Постанова 4813 № 521/1932/19

Номер провадження: 22-ц/813/2012/20 Номер справи місцевого суду: 521/1932/19 Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.02.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/1932/19 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - 1) Акціонерне товариство «Укрзалізниця», 2) Регіональна філія «Одеська залізниця», 3) Виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза», - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Одеська залізниця», Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Сегеди О.М. о 14 годині 23 хвилині 09 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 13 вересня 2019 року, встановив: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» за №01/0С від 03 січня 2019 року про звільнення її з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії; 2) поновити її на роботі на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця ПАТ «Укрзалізниця»; 3) стягнути з виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на її користь: 3.1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день прийняття судом рішення із розрахунку - 687,67 грн. середньоденного заробітку; 3.2) відшкодування моральної шкоди в розмірі - 100 000,00 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що за погодженням сторін наказом начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» за №30/ОС від 22 лютого 2018 року вона була прийнята на роботу для заміщення тимчасово відсутнього працівника на посаду інженера з організації та нормування праці 1 категорії, на умовах строкового трудового договору, з терміном дії з 22 лютого 2018 року по 06 квітня 2020 року. Позивачка вказує, що окремий письмовий трудовий договір з нею не укладався. Фактично було укладено усний трудовий договір та з 22 лютого 2018 року вона приступила до виконання трудових обов`язків на умовах, передбачених наказом №30 від 22 лютого 2018 року. При цьому, в її трудовій книжці було зроблено запис за №34 від 22 лютого 2018 року про прийняття її на посаду інженера з організації та нормування праці 1 категорії на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, що, як на її думку, не відповідало домовленості про умови праці та наказу №30/ОС від 22 лютого 2018 року. 03 січня 2019 року наказом виконуючого обов`язки начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» за №01/0С від 03 січня 2019 року її було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - по закінченню строку трудового договору для заміщення працівника. При звільненні вона отримала трудову книжку, яка увесь період її роботи на вказаній посаді зберігалася у відділі кадрів та побачила, що зміст запису за №34 від 22 лютого 2018 року про її прийняття на посаду інженера з організації та нормування праці 1 категорії не відповідав домовленості про умови її праці та наказу №30/ОС від 22 лютого 2018 року, оскільки вона була прийнята на роботу на період з 22 лютого 2018 року по 06 квітня 2020 року, а не на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Із наказом №01/0С від 03 січня 2019 року про її звільнення, позивачка не погоджується та вважає його незаконним, оскільки строк дії трудового договору з нею не закінченився, тому відповідач не мав право її звільняти з роботи. Також, відповідач не повідомив її про вихід працівника, який раніше виконував роботу на посаді, яку вона займала та не запропонував їй іншу роботу. Позивачка вказує, що незаконним звільненням їй була спричинена моральна шкода, оскільки незаконне звільнення викликало у неї моральні страждання, призвело до втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя її сім`ї. Відшкодування моральної шкоди вона оцінює у - 100 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 5). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року по справі №521/1932/19 відкрито провадження та призначений судовий розгляд (Т. 1, а. с. 45 - 46). Ухвалою суду від 25 березня 2019 року провадження у справі №521/1932/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (Т. 1, а. с. 87 - 88). Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року по справі №521/1932/19 про закриття провадження у справі скасована з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції (Т. 1, а. с. 136 - 141). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2019 року справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (Т. 1, а. с. 148). Справа отримана суддею 08 серпня 2019 року. Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Сегедою О.М. від 12 серпня 2019 року справа була прийнята до провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначений судовий розгляд (Т. 1, а. с. 149 - 150). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.06.2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено начальника виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 244 - 245). Після закриття судом першої інстанції провадження у справі №521/1932/19 ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулася з окремим позовом до відповідача - Акціонерного товариства «Укрзалізниця», співвідповідача - Регіональної філії «Одеська залізниця», співвідповідача - Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза», в якому просить:1) визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерноо товариства «Укрзалізниця» від 03 січня 2019 року за №01/0С про звільнення її з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії; 2) поновити її на роботі на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця»; 3) стягнути з виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день прийняття судом рішення із розрахунку 687,67 грн. середньоденного заробітку (Т. 1, а. с. 155 - 159). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року по справі №521/6920/19 за вищезазначеним позовом ОСОБА_1 відкрито провадження та призначений судовий розгляд (Т. 1, а. с. 204 - 206). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року об`єднані в одне провадження цивільна справа №521/1932/19 з цивільною справою №521/6920/19. Присвоєно цивільній справи єдиний реєстраційний номер №521/1932/19 (Т. 2, а.с. 12 - 13). У відзиві на позов АТ «Укрзалізниця», в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», просить позов залишити без задоволення. Посилається на те, що юридичною особою є - АТ «Укрзалізниця». Регіональна філія «Одеська залізниця» має право від імені акціонерного товариства виступати позивачем та бути відповідачем у суді. Виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза» є виробничим підрозділом, не є юридичною особою, не може бути відповідачем у суді. ОСОБА_1 було прийнято на роботу згідно її заяви на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника - ОСОБА_3 .. 27.12.2018 року ОСОБА_3 надала зяву про свій вихід на роботу з відпустки по доглядом за дитиною.03.01.2019 року виробничим підрозділом було видано наказ №01/ОС про звільнення ОСОБА_1 з роботи, з яким вона була ознайомлена - 03.01.2019 року (Т. 1, а. с. 211 - 214). Позивачка у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі. Представник ПАТ «Укрзалізниця» у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про слухання справи за його відсутністю. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , діючий на підставі довіреності від 07 грудня 2018 року, у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про слухання справи за його відсутністю. Раніше надав письмові пояснення на позов, в яких зазначав, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі (Т. 1, а. с. 229). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.09.2019 р. вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка була прийнята на роботу на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника - ОСОБА_3 .. Остання має право на переривання відпустки і вихід на роботу. У зв`язку з виходом на робту з відпустки по догляду за дитиною основного праівника - ОСОБА_3 , звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП України є законним (Т. 2, а. с. 26 - 33). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що судом не враховано, що у наказі про прийняття її на роботу вказано термін дії трудового договору - до 06.04.2020 року, саме відносно цієї дати було її волевиявлення при укладенні трудового договору. Суд безпідставно застосував ст. ст. 179, 181 КЗпП України щодо права працівника на переривання відпустки, оскільки це не є предметом спору по даній справі. Суд не врахував, що при поновленні на роботі основного працівника до закінчення дії трудового договору її звільнення допускається якщо неможливо переведення за її згодою на іншу роботу. Їй не було запропоновано іншої роботи. Суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 написала заяву про вихід на роботу з відпустки під тиском, після переривання відпустки не працювала жодного дня, а потім звільнилася. Суд не прийняв до уваги висновки подання Головного інспектора Одеської дорожньої профспілки від 10.01.2019 року про її звільнення з порушенням трудового законодавства. Головний інженер виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_2 не наділений повноваженнями з вирішення кадрових питань щодо звільнення працівника з роботи. Відповідачі по справі отримали копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. АТ «Укрзалізниця», в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує, що АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, діє на підставі Статуту. Регіональна філія «Одеська залізниця» є відокремленим підрозділом акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи. У своїй діяльності керується Положенням про регіональну філію АТ «Українська залізниця». «Одеська дорожня автобаза» є виробничим підрозділом регіональної філії «Одеська залізниця». У своїй діяльності керується Положенням про виробничий підрозділ. Відповдідно до п. п. 7.1, 7.5.1, 7.5.26, 7.7 Положення керівництво підроділом здійснює начальник підрозділу, який призначається начальником філії з рухомого складу і матеріально-технічного забезпечення. Начальник підрозділу на підставі довіреності та у межах своїх повноважень здійснює поточне керівництво та управлння діяльністю підрозділом, здійснює прийом, переведення та звільнення працівників підрозділу. У разі відсутності начальника підрозділу його обов`язки виконує особа, яка має довіреність та/або уповноважена на це наказом філії. Позивачка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором для заміщення тимчасово відсутнього працівника, який знаходився у відпустці по догляду за дитиною. Звільнена з роботи 03.01.2019 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, а саме - по закінченню строку трудового договору для заміщення працівника, оскільки основний працівник - ОСОБА_3 подала заяву про переривання відпустки та вихід на роботу. Припинення трудового договору по закінченню його строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося без порушення трудового законодавства. ОСОБА_1 не надала доказів щодо неправомірних дій роботодавця та його вини у спричиненні моральної шкоди. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що позивачка, з врахуванням заяви останньої, була прийнята на роботу за строковим трудовим договором на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника - ОСОБА_3 .. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 перервала відпустку по догляду за дитиною було видано наказ про звільнення позивачи з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_1 не надала доказів щодо неправомірних дій роботодавця. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 274 ЦПК України дана справа відноситься до категорії малозначних. Таким чином, апеляційна скарга на рішення суду у трудових спорах розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (без їх виклику). Виходячи з вищевикладеного справу розглянуто без виклику її учасників та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність відмови задоволенні позову ОСОБА_4 .. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 21, 23, 24, п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. ст. 179, 181 КЗпП України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується Статутом (Т 1, а. с. 221). АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (Т. 1, а. с. 53). Регіональна філія «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом АТ «Українська залізниця», який не має статусу юридичної особи. У своїй діяльності філія керується законодавством, Статутом товариства та внутрішніми документами Товариства, Положенням про регіональну філію ПАТ «Українська залізниця» (Т. 1, а. с. 54 - 68). «Одеська дорожня автобаза» є виробничим підрозділом регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», створеним відповідно до законодавства України, Статуту ПАТ «Українська залізниця» та Положення про регіональну філію ПАТ «Українська залізниця», затвердженого рішенням правління ПАТ «Українська залізниця» від 16 листопада 2015 №5. У своїй діяльності виробний підрозділ керується Положенням про виробничий підрозділ Одеська дорожня автобаза регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (Т. 1, а. с. 69 - 79, 224 - 228). Відповідно до п. 4.1 Положення підрозділ є виробничим підрозділом регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» і не має статусу юридичної особи. Підрозділ здійснює свою діяльність у межах законодавства України та відповідно до внутрішніх документів Товариства. Підрозділ має рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, бланки і штампи, відповідно до чинного законодавства та несе відповідальність за виконання своїх обов`язків згідно з чинним законодавством України. Пунктом 7.1 Положення встановлено, що керівництво підрозділом здійснює начальник підрозділу, який призначається начальником філії з рухомого складу і матеріально-технічного забезпечення. Відповідно п. п. 7.5.1, 7.5.26 Положення начальник підрозділу на підставі довіреності та у межах своїх повноважень здійснює поточне керівництво та управління діяльністю Підрозділом відповідно до планів, затверджених начальником філії. Здійснює прийом, переведення та звільнення працівників підрозділу згідно з законодавством про працю, вживає заходів заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підрозділу та виконує інші функції власника або уповноваженого ним органу з питань законодавства про працю щодо працівників підрозділу. Згідно п. 7.7 Положення у разі відсутності начальника підрозділу його обов`язки виконує особа, яка має довіреність та/або уповноважена на це наказом філії (Т. 1, а. с. 224 - 228). Позивачка звернулася із заявою про її переведення з виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» на роботу в виробничому підрозділі «Одеська дорожня автобаза» на посаду інженера з організації праці та нормування праці першої категорії на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_3 до досягнення дитиною віку шести років (Т. 1, а. с. 213). На підставі наказу начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» №30/ОС від 22 лютого 2018 року була прийнята на роботу за строковим договором на посаду інженера з організації та нормування праці 1 категорії, на умовах строкового трудового договору, з терміном дії з 22 лютого 2018 року по 06 квітня 2020 року для заміщення тимчасово відсутнього працівника (Т. 1, а. с. 170). 27.12.2018 року ОСОБА_3 звернулася до адміністрації із заявою про переривання відпустки по догляду за дитиною та вихід на роботу (Т. 1, а. с. 216). 03.01.2019 року було видано наказ № 01/В, яким була перервана відпустка ОСОБА_3 , інженера з організації та нормування праці і категорії без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років та визнано ОСОБА_3 такою, що стала до роботи з 04 січня 2019 року (Т. 1, а. с. 216 зворотна сторона). 03 січня 2019 року позивачка на підставі наказу виконуючого обов`язки начальника Виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» за №01/0С від 03 січня 2019 року була звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, а саме - по закінченню строку трудового договору для заміщення працівника (Т. 1, а. с. 171). Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 179 КЗпП Україниза бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустка по догляду за дитиною може бути використана повністю або частково. За жінкою, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною зберігається робоче місце за посадою, яку вона займала до надання такої відпустки. Згідно ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Частиною 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Верховний Суд у постанові у справі №640/498/17-ц від 26 грудня 2018 року зазначив, що припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось виявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. Відповідно до положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Беззаперечно встановлено, що позивачка згідно її заяви була прийнята на роботу за строковим трудовим договором, дія якого обмежувалася знаходженням основного працівника у відпустці по догляду за дитиною. У зв`язку з тим, що основний працівник перервав свою відпустку, було видано відповідний наказ про його вихід на роботу, правильним є висновок суду про те, що позивачка була звільнена з роботи без порушень діючого законодавства. Інші вимоги позову про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення відшкодування моральної шкоди є похідними, а тому суд вірно відмовив в їх задоволенні. Доводи апелянта про те, щоу наказі при прийняття її на роботу вказано термін дії трудового договору - до 06.04.2020 року, саме відносно цієї дати було її волевиявлення при укладенні трудового договору, колегія суддів не приймаєдо уваги, виходячи зі змісту заяви позивачки про прийняття її на роботу на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 215). Апелянт намається здійснити переоцінку обставин по справі. Доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом положень ст. ст. 179, 181 КЗпП України щодо права працівника на переривання відпустки, не врахування судом, що при поновленні на роботі основного працівника до закінчення дії трудового договору її звільнення допускається якщо неможливо переведення за її згодою на іншу роботу, їй не було запропоновано іншої роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки звільнення позивачки пов`язано з перериванням основним працівником відпустки по догляду за дитиною та його виходом на роботу. Саме з цими обставинами пов`язано видання наказу про звільнення позивачки з роботи. Крім того, по даній справі основний працівник не був поновлений на роботі, а він скористався своїм правом переривання відпустки. Доводи апелянта про те, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 написала заяву про вихід на роботу з відпустки під тиском адміністрації, після переривання відпустки не працювала жодного дня, а потім звільнилася, колегія судді не приймає до уваги, виходячи положень ст. 13 ЦПК України. Ці обставини не були вказані позивачкою серед підстав позову, а тому вони не були предметом дослідження судом першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги висновки подання Головного інспектора Одеської дорожньої профспілки від 10.01.2019 року про її звільнення з порушенням трудового законодавства, колегія суддів відхиляє виходячи з наступного. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У вказаному апелянтом поданні Головний правовий інспектор Одеської дорожньої профспілкової організації обґрунтував свій висновок тільки посиланням на зміст наказу про прийняття позивачки на роботу, про те, що позивачка прийнята на роботу з 22.02.2018 року по 08.04.200 року. Разом з тим, уданому поданні не висвітлено та не надано відповідної оцінки обставинам щодо прийняття позивачки за її заявою на роботу за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника (Т. 1, а. с. 32 - 32 зворотна сторона). Доводи апелянта про відсутність у головного інженера виробничого підрозділу «Одеська дорожня автобаза» ОСОБА_2 повноважень з вирішення кадрових питань щодо звільнення працівника з роботи спростовуються п. 7.7 Положення про виробничий підрозділ «Одеська дорожня автобаза» про те, що у разі відсутності начальника підрозділу його обов`язки виконує особа, яка має довіреність та/або уповноважена на це наказом філії. Пунктом 16 Довіреності, виданої АТ «Українська залізниця» від 07 грудня 2018 року на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , передбачені відповідні повноваження вказаних осіб з вирішення питань про звільнення працівника з роботи (Т. 1, а. с. 229). Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2019 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе