Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/13611/22

Справа № 308/13611/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 04.05.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шкорки І. М., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Шкорки І. М., в с т а н о в и в: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи: водій ТОВ «Левада», визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок). Згідно з постановою, 27 вересня 2022 року, об 11 год 40 хв, у м. Ужгород на пл. Корятовича, 5, ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 . Огляд проводився зі згоди водія у медичному закладі, що підтверджується медичним висновком №695 від 27.09.2022, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Шкорка І. М. вказує на те, що постанова є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що його підзахисний у силу певних обставин не міг здати на дослідження біологічний матеріал сечу, оскільки перед тим, як його зупинили поліцейські, сходив до вбиральні, натомість запропонував лікарю взяти у нього на дослідження кров, у чому йому було відмовлено. Стверджує, що результати огляду на стан наркотичного сп`яніння лікарем зроблені виключно на підставі візуального огляду особи, жодні лабораторні дослідження не проводились. Зазначає, що ОСОБА_1 одразу ж не погодився із медичним висновком №695, тому звернувся до іншого медичного закладу, де було констатовано, що ОСОБА_1 тверезий. Вважає що місцевий суд не дав оцінку тому, що ОСОБА_1 просив взяти у нього на дослідження кров, однак йому було протиправно у цьому відмовлено. Апелянт вказує на необхідність викликати у судове засідання лікаря КНП «ЗОМЦПЗ МЗ» ОСОБА_2 , витребувати з медичного закладу документи, які підтверджують право лікарні проводити дослідження крові на вміст алкоголю, наркотичних речовин тощо, дослідити письмові і відеодокази. Постанову просить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шкорки І. М., надані в судовому засіданні 08.03.2023, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно правових актів. Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано. У судовому засіданні, 08.03.2023 ОСОБА_1 та адвокат Шкорка І. М. пояснили, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено безпідставно, а суд першої інстанції, формально підійшов до розгляду справи, не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам події, дійшов необґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та про доведеність вини водія. Зазначили, що ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Ствердили, що ОСОБА_1 у силу певних обставин не міг здати на дослідження біологічний матеріал сечу, оскільки перед тим, як його зупинили поліцейські, він сходив до вбиральні, натомість запропонував лікарю взяти у нього на дослідження кров, у чому йому безпідставно було відмовлено. При цьому, пояснили, що результати огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння зроблені лікарем виключно на підставі візуального огляду особи, а жодні лабораторні дослідження не проводились. Також вказали, що ОСОБА_1 одразу ж не погодився із медичним висновком № 695, тому звернувся до іншого медичного закладу, де у нього було відібрано сечу і за результатами її дослідження було констатовано, що ОСОБА_1 тверезий. Окрім того, ОСОБА_1 вказував на те, що лікар, яка склала Висновок була упереджена, необ`єктивна, а поліцейські відмовились викликати адвоката для надання йому правової допомоги, чим порушили його право на захист. Вважають, що місцевий суд не надав оцінку тому факту, що ОСОБА_1 просив взяти у нього на дослідження кров, однак йому було протиправно у цьому відмовлено. При оцінці доводів апеляційної скарги та пояснень сторони захисту апеляційний суд бере до уваги такі обставини. Як убачається з матеріалів справи, підставою для складення щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення став висновок лікаря КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» № 695 від 27.09.2022. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості на підставі яких досліджень було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Так, у матеріалах справи відсутній акт медичного огляду ОСОБА_1 . Крім того, не спростованими є доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 у силу певних обставин не міг здати на дослідження біологічний матеріал сечу, у зв`язку з чим запропонував лікарю взяти у нього на дослідження кров, у чому йому було відмовлено, а результати огляду на стан наркотичного сп`яніння лікарем зроблені виключно на підставі візуального огляду особи, жодні лабораторні дослідження не проводились,визнається належним чином не вмотивавованим, необґрунтованим, суб`єктивною думкою посадовця. Тому, висновок лікаря КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» № 695 від 27.09.2022 не є беззаперечним доказом факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що інших доказів у підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння матеріали справи не містять. Разом із тим, із наданої стороною захисту копії результатів лабораторних досліджень убачається, що ОСОБА_1 у межах двох годин із моменту його зупинки звернувся до лабораторії «Астра-Діа», де було здійснено тест для виявлення наркотичних речовин у сечі ОСОБА_1 (а. с. 37-38). Результат дослідження негативний, зокрема у сечі не виявлено морфіну, марихуани, кокаїну, амфетаміну, метамфетаміну, трамадолу, екстазі, синтетичної марихуани (спайс), метадону, бупренорфіну, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не перебував на той момент у стані наркотичного сп`яніння. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки доказам у їх сукупності. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення тлумачаться на його користь. Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист також визнаються слушними, оскільки матеріали справи не містять будь яких відомостей про те, що при проведенні перевірки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення було забезпечено право ОСОБА_1 на захист. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9а Правил дорожнього руху України та про наявність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними та наявними у матеріалах справи доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб`єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події та складу вказаного адміністративного правопорушення. Тому, доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений щодо ОСОБА_1 безпідставно, а суд першої інстанції, формально підійшовши до розгляду справи, не давши належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам події, дійшов необґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - апеляційний суд визнає такими, що заслуговують на увагу. Вищенаведені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих доводів та пояснень сторони захисту, а надані стороною захисту докази спростовують факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння в зазначені у протоколі час та місці, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає їх до уваги. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб патрульної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Шкорка І. М. в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН