вироблення продукції. Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує те, що умови договору № 06/18.09.2019 не містять ані визначення суб`єкта господарювання, для якого має бути виданий дозвіл, ані строків та періоду, на який такий дозвіл має бути розроблений, як і не містить такий правочин порядку надання позивачем необхідної для надання послуги інформації і документів - усно та/або письмово. Твердження позивача про те, що Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" в с. Садове Баришівського району Київської області розроблено не на виконання умов договору № 06/18.09.2019, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки позивачем не спростовано, що такий звіт розроблено відповідачем не на виконання умов договору № 06/18.09.2019. Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що у звіті міститься посилання на інший договір №20/01/20-1МО від 20.01.2020, укладений між ПНВК "Інтребізнес" (замовник) та відповідачем, жодним чином не підтверджує доводів позивача про те, що такий звіт розроблено не на виконання умов договору № 06/18.09.2019, оскільки предметом останнього є надання послуг екологічного характеру, в які може входити досить широкий спектр дій, у тому числі проведення інвентаризації і не тільки виключно по конкретній стороні договору - замовнику. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених у позові доводів про те, що внаслідок відсутності неідентифікованого за суб`єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" позбавлене можливості експлуатувати виробничі приміщення і виробляти продукцію, і що саме на вказане позивач розраховував при укладенні договору. Позивачем нормативно та доказово не викладено та не доведено наявності підстав для розірвання договору №06/18.09.2019 в інших випадках, встановлених договором або законом, тоді як наявний в матеріалах справи лист позивача № 46 від 19.07.2021, як і зазначення позивачем у такому листі про можливе розірвання договору, без окремого визначення позивачем таких обставин як підстав поданого позову та доведення їх за загальними принципами процесуального судочинства, не свідчить про наявність доказово обґрунтованих підстав для розірвання договору № 06/18.09.2019. Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність будь-яких доказів позбавлення позивача у значній мірі того, на що він розраховував при укладенні договору № 06/18.09.2019 та завдання позивачу шкоди, у тому числі неможливістю використання результатів такого договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем доказово не підтверджено істотного порушення відповідачем умов договору № 06/18.09.2019 та, відповідно, наявності передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав для розірвання відповідного правочину, у зв`язку із чим, враховуючи недоведеність покладених в основу обґрунтування позову обставин та підстав для розірвання договору № 06/18.09.2019, у задоволенні вимоги про розірвання договору № 06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру, який був укладений 18.09.2019 між позивачем та відповідачем. Відповідно до змісту позовної заяви правовими підставами вимоги про стягнення з відповідача 168 000,00 грн, що були перераховані у якості авансу по договору № 06/18.09.2019 про надання послуг екологічного характеру, який був укладений 18.09.2019, позивач зазначив ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України та пункт 4.2.3. договору № 06/18.09.2019, який, за доводами позивача, передбачає обов`язок відповідача повернути кошти за не надані послуги у разі розірвання договору. Так, сторонами за договором у п. 4.2.3 погодили умову про те, що відповідач має право, в разі ненадання всієї необхідної інформації та документів для виконання цього договору, виконавець має право розірвати в односторонньому порядку цей договір. У разі розірвання договору відповідач зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів повернути платнику грошові кошти за послуги не надані позивачу на момент розірвання договору. Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Однак, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, у зв`язку із тим, що у позовній вимозі про розірвання договору № 06/18.09.2019 відмовлено, підстави для повернення відповідачем 168 000,00 грн, сплачених позивачем за договором № 06/18.09.2019, відсутні. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що будь-яких інших підстав для повернення коштів, як передбачене п. 4.2.3 договору одностороннє розірвання договору та/або договірний обов`язок, позивачем не зазначено, натомість зазначеним пунктом встановлено обов`язок повернути відповідача тільки частину коштів, не охоплену наданими послугами, тільки у випадку одностороннього розірвання договору саме відповідачем, однак, кошти перераховані позивачем містять призначення платежів - за консультаційні послуги екологічного характеру, таким чином кошти перераховано не виключно за отримання дозвільного документа. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21, відсутні. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Умови договору № 06/18.09.2019, як і вимога позивача № 46 від 19.07.2021 не містять жодних ідентифікуючих даних щодо суб`єкта господарювання, для якого має бути виданий дозвіл, строків та періоду, на який такий дозвіл має бути розроблений, а також щодо інших видів дій та робіт з метою надання послуг за договором № 06/18.09.2019, тому заперечення позивача стосовно наданого відповідачем Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" в с. Садове Баришівського району Київської області, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21. Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32). Однак, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2022 у справі № 911/2859/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/2859/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Тест постанови складено та підписано 12.05.2023. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді С.О. Алданова Б.О. Ткаченко