Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/4843/22

Дата документу 10.05.2023 Справа № 331/4843/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/4843/22 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є. Провадження №22-ц/807/1148/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначила, що 13 травня 2020 року відповідно до наказу № 100-кп її було прийнято на посаду нарядника поїзних бригад автобусного парку Запорізького комунального підприємства електротранспорту « Запоріжелектротранс». 28 вересня 2022 року наказом № 143/кз її було звільнено з займаної посади згідно п. 3 ст.40 Кодексу законів про працю Україниза систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором. Вважає вказане звільнення незаконним та безпідставним з огляду на таке. Так, з наказу № 143/кз від 28 вересня 2022 року чітко вбачається, що порушення, яке стало безпосередньою причиною її звільнення, полягає в тому, що 01 вересня 2022 року позивачка не внесла зміни до часу спецподачі у добовому наряді на 02 вересня 2022 року, та не погодила особистим підписом начальника колони автомобільної АК автобусного парку, чим нібито порушила п. 2.2 Посадової інструкції. Посадову інструкцію нарядника поїзних бригад автобусного парку підприємства «Запоріжелектротранс» затверджено генеральним директором підприємства 26 січня 2021 року, а її ознайомлено з документом 29 січня 2021 року. Пункт 2.2 Посадової інструкції зобов`язує нарядника: на підставі місячного графіку і відповідно до інструктивних вказівок керівництва парку своєчасно складати добовий наряд,' узгоджувати його із заступником начальника з експлуатації та надавати добовий наряд диспетчерам колон автомобільних, касирам та механікам автомобільної колони. Таким чином, навіть формальне порівняння об`єктивної сторони інкримінованого їй порушення із пунктом посадової інструкції, якому нібито її дії не відповідали, абсолютно чітко свідчить про очевидну невідповідність, адже насправді, згідно із вказаним в наказі про звільнення пунктом посадової інструкції: -по-перше, позивачка не зобов`язана узгоджувати добовий наряд з начальником колони (узгодження передбачено із іншою посадовою особою, про яку в наказі про звільнення ані слова не зазначено); -по-друге, порядок та підстав внесення змін до добового наряду взагалі не згадуються, йдеться лише про необхідність дотримання інструктивних вказівок керівництва парку під час складання наряду. Крім того, при складанні добового наряду, як це і передбачено Посадовою інструкцією, нарядник керується місячним графіком, а в випадку, якщо до запланованого розкладу руху автобусів необхідно внести зміни (в тому числі це стосується так званої спеціальної подачі автобусів), уточнюючими відомостями, отриманими від відділу експлуатації, що також узгоджується із пунктом 2.2. посадової інструкції. Зазвичай такі відомості подаються нарядникові у формі електронних повідомлень. Так, 01 вересня 2022 року нею було складено відповідний наряд на наступний робочий день. Об одинадцятій годині цей наряд нею направлений електронною поштою начальнику автомобільної автотранспортної колони N 1 автобусного парку. Жодних відомостей про зміну часу спецподачі автобусів позивачці ані до направлення наряду, ані згодом не надходило. Більш того, станом на 01 вересня 2022 року місячний графік, що, як було наведено, є основою для складання добових нарядів, відділ експлуатації їй також не передав. Після направлення добового наряду начальнику колони вона на кілька годин покинула робоче місце з метою отримання необхідних їй для роботи канцелярських товарів. Саме за час її відсутності відбулися зміни у часі спеціальної подачі автобусів на 02 вересні 2022 року, які (зміни) начальником колони вручну було внесено у складений нею наряд, про що ані начальник колони, ані вже згадана служба експлуатації її не попередили. Нею було передано диспетчеру раніше складений добовий наряд (без внесених в нього змін), що призвело до того, що автобус, який було заплановано до спеціальної подачі запізнився з виїздом на 30 хвилин. Отже, в даній ситуації, що склалася її вини, як навмисної, так і необережної немає. Жодного порушення пункту 2.2 Посадової інструкції нею допущено не було, адже вказаний пункт взагалі не має стосунку до спірних подій. Про відмінну від описаної в Посадовій інструкції процедуру складання та узгодження добових нарядів як складову трудових обов`язків нарядника поїзних бригад автобусного парку її письмово ознайомлено не було, а отже, недотримання цієї процедури не може вважатися порушенням працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Поважність причин, які зумовили проблеми із складанням добового наряду, відповідачем взагалі не досліджувалися, хоча лише у випадку встановленої відсутності таких причин допускається звільнення працівника за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Обставини і причини виникнення проблем із добовим нарядом на 02 вересня 2022 року нею було викладено в письмових поясненнях, однак відповідач не надав їм, на її думку, належної уваги, не провів справедливого та неупередженого розслідування ситуації. Раніше наказами № 24 к/тм від 28 січня 2022 року вона двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення п. 2.7 Посадової інструкції, яке сталося 04 січня 2022 року за що їй було оголошено догану, та за порушення п. 2.2, п. 2.6 Посадової інструкції, яке сталося 17 січня 2022 року за що їй також було оголошено догану. Зазначені накази вона в судовому порядку не оскаржувала. З огляду на викладене вище наполягає на тому, що її право на працю, яке передбачає захист від незаконного звільнення, у спірних відносинах відповідачем порушено, срок звернення до суду нею пропущено з поважних причин, тому просила суд поновити пропущений строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі; поновити її на посаді нарядника поїзних бригад автобусного парку Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту«Запоріжелектротранс»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2022 року по день ухвалення судового рішення, що станом на дату подання позовної заяви складає 31 440,06 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задовлення позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки всім доказам у справі, не врахував, що з її сторони не було порушення трудових обов`язків, які перебачені її Посадовою інструкцією. При з`ясуванні обставин справи судом було повністю проігноровано п. 2.2 Посадової інструкції, який формально до спірних відносин не має жодного стосунку. Суд не дослідив обставини, що насправді зумовили направлення в роботу невиправленого наряду із хибним часом спеціальної подачі автобуса, що мало наслідком затримку транспортного засобу на 30 хвилин. Наявність наведених елементів складу дисциплінарного проступку у її діях під час розгляду справи залишилася невстановленою. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс»зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмовлених в задоволенні її позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмовлених в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задовленні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 в порушення п. 2.2 Посадової інструкції, а саме не внесла зміни до часу спец подачі у добовому наряді на 02 вересня 2022 року, та не погодила особистим підписом начальника колони автомобільної № 1 автобусного парку, за що наказом № 143/кз від 28 вересня 2022 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 3 частини першої ст. 40 КЗпП України. На час винесення зазначеного наказу, відповідачем були враховані накази від 28 січня 2022 року № 24/к/тм, якими ОСОБА_1 були оголошені догани за порушення 04 січня 2022 року п. 2.7 Посадової інструкції (невірно вела облік відпрацьованого часу водіїв автотранспортних засобів автобус пасажирський на міських маршрутах на протязі поточного місяця), та 17 січня 2022 року за порушення п. 2.2 та п. 2.6 Посадової інструкції ( внесла зміни у добовий наряд на 18 січня 2022 року після затвердження особистим підписом начальника автомобільної колони №1 автобусного парку, чим порушила місячний графік та не повідомила начальника автомобільної колони № 1 автобусного парку). На час винесення наказу від 28 вересня 2022 року № 143/кз , яким ОСОБА_1 була звільнена із вищезазначеної посади, накази від 28 січня 2022 року № 24/к/тм не втратили юридичної сили. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, тому й підстав для покладення на відповідача згідно ст. 235 КЗпП України обов`язку виплатити працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу немає. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту «Запоріжелектротранс». Відповідно до Наказу підприємства «Запоріжелектротранс» Запорізької міської ради № 100-кп від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 прийнято у автобусний парк на посаду нарядником поїзних бригад з 14 травня 2020 року. З наказом вона ознайомлена 13 травня 2020 року (а.с.19-20). Відповідно до Протоколу Первинної профспілкової організації Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» позачергового спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації підприємства «Запоріжелектротранс» № 283 від 28 вересня 2022 року присутні члени профкому дали згоду на звільнення з 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 нарядника поїзних бригад автобусного парку по п. 3 частини першої ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим догором (а.с.23). Даним протоколом встановлено, що ОСОБА_1 працює на підприємці з 14 травня 2020 року, має порушення трудової дисципліни: - 04 січня 2022 року порушення п. 2.7 Посадової інструкції (невірно вела облік відпрацьованого часу водіїв автотранспортних засобів (автобус пасажирський на міських маршрутах) на протязі поточного місяця) оголошена догана (наказ від 28 січня 2022 року № 24/к/тм); - 17 січня 2022 року порушення п. 2.2 та п.2.6 Посадової інструкції (внесла зміни у добовий наряд на 18 січня 2022 року після затвердження особистим підписом начальника автомобільної колони № 1 автобусного парку, чим порушила місячний графік та не повідомила начальника автомобільної колони № 1 автобусного парку) оголошена догана, позбавлена прем.оплати за січень 2022 року на 100% (наказ від 28 січня 2022 року № 24/к/тм). Відповідно до Наказу Запорізького комунального підприємства електротранспорту «Запоріжелектротротранс» № 143-кз від 28 вересня 2022 року про припинення трудового договору, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно п. 3 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю Україниза систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором (а.с.21-22). Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01 вересня 1988 року, записи про прийняття на роботу та звільненя зроблені за № 30 та № 31 (а.с. 18). Відповідно до Посадової інструкції нарядника поїзних бригад автобусного парку підприємства «Запоріжелектротранс», затвердженої генеральним директором підприємства «Запоріжелектротранс» 26 січня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ознайомилася під особистий підпис 29 січня 2021 року (а.с.24-27). Відповідно до п.2 Посадової інструкції, нарядника зобов`язано: на підставі місячного графіку і відповідно до інструктивних вказівок керівництва парку своєчасно складати добовий наряд, узгоджувати його із заступником начальника з експлуатації та надавати добовий наряд диспетчерам колон автомобільних, касирам та механікам автомобільної колони. Відповідно до п.1.4 Посадової інструкції, нарядник поїзних бригад адміністративно та оперативно підпорядковується заступнику начальника з експлуатації, а з питань безпосередніх функціональних обов`язків начальнику колони автомобільної. Відповідно до п. 2.4 Посадової інструкції, нарядник під керівництвом начальника колони або механіка автобусного парку здійснює щоденне закріплення транспортних засобів із водіями за маршрутами у щоденному наряді роботи водіїв. Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 08 вересня 2022 року, адресована генеральному директору підприємства «Запоріжелектротранс», на 02 вересня 2022 року сталися зміни у розкладу руху автобусів для спецподачі. Так як розтановкою водіїв у наряд займається начальник колони, нею були внесені зміни щодо часу подачі автобусів. Начальник колони в усній формі не попередила ОСОБА_1 про зміни, а остання в свою чергу не достатньо уважно перевірила наряд, диспетчеру було надіслано наряд в електроному вигляді з некоректним часом (а.с.28-32). Відповідно до Наказу Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» № 24/к/тм від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 за допущене порушення п. 2.7 Посадової інструкції (невірно вела облік відпрацьованого часу водіїв автотранспортних засобів на протязі поточного місяця) оголошена догана. З даним наказом позивач була ознайомлена під особистий підпис. Наказ не оскаржувався (а.с.33-34). Відповідно до Наказу Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» № 24/к/тм від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 за допущене порушення п. 2.2 та п. 2.6 Посадової інструкції (внесла зміни у добовий наряд на 18 січня 2022 року після затвердження особистим підписом начальника автомобільної колони № 1 автобусного парку, чим порушила місячний графік та не повідомила начальника автомобільної колони № 1) оголошена догана та позбавлена преміальної оплати за січень 2022 року на 100 %. З даним наказом позивач також була ознайомлена під особистий підпис та не оскаржувала його (а.с.33-34). Відповідно до довідки Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» від 09 січня 2023 року № 13д/005, середньомісячна заробітна плата за період з 01 липня 2022 року по 31 серпня 202 року нарядника поїзних бригад автобусного парку автотранспортної колони № 1 ОСОБА_1 (за правилами розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, в редакції зі змінами № 486 від 26 квітня 2022 року) складає 11 783,50 грн (а.с.75-76). Відповідно до статті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Відповідно до статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Недотримання працівником умов трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням трудової дисципліни. Згідно положень ст. 147 КЗпП України порушення трудової дисципліни це невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України). Чинним законодавством порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно зі статтею 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК Україниу справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі 740/4649/20, від 26 жовтня 2022 року у справі N 757/62971/19-ц, від 20 січня 2020 року у справі N 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справі N 345/472/19, від 12 лютого 2020 року у справі N 760/4126/18. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). В постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі N 520/3689/16-ц (провадження N 61-17179св18) зазначено, що звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що перед прийняттям на роботу, ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці, з Посадовою інструкцією, з Правилами внутрійшнього трудового розпорядку, колективним договором, антикорупційною програмою підприємства, пройшла всі передбачені інструктажі, про що свідчить її власний підпис на заяві про прийняття на роботу ( а.с. 73). Окрім того, перший місяць своєї роботи, ОСОБА_1 проходила навчання специфіці, навичка та організації роботи нарядника, знайомилася з розпорядчими документами, які регулюють порядок роботи нарядника та його взаємодію з іншими працівниками, порядок проходження та погодження документів у начальника колони автомобільної. Ці обставини підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_3 та не заперечувалися позивачкою в судовому засіданні. Основною трудовою функцією нарядника є складання місячних графіків автобусного парку, на підставі місячного графіку і відповідно до інструктивних вказівок керівництва парку складання добового наряду. Відповідно до п.1.4 Посадової інструкції, нарядник поїзних бригад підпорядковується з питань безпосередніх функціональних обов`язків начальнику колони автомобільної. Також, як закріплено пунктом 2.4 Посадової інструкції нарядник під керівництвом начальника колони або механіка автобусного парку здійснює щоденне закріплення транспортних засобів із водіями за маршрутами у щоденному наряді роботи водіїв. Таким чином, саме начальник колони здійснює функціональне керівництво роботою нарядника (є безпаосереднім керівником) з питань складання добового наряду і саме з цією посадовою особою автобусного парку узгоджується дії нарядника, що закріплено в Посадовій інструкції ОСОБА_1 . Посадовою інструкцією передбачається, що нарядник повинен знати порядок ведення первинної документації, у тому числі ведення щоденних нарядів, а за несвоєчасне або неякісне виконання письмових або усних розпоряджень безпосередньо керівника передбачена відповідальність (п.4.5 Посадової інструкції). Отже, складання добового наряду це щоденна робота, механізм та процедура складання якого та порядрк погодження- є однаковим для кожного дня. Судом першої інстанції досліджено та встановлено, що останнім порушенням ОСОБА_1 , за яке її було звільнено за п. 3 частини першої статті 40 КЗпП України, було порушення п. 2.2 Посадової інструкції нарядника, а саме: не внесла зміни до часу спеціальної подачі у добовому наряді на 02 вересня 2022 року та не погодила особистим підписом начальника колони автомодільної. Таке порушення кореспондується з п. 2.2 Посадової інструкції, який передбачає складання нарядником добового наряду відповідно до інструктивих вказівок керівництва парку, п. 1.4 Посадової інструкції нарядника, який зазначає конкретного функціонального керівника - начальника колони автомобільної, п. 2.4 Посадової інструкції нарядника, який передбачає керівництво начальника колони на щоденне закріплення транспортних засобів з водіями та маршрутами у щоденному наряді. При цьому, право узгодження добового наряду особистим підписом делеговане письмовим розпорядженням № 70 від 31 грудня 2021 року саме начальнику колони автомобільної ( а.с. 96). Про зазначені обставини ОСОБА_1 була обізнана, що не заперечувалося нею як в суді першої, так в суді апеляційної інстанції зазначивши, що вона щоденно узгоджувала добовий наряд саме з начальником колони автомобільної. Факт того, що ОСОБА_1 щоденно повинна узгоджувати наряд саме з начальником колони автомодільної випливає також зі змісту її письмової пояснювальної записки від 08 вересня 2022 року ( а.с. 97). Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що інформація, необхідна для складання місячного, і на його основі добового наряду, їй надається відділом експлуатації, а не начальником колони автомобільної не відповідає фактичним обставинам справи спростовується п.п. 2.2 Посадової інструкції нарядника, який кореспондується з пунктами 1,4, 2.4 Посадової інструкції, поясненнями самої позивачки, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції. Відповідно до п. 2.5 Посадової інструкції нарядника, нарядних отримує з відділу експлуатації підприємства розклад руху на маршрутах. Однак, розклад руху та наряд (місячний та добовий0 не є тотожними ні за суттю ні за змістом. У судовому засіданні встановлено та підтверджено як поясненнями позивачки, так свідком ОСОБА_3 , що всі оперативні вказівки для складання добового наряду надавалися начальником колони автомобільної щоденно на ранковій наряді та потім шляхом перевірки складеного нарядником наряду, який після перевірки та затвердження начальником колони передавався нарядником диспетчеру та механіку в роботу. Що стосується графіку спеціальної подачі автобусів за договором на 02 вересня 2022 року, то розклад такої подачі був наданий ОСОБА_1 за неділю по всім дням неділі, але вона припустилася помилки під час складання наряду, начальник колони автомобільної під час перевірки виправив цю помилку, передав ОСОБА_1 виправлений наряд для подальшої роботи особисто в руки, звернув увагу на виправлення, але позивач надала в роботу диспетчеру та механіку невиправлений наряд (з помилковим часом подачі автобусу), у зв`язку з чим, автобус запізнився. В своїх письмових поясненнях, ОСОБА_1 підтвердила факт обізнаності, що розтановкою водіїв у наряді займається начальник колони, зазначила, що начальником колони, були внесені зміни щодо часу подачі автобусів, її про це не попередили, а вона в свою чергу не достатньо уважно перевірила наряд та надала диспетчеру з некоректним часом ( а.с. 97). Судом першої інстанції встановлена відсутність порушень порядку застосування дисциплінарного стягнення з боку відповідача. При застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підприємством «Запоріжелектротранс» дотримані вимоги ст. ст. 147-149 КЗпП України. Так, дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення застосоване з дотриманням строків, передбачених ст.148 КЗпП України, воно застосоване безпосередньо за виявленням проступку не пізніше одного місяця з дня його виявлення, стягнення застосоване уповноваженою особою та за порушення тих трудових обов`язків, які передбачені Посадовою інструкцією. Про суть та зміст своїх трудових обов`язків позивач була ознайомлена та обізнана, про що свідчить письмове ознайомлення з Посадовою інструкцією та суть наданих письмових пояснень. Окрім того, підприємством також дотримано й порядок застосування дисциплінарного стягнення, від працівника було отримано письмові пояснення, за виявлене порушення застосоване лише одне стягнення звільнення, попередня згода профспілки отримана. При обрані виду дисциплінарного стягнення були враховані як ступінь тяжкості порушення, вина, заподіяна цим шкода. Відповідачем враховано, що спеціальна подача автобусів планується для виконання завдань в особливий період, для військових, для евакуації населення, з метою використання їх як пункти обігріву після пошкоджень житлових будівель для постраждалих, на замовлення юридичних осіб тощо. Конкретно 02 вересня 2022 року, автобус для спеціальної подачі планувався на замовлення на стадіон ОСОБА_4 відповідно до договору № 15/08 від 15 серпня 2022 року. Умовами укладеного договору передбачена відповідальність підприємства за затримку у відправленні транспортного засобу або за запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення у вигляді штрафу При обранні виду дисциплінарного стягнення була врахована попередня робота позивача та виключена можливість застосуання більш м`ягкого заходу стягнення ніж звільнення. Водночас попередня робота ОСОБА_1 свідчить про систематичність порушень під час виконання трудових обов`язків. Так, 04 січня 2022 року було встановлено, що ОСОБА_1 вносила виправлення у шляхові листи водіїв. Відповідно до акту від 27 січня 2022 року, службової записки начальника відділу внутрішньої безпеки вбачається, що позивач у шляхових листах 55 водіїв здійснила 185 виправлень табельних номерів з метою коригування їх показників виконання фінансового плану на місяць. В результаті внесення коригувань, були викривлені показнки добових нарядів. Таким чином, ОСОБА_1 допустила перевищення обсягу службових повноважень та порушила п. 2.7 Посадової інструкції. В своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердила факт внесення нею змін до первинних документів. Наказом № 24/к/тм від 28 січня 2022 року за допущення порушення п. 2.7 Посадової іструкції (невірно вела облік відпрацьованого часу водіїв автотранспортних засобів на протязі поточного місяця) оголошена догана. З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис. Наказ не оскаржувався. 17 січня 2022 року, ОСОБА_1 після затвердження начальником автомобільної колони № 1 добового наряду на 10 січня 2022 року, самостійно внесла в нього зміни, чим порушила місячний графік роботи, а саме для водія ОСОБА_5 згідно місячного графіка 18 січня 2022 року визначено як робчий день, проте позивач самовільно надала зазначеному водію на цей день вихідний (без належного документального оформлення), не повідомила про це начальника автомобільної колони. В своїх письмових поясненнях, ОСОБА_1 підтвердила факт вищезазначених дій. Наказом № 24 /к/тм від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 за допущення порушень п. 2.2 та п. 2.6 Посадової Інструкції (внесла зміни у добовий наряд на 18 січня 2022 року після затвердження особистим підписом начальника автомобільної колони № 1 автобусного парку, чим порушила місячний графік та не повідомила начальника автомобільної колони № 1) оголошена догана та позбавлена преміальної оплати за січень 2022 року на 100%. З даним наказом позивач була ознайомлена під особистий підпис. Наказ не оскаржувався. На час прийняття оскаржуваного наказу № 143/кз від 28 вересня 2022 року, вищезазначені накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не втратили юридичної сили за давністю відповідно до положень статті 151 КЗпП України та не були зняті достроково. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем допущено систематичне невиконання посадових обов`язків, покладених трудовим договором та посадовою інструкцією, тому відповідачем, як роботодавцем, після неодноразового притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності об`єктивно та правомірно прийнято наказ про звільнення останньої з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а отже, оспорюваний наказ від 28 вересня 2022 року № 143/кз про її звільнення відповідає положенням трудового законодавства. Оскільки звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, правильним є висновок суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною вимогою від вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано повну відсутність мотивації у позивача на вчинення порушення не заслуговують на увагу, оскільки для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення до досциплінарної відповідальності мотив вчинення дії (бездіяльності) не має принципового значення. Значення має наявність чи відсутність вини. В трудовому праві передбачається дві форми вини дій або бездіяльності працівника це умисна та необережна форма. І якщо працівник без конкретного мотиву навіть необережно, але вчиняє порушення своїх трудових обов`язків, це також є дисциплінарним проступком з вини працівника. Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі N 572/1644/17-ц (провадження N 61-42575св18), порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків, а для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 липня 2019 року у справі N 359/4316/17 (провадження N 61-25878св18), від 30 березня 2020 року у справі N 489/7807/18 (провадження N 61-15378св19) та від 20 травня 2020 року у справі N 754/4355/17 (провадження N 61-47954св18). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та назаконність судового рішення не впливають. З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 12 травня 2023 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.