Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1143/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1143/23 пров. № А/857/3626/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Сидор Н.Т. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (надалі ППР) №0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року; №1035177-2410-1325 від 10.06.2021 року; №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року; №1035184-2410/1325 від 10.06.2021 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, де суд дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Позивач покликається на запровадження на території України карантину, однак, сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями та були перешкодою для вчинення стороною відповідних процесуальних дій. Позивачем не наведено конкретних обставин, які були б пов`язані з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. З приводу запровадження воєнного стану, суд зазначив про те, що оскільки воєнний стан та обмеження, пов`язані з його запровадженням, введено в Україні з 24.02.2022 року, тобто вже після закінчення встановленого 6-місячного строку звернення до суду, то такі не можуть вважатись поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) строк звернення до адміністративного суду становить 6 місяців був сформований Верховним Судом лише 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20, а не 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, як помилково вважає суд першої інстанції. ГУ ДПС у Львівській області здійснено надсилання: ППР №0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року (щодо податку на нерухоме майно за 2019 рік) не швидше 24.11.2020 року (24.12.2020 року - 1 місяць), а повинно було не пізніше 01.07.2020 року, таке ППР навіть складене 30.11.2020 року, хоча повинне було складене не пізніше 01.07.2020 року. ППР №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року; №1035184-2410-1325 від 10.06.2021 року; №1035177- 2410-1325 від 10.06.2021 року (щодо податку на нерухоме майно за 2020 рік) не швидше 17.07.2021 року (17.08.2021 року - 1 місяць), а повинно було не пізніше 01.07.2021 року. Відтак, такі протиправні дії ГУ ДПС у Львівській області безпосередньо могли повпливати на можливість оскарження таких ППР в 6-місячний строк, якщо б останні були надіслані платнику податків у встановлений законом строк. Відтак, суд першої інстанції не дає можливості (по-суті позбавляє права) стороні позивача не те, що визнати її причини пропуску строку звернення до суду - поважними, та поновити відповідний строк, а й того, що такі причини та обставини будуть досліджені та враховані судом. Однією з обґрунтованих підстав звернення позивача до адміністративного суду з пропуском встановлених на це законом строків є невиконання стороною відповідача своїх обов`язків як щодо вчасного надсилання відповідних ППР, так і щодо надання відповідних розрахунків податкового зобов`язання разом з ППР платнику податків. Суд відкидає ті обставини, що строк звернення до суду припав на період дії карантину на території України та з цього моменту позивач сумлінно виконував вказівки Міністерства охорони здоров`я щодо обов`язкової необхідності перебування фізичних осіб в домашніх умовах та покидання домівки лише в критичних випадках пов`язаних з забезпеченням себе ліками та їжею. Більше того в подальшому Львівську область було віднесено до «червоної зони» з високим рівнем захворюваності даною хворобою, внаслідок чого позивач мав обґрунтовані переживання та побоювання щодо можливості заразитись від інших осіб коронавірусом. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, а із 10.10.2022 року вся територія України піддається ракетним атакам на об`єкти енергетичної інфраструктури, що призводило та призводить і надалі до перебоїв в енергопостачанні. Внаслідок початку повномасштабної війни позивач в першу чергу подбав про збереження своєї сім`ї та родини в безпеці, забезпечення їх всім необхідним. В контексті питання процесуальних строків Верховний Суд в своїй постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що: «протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду». Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року, №1035177-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035184-2410/1325 від 10.06.2021 року. Позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримав 24.12.2020 року (№0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року) та 17.08.2021 року (№1035177-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035184-2410/1325 від 10.06.2021 року), на підтвердження чого долучає копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Із позовом ОСОБА_1 звернувся лише 17.01.2023 року, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Апелянт покликається на те, що не отримав від відповідача ні інформації про об`єкти щодо яких складені податкові повідомлення-рішення, ні розрахунку нарахованого податку, у зв`язку з чим позивач не зміг ознайомитись і розібратись в розрахунках та об`єктах щодо яких такий податок нарахований. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів вжиття активних заходів позивачем з метою з`ясування факту порушення своїх прав та перевірки обсягу порушених прав у межах встановленого строку звернення до адміністративного суду. Додатково колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є не розмір суми, зазначеної в податкових повідомленнях рішеннях внаслідок проведеного розрахунку, а податкові повідомлення рішення в цілому, за відсутності об`єктів нерухомості у власності позивача. Крім того, апелянт покликається на порушення відповідачем строків складення та направлення спірних податкових повідомлень-рішень, однак, зазначене не впливає на вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, а стосується розгляду справи по суті, відтак, не заслуговує на увагу при розгляді питання щодо відкриття провадження. Щодо покликання апелянта на встановлення карантину та запровадження воєнного стану на всій території України, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним подіям, а скаржник жодним чином не спростував висновків, викладених у судовому рішенні. Суд звертає увагу на те, що скаржником не зазначено жодних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду із позовом, та були пов`язані з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Що стосується доводів скаржника про введення воєнного стану в Україні, то як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 24.12.2020 року (№0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року) та 17.08.2021 року (№1035177-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035184-2410/1325 від 10.06.2021 року). Відтак, враховуючи строк звернення до суду з позовом закінчився 25.06.2021 року (щодо податкового повідомлення-рішення №0076426-0423-1325 від 30.11.2020 року), 18.02.2022 року (щодо податкових повідомлень-рішень №1035177-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035185-2410-1325 від 10.06.2021 року, №1035184-2410/1325 від 10.06.2021 року), а воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, тобто після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, та діє по сьогодні. Відтак, дана обставина жодним чином не впливає на вирішення питання щодо поновлення строку для звернення до суду. Щодо покликання апелянта на те, що у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) строк звернення до адміністративного суду становить 6 місяців був сформований Верховним Судом лише 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20, а не 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, як помилково вважає суд першої інстанції, то зазначене жодним чином не впливає на результат розгляду питання щодо поновлення строку звернення до суду, в тому числі, враховуючи те, що із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 19.01.2023 року. Відтак, враховуючи наведене вище, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи (питання). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року про повернення позовної заяви у справі №380/1143/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар