Постанова 4803 № 426/2396/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/762/23 Справа № 426/2396/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Пчолкін С.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 травня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банкправонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року, - В С Т А Н О В И В: 24 листопада 2014 року ПАТ Дельта Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 296 376,66 грн. та стягнути судовий збір у сумі 3654,00 грн. Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3296376 ( три мільйони двісті дев`яносто шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 66 коп., з яких тіло кредиту 2797512,12 грн.; відсотки 498864,54 грн. Стягнуто судові витрати по оплаті судового збору на користь ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_1 у розмірі 3654 грн. (том 2 а.с.37-38). Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 28 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року у справі Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення (том 1 а.с.81-82). Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (том 3 а.с. 2-8). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Судом першої інстанції встановлено, що 01 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 (далі - відповідач), був укладений кредитний договір № 49.4.1/112/07-Z (далі- Договір), згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 26 000,00 доларів США на строк з 01.10.2007 року до повного повернення кредиту. 26 червня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ВАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «Кредитпромбанк» від боржників повного, та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст. ст. 512,513,514,516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов`язків Нового Кредитора. Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов`язується забезпечити повернення одержаної суми кредиту згідно з умовами цього Договору не пізніше 30 вересня 2010 року на рахунок, вказаний в п.1.2 цього Договору, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту. Сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 30 вересня 2010 року, або в день повного дострокового погашення кредиту шляхом внесення готівки або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 1.4 цього Договору. Однак, в порушення умов Договору та чинного законодавства України відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, про що неодноразово повідомлявся. Однак зобов`язання не виконуються, у зв`язку з чим, станом на 16.10.2014 року за Відповідачем сталася заборгованість по кредиту та несплачених відсотках у сумі 3 296 376,55 грн., яка складається з наступного: 2 797 512,12 грн.- тіло кредиту; 498 864,54 грн. - відсотки. Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач тривалий час не виконував зобов`язання по договору, за ним утворилася заборгованість у розмірі 3 296 376,55 грн., яка до цього часу не погашена, тому позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Положеннями ст. 77 ЦПК України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України cуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформації Сватівського районного суду Луганської області від 11.10.2021 року № 426/2396/14ц/13667/2021 вбачається, що відповідно до «Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду» та «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання» та протоколу № 1 засідання експертної комісії Сватівського районного суду Луганської області від 16.10.2020 року судова справа № 426/2396/14-ц знищена. Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року було частково відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 426/2396/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині: кредитного договору №49.4.1/112/07-Z від 01 жовтня 2007 року; тексту ухвали про відкриття провадження від 25 листопада 2014 року; тексту ухвали про призначення справи до розгляду від 04 грудня 2014 року. Станом на 04.01.2022 року дана ухвала набрала законної сили. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що судом при ухвалені рішення не враховано, що кредитний договір був забезпечений заставою, яка реалізована та Банком отримано кошти в рахунок погашення заборгованості. Крім того позивачем неправомірно нараховувалися проценти за кредитним договором. Судом апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставини справи було витребувано наступні письмові докази, завірені належним чином: детальний щомісячний розрахунок заборгованості по кредитному договору №49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007, що укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , станом на 16.10.2014 року (із зазначенням періоду та сум нарахованої заборгованості по кожній її складовій окремо, та сум, внесених на виконання договору з зазначенням відомостей щодо зарахування конкретних сум на погашення конкретних платежів); витяг з рахунку щодо руху коштів по кредитному договору №49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007, що укладений між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 (із зазначенням дат та сум, що внесені на виконання договору та відомості щодо зарахування конкретних сум на погашення конкретних платежів та із зазначенням способу зарахування, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2011 року (справа №5023/3801/11), щодо зарахування 1698133,83 грн; відомості щодо продажу іпотечного майна, відповідно до іпотечного договору від 01.10.2007 року, укладного на забезпечення кредитного договору 49.4.1./112/07-Z від 01.10.2007, із зазначенням інформації щодо дій вчинених Банком задля продажу іпотечного майна, та за наявності відомості про дату та суму продажу цього майна, чи зараховувалася дана сума на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 49.4.1./112/07-Z від 01.10.2007 року, якщо так, то коли і на погашення яких складових заборгованості, з відображенням зазначеного в розрахунку заборгованості; відомості щодо продажу заставного майна відповідно до договору застави майна від 01.10.2007 року, укладного на забезпечення кредитного договору 49.4.1./112/07-Z від 01.10.2007, із зазначенням інформації щодо дій вчинених Банком задля продажу майна, та за наявності відомості про дату та суму продажу цього майна, чи зараховувалася дана сума на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 49.4.1./112/07-Z від 01.10.2007 року, якщо так, то коли і на погашення яких складових заборгованості, з відображенням зазначеного в розрахунку заборгованості; договір купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, що укладений між ВАТ Кредитпромбанк та ПАТ ДельтаБанк, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №49.4.1./112/07-Z від 01.10.2007 року перейшло до ПАТ ДельтаБанк. На виконання ухвали суду, АТ Дельта Банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором 49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007 ОСОБА_1 починаючи з 26.06.2013 року. Крім того, АТ Дельта Банк надало відповідь щодо реалізації заставного та іпотечного майна згідно Іпотечного Договору та Договору застави, укладених на забезпечення Кредитного договору № 49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007 року, якою проінформовано, що в АТ «Дельта Банк» відсутні відомості щодо продажу майна. При цьому зазначав, що 02.09.2013 року на рахунок АТ «Дельта Банк» надійшли кошти для погашення заборгованості за Кредитним договором № 49.4.1/112/07-Z від 01.10.2007 року з призначенням платежу : Частк.погаш.боргу ОСОБА_1 (і.к. 1873716075) по кр.дог.№49.4.1/112/07-Z вiд 01.10.07 р. ,зг. Ухвали Господ.суду Харк. обл. вiд 20.09.11р. спр. №5023/3801/11. Кошти було конвертовано в валюту кредиту та зараховано на погашення заборгованості у розмірі 32761,94 дол. США. За результатами моніторингу ЄДРСР було встановлено продаж заставного та іпотечного майна, в процесі банкрутства ФОП ОСОБА_1 по справі 5023/3801/11 про визнання боржника банкрутом. Колегія суддів приймає до уваги вказану відповідь та враховує, що стороною позивача не надано детальний розрахунок, з якого вбачалось підстави нарахування відсотків, а також врахування сплачених коштів відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 20.09.2011 року. Крім того, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2011 року про затвердження ліквідаційного балансу, визнано вимоги кредиторів: ПАТ "ОТП Банк" в сумі 1555497,35 грн; ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 4084928,64 грн; ПАТ "Кредитпромбанк" в сумі 1698133,83 грн; ФОП ОСОБА_2 в сумі 315000,00 грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 98000,00 грн; ФОП ОСОБА_4 в сумі 45000,00 грн, що були заявлені до ФОП ОСОБА_1 після визнання боржника банкрутом та незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними (том 3 а.с.17-18). Матеріали справи не містять доказів щодо суми заборгованості пред`явленої позивачем та підстави її нарахування, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Отже, надані стороною позивача докази належним чином не підтверджують заявлену в позові суму заборгованості, що також виключає самостійне розрахування її судом апеляційної інстанції. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України). Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні». Як зазначалось вище, суд першої інстанції під час перегляду справи на надані відповідачем докази, а саме ухвали про визнання банкрутом та про затвердження ліквідаційного балансу, уваги не звернув. Отже, враховуючи встановлені апеляційним переглядом обставини справи, а саме відсутність доказів на підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів погоджується з доводами сторони відповідача про наявність підстав для відмови у позові. Відповідно до положень п.1 та п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час перегляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення через неповне з`ясування обставин порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В порядку ст. 141 ЦПК України, з позивача підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір в сумі 5481 грн (том 3 а.с.1). Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року - скасувати. В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Дельта Банк правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капіталдо ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 5481 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: