Постанова 4857 № 380/12006/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12006/22 пров. № А/857/5893/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській обл. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: Кравців О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.12.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 01.09.2022р. позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. звернувся за допомогою системи «Електронний суд» до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця /ФОП/ ОСОБА_2 в дохід бюджету суму податкового боргу в розмірі 48723 грн. 68 коп. (а.с.1-2). Згідно ухвали суду від 03.10.2022р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.18-19). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. заявлений позов задоволено; стягнуто до бюджету з відповідача фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг в розмірі 48723 грн. 68 коп. (а.с.24-26). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник Тищенко А.О., діючий на підставі довіреності від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_2 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.33-38). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що предметом розглядуваного позову є стягнення суми нарахованої пені після сплати податкового боргу в розмірі 67879 грн. 58 коп. в межах виконавчого провадження (платіжне доручення № 2462 від 28.09.2020р.), що стверджується відомостями інформаційної картки боржника. Водночас, сума податкового боргу в розмірі 67879 грн. 58 коп. утворилася на підставі податкових декларацій платника єдиного податку ФОПа, що були подані з 22.05.2013р. по 20.10.2014р., а також податкових повідомлень-рішень, виставлених у період з 11.09.2013р. по 26.01.2015р. Разом з тим, строки давності згідно п.102.4 ст.102 Податкового кодексу /ПК/ України від кінцевої дати (26.01.2015р.) сплили 25.01.2018р. Отже, наслідком нарахування пені в розмірі 48723 грн. 68 коп. є стягнення неправомірно нарахованого податкового бору в сумі 67879 грн. 58 коп., через що остання згідно вимог п.101.1 ст.101 ПК України підлягає списанню. Оскільки сплата податкового боргу проведена поза межами 1095 днів, сам борг набув статусу безнадійного, тому нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється. Позивачем ГУ ДПС у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.91-103). В свою чергу, представником позивача надіслано до апеляційного суду відповідь на відзив у порядку ст.163 КАС України (а.с.104-106). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в присутності сторін (а.с.92), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Апелянтом (відповідачем) подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; у свою чергу, позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу з власною позицією щодо розглядуваного спору. Сторонами на стадії апеляційного розгляду представлені додаткові докази по справі, які долучені до матеріалів справи. Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України). Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України. Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті). За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб складає 48723 грн. 68 коп., яка виникла внаслідок нарахування пені. Позивачем виставлено податкову вимогу № 34457-13 від 18.02.2021р., яка була скерована на податкову адресу відповідача. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, з огляду на наступне. Із змісту заявленого ГУ ДПС у Львівській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 податкового боргу в загальному розмірі 48723 грн. 68 коп. За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати. При цьому, належить дослідити навести в рішенні суму кожного платежу, граничний строк сплати податкового зобов`язання і суму штрафу і нарахованої пені. Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом. Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно з пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 ПК України). Відповідно до пп.1 п.2 Розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність з 05.04.2021р. згідно з наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р. «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), звітні документи подаються за вибором платника податків, якщо інше не передбачено законодавством, в один із таких способів: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; особисто платником або уповноваженою ним особою; надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення. Відповідно до п.1 Розділу II цього Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. Як встановлено під час судового розгляду справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду 08.04.2014р. у справі № 813/1881/14 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській обл.; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету податковий борг в розмірі 67879 грн. 58 коп. (а.с.111-113). Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили 30.05.2014р. Вказаний борг утворився внаслідок несплати податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 64272 грн. 85 коп. (в т.ч. податкове зобов`язання 47866 грн. 76 коп.; штрафні санкції 15172 грн. 23 коп.; пеня 1233 грн. 86 коп.) та єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців в сумі 3606 грн. 73 коп. Виконання вказаного судового рішення здійснювалося органом державної виконавчої служби; сума податкового боргу в розмірі 67879 грн. 58 коп. була сплачена згідно платіжного доручення № 2462 від 28.09.2020р. При цьому, згідно інтегрованої картки платника податків за рахунок сплаченої суми погашені податкові зобов`язання, визначені податковими деклараціями з єдиного податку з фізичних осіб № 1300015289 від 22.05.2013р., № 1300023196 від 09.09.2013р., № 1300028680 від 07.11.2013р., № 1400012778 від 10.02.2014р., № 1400038965 від 20.10.2014р., № 1400038966 від 20.10.2014р., № 1400038970 від 20.10.2014р., податкових повідомлень-рішень № 2571740 від 11.09.2013р., № 0004261740 від 21.11.2013р., № 0002601704 від 25.03.2014р., № 0001191704 від 26.01.2015р. (а.с.45-56). В порядку п.129.1 ст.129 ПК України на погашену суму податкового боргу позивачем нараховано 29.09.2020р. пеню в розмірі 48723 грн. 68 коп. по платежу: єдиний податок з фізичних осіб за період 2013-2020 років. З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 34457-13 від 18.02.2021р. на суму 48723 грн. 68 коп. (а.с.13). Податкова вимога № 34457-13 від 18.02.2021р. направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу відповідача, проте конверт з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» повернувся на адресу позивача (а.с.13). Стосовно доводів представника відповідача про те, що вказана пеня нарахована на суму безнадійного податкового боргу (строк стягнення якого минув) колегія суддів керується наступним. За приписами пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України до безнадійної заборгованості відноситься, серед іншого, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно з п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. За змістом п.102.1 ст.102 ПК України, якою регламентовано строки давності та їх застосування, строк давності для нарахування та/або стягнення грошових зобов`язань, складає 1095 днів, який обраховується, зокрема, з дати настання граничного строку сплати вказаних грошових зобов`язань. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України). Чинне правове регулювання не передбачає можливості, зокрема й суду, продовжувати 1095-денний строк давності стягнення податкового боргу, поновлювати цей строк. Правові наслідки пропуску граничних строків стягнення податкового боргу встановлені податковим законодавством. Так, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ПК України, розуміється «безнадійним» і підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як вже було вказано, сума податкового боргу в розмірі 67879 грн. 58 коп. була стягнута позивачем в судовому порядку. В розрізі доводів апелянта та врахування цієї обставини, вирішальним є питання оцінки наслідків звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу на перебіг строку давності, встановленого ПК України. Нормами ПК України встановлено строк давності, протягом і в межах якого за контролюючим органом зберігається право на стягнення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом при дотриманні встановлених умов, а не протягом і в межах якого відповідний позов може бути задоволений судом. Таке тлумачення відповідає легітимній меті законодавця уникнути внаслідок тривалості судових процедур нівелювання права особи, яка своєчасно звернулася до суду з позовом, на розгляд і вирішення її позовних вимог. Такі правила є однаково застосовними як для платників податків, так і для суб`єктів владних повноважень, чим дотримується принцип рівності сторін. Інше тлумачення норм права не відповідає як принципам функціонування податкової системи, так і завданням адміністративного судочинства, і, фактично, спричиняє залежність результату вирішення судом заявленого позову від тривалості його розгляду. Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України). Вжите у пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України словосполучення «минув строк позовної давності» означає, що протягом і в межах цього строку контролюючим органом не було вжито заходів, направлених на його стягнення, або, якщо вжиті заходи не призвели до його погашення. Наявність судового провадження про стягнення податкового боргу не дає підстав для списання такого боргу як безнадійного до отримання судового рішення про відмову у такому стягненні. Отже, враховуючи, що захід примусу, який був вчасно вжитий позивачем для стягнення податкового боргу, отримав свій позитивний результат, податковий борг у сумі 67879 грн. 58 коп. не відповідає критерію безнадійності в розумінні ПК України. Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності нарахування розглядуваної суми боргу. Також суду не надано доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесеної податкової вимоги тощо. Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов`язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено. Окрім цього, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Фактично спірні правовідносини виникли з участю ФОПа ОСОБА_2 у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства щодо своєчасної сплати визначених податковим органом податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_2 як ФОП є належним відповідачем за цим позовом. Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов`язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню. Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги. Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ФОП ОСОБА_2 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. в адміністративній справі № 380/12006/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 11.05.2023р.