Ухвала КАС ВС № 120/4735/22

УХВАЛА 11 травня 2023 року м. Київ справа № 120/4735/22 адміністративне провадження № К/990/16116/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №120/4735/22 за позовом Громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України та Відділу прикордонної служби « Сокиряни » 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетинанні кордону України іноземцю, УСТАНОВИВ: Громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 29 травня 2022 року 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України про відмову у перетині державного кордону України громадянки Республіка Молдова ОСОБА_1 ; - зобов`язати 24 прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа НОМЕР_3 , виданого 30 грудня 2020 року, дійсний до 30 грудня 2030 року, громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , запис про скасування запису «№082/040 - Заборонено в`їзд в Україну терміном на 10 років до 29 травня 2032"; - визнати протиправним та скасувати рішення від 02 травня 2022 року 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Державної прикордонної служби України про відмову у перетині державного кордону України громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 ; - зобов`язати 31 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Державної прикордонної служби України внести до паспортного документа НОМЕР_3 , виданого 30 грудня 2020 року, дійсний до 30 грудня 2030, громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , запис про скасування запису «№079/3 - Заборонено в`їзд в Україну терміном на три роки до 31 грудня 2024». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково. Скасовано рішення від 02 травня 2022 року про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства 31 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Державної прикордонної служби України . Скасовано рішення прийняте у формі Постанови від 29 травня 2022 року інспектором ПС 1 категорії віпс « Могилів-Подільський » (тип А) 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України про заборону в`їзду в Україну строком на 10 років з 31 грудня 2024 року до 31 грудня 2034. Зобов`язано 31 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича (м. Чернівці) Державної прикордонної служби України вчинити дії відповідно до п. 8.2 Інструкції №946, в тому числі внести зміни у паспортний документ громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 щодо скасування відмітки "Заборонено в`їзд в Україну строком на 3 роки до 31 грудня 2024" шляхом проставлення на ньому штемпеля „Анульовано". Зобов`язано 24 прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України вчинити дії відповідно до п. 8.2 Інструкції №946, в тому числі внести зміни у паспортний документ громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 щодо скасування відмітки "Заборонено в`їзд в Україну строком на 10 років з 31 грудня 2024 до 31 грудня 2034" шляхом проставлення на ньому штемпеля „Анульовано". В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (м. Могилів-Подільський) Державної прикордонної служби України (Військової частина НОМЕР_1 ) задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року змінено з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пов`язаних з дотриманням всіма учасниками правовідносин вимог Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 грудня 2011 року №946. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Разом з тим, вказана скаржником норма є загальною і касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо її неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі. Крім того, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду. Посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є безпідставним, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також у касаційній скарзі не наведено належних обґрунтувань, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №120/4735/22 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов