Постанова 4856 № 240/1299/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1299/22 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 06 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. за участю: секретаря судового засідання: Смілянець А. Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2022, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000118890702 від 30.11.2021 (Форма "Р") в сумі 3507459 грн та №000118880702 від 30.11.2021 (Форма "В4") в розмірі зменшеного від`ємного значення суми податку на додану вартість 472274 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, зроблені без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами. 22 вересня 2022 року Головне управління ДПС у Житомирській області подало до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку. 13 жовтня 2022 року позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Протокольною ухвалою суду, в судовому засіданні 13.10.2022, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду залишено без задоволення, позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду, враховуючи рекомендації РСУ від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану (по можливості продовжувати строки щонайменше до закінчення воєнного стану) та складні життєві обставини директора товариства. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.11.2021 №000118890702 (Форма "Р") та №000118880702 (Форма "В4"). Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул.Шолом-Алейхема,3/100, кім.1, м.Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11501, ЄДРПОУ 43222436) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32049,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781). ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ В жовтні 2021 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, актом від 03.11.2021 №11041/06-30-07-02/43222436 (а.с.70-107 т.4) встановлено наступні порушення: - завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації), на суму 472274 грн; - заниження р.18 податкових декларацій з податку на додану вартість (позитивне значення) на загальну суму ПДВ 3188599 грн, в тому числі - не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності, а також не вірного визначення податкових зобов`язань податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за період перевірки. Позивач, не погоджуючись з висновками документальної позапланової невиїзної перевірки 23.11.2021 за вих. № 01-2311 подав заперечення з додатками, які просив врахувати при прийнятті рішення, що підтверджується копією фіскального чеку поштового відправлення та роздруківкою трекінгу 1000813742393 з сайту Укрпошта, згідно яких відправлення було прийняте 23.11.2021 (а.с.196-197). Листом від 15.12.2021 № 22623/6/06-30-07-02 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило товариство про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв`язку з пропуском строку для подання заперечень, встановленого п.86.7. ст.86 ПК України, мотивуючи тим, що заперечення надіслано як зазначено на конверті 24.11.2021 (11 робочий день з дня, наступного за днем отримання акта) (а.с.45 т.4). За результатами встановлених порушень контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2022: - №000118890702 (Форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3507459,00 грн, в тому числі - 3188599,00 грн за податковими зобов`язаннями, 318860,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №000118880702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 472274 грн. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про залишення без розгляду заперечень на акт перевірки, оформленого листом від 15.12.2021 № 22623/6/06-30-07-02, оскільки позивач, надіславши листом заперечення на акт перевірки, не пропустив передбачений п.86.7. ст.86. ПК України строк їх подачі до контролюючого органу. Щодо встановлених в акті порушень, суд зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження платником податкових зобов`язань з ПДВ за травень 2021 на суму 15690 грн з огляду на те, що оплата безкоштовного харчування працівникам включена позивачем до складу собівартості реалізованої продукції. Щодо порушення в частині заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 17297 грн за серпень 2021 року, що виникло внаслідок застосування ціни при реалізації продукції ПП "Лідер" згідно договору №0422 від 22.04.2020, яка не відповідає договірній, суд зазначив про безпідставність нарахування суми заниження ПДВ в розмірі 17296,67 грн з тих підстав, що відповідачем помилково співставлено первинні документи за різні періоди, виписані на підставі різних договорів. Суд першої інстанції також зазначив про помилковість висновків контролюючого органу стосовно порушення в частині заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 3430282 грн за серпень 2021 року, щодо завищення суми податкового кредиту за серпень 2021 року в сумі 57976 грн та щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 139358,1 грн за серпень 2021 року. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2021 №000118890702 (Форма "Р"), та №000118880702 (Форма "В4"). V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом помилково залишено без задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, безпідставно поновлено строк звернення до суду та прийнято заяву про збільшення позовних вимог від 29 липня 2022 року. Вказує, що операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "шведського столу" для підприємства - платника податку на додану вартість є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, під час здійснення яких податок на додану вартість нараховується у загальновстановленому порядку. На думку відповідача, порядок визначення собівартості реалізованих товарів, який визначається за Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати", не передбачає віднесення вартості такого харчування до собівартості. Зазначає, що в порушення п.188.1 ст.188 ПКУ позивачем занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по рядку 1.1 на загальну суму 17297 грн внаслідок застосування ціни при реалізації продукції на ПП "Лідер" згідно договору №0422 від 22.04.2020, яка не відповідає договірній. До початку проведення перевірки разом з повідомленням та копією наказу на проведення перевірки Товариству було направлено листа від з пропозицією провести інвентаризацію основних засобів, запасів та інших ТМЦ та надати інформацію про результати інвентаризації для перевірки, проте матеріали стосовно проведеної під час перевірки інвентаризації надані не були. Позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують можливість використання в господарській діяльності бланків дозволу на пальне, наявність бланків дозволів на момент перевірки. Щодо завищення податкового кредиту на суму 57976 грн за серпень 2021 року зазначає, що відповідно до проведеного аналізу та співставлення документів наданих до перевірки встановлено невідповідність суми, зазначеної в акті прийому-здачі наданих послуг №201 від 31.08.2021 договірним умовам. які визначено в додатку №2 до договору оренди від 11.09.2021 №01-2019, укладеного з ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" в частині визначення плати за додаткові послуги, що призвело до завищення податкового кредиту. Стосовно завищення податкового кредиту на суму 139358 за серпень 2021 року вказує, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з транспортних послуг, придбання яких згідно документів здійснювалось іншим суб`єктом господарювання, тобто, документально не підтверджено придбання даних послуг позивачем, що призвело до завищення ним податкового кредиту по р.10 декларації з ПДВ на зазначену суму. Також звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно вирішив процесуальне питання про розподіл судових витрат, зазначивши, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір та відповідно сума судового збору в розмірі 32049,10 грн надмірно стягнута за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, колегія суддів враховує наступне. Як встановлено з матеріалів справи, позивачем до поданого до суду 13.10.2022 клопотання про поновлення строку звернення до суду заяви про збільшення позовних вимог від 29.07.2022 були додані відповідні документальні докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Поважність причин пропуску строків звернення до суду обґрунтовувалась тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000118890702 від 30.11.2021 (Форма "Р") про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3507459 грн у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 3188599 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 318860 грн та №000118880702 від 30.11.2021 (Форма "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за серпень 2021 року на 472274 грн позивачем не були отримані у зв`язку із зміною місця юридичної адреси. А про наявність заборгованості позивачу стало відомо з відомостей в електронному кабінеті, після чого й було подано позов на ту суму, яка відображалася в ньому як збільшення боргу, з метою визнання неузгодженою та такою, що оспорюється. Позивач також зазначив, що у зв`язку із розпочатою збройною агресією російської федерації проти України, керівник ТОВ "Українська добувна компанія", як багатодітний батько вимушений був вивозити родину за кордон та повернувся в Україну 15.04.2022 через повідомлення правоохоронних органів про вбивство його батька та перебував в Україні до 19.04.2022 у зв`язку з оформленням кримінального провадження та загалом перебував за межами країни до середини літа 2022 року. Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом 1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок. Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч.2 ст.122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як свідчать матеріали справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не були отримані позивачем у зв`язку із зміною місця юридичної адреси. В той же час для складання і направлення позову до суду позивач мав зазначити номера та дати податкових повідомлень-рішень. Навіть знаючи суму виявлених порушень по Акту перевірки, позивач не міг знати реквізити ППР. Доводи відповідача, що позивачу з акту перевірки було відомо про нараховані суми штрафних санкцій та зменшення сум від`ємного значення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі є лише припущенням. В той же час, позивач надіслав свої заперечення на підтвердження правомірності формування від`ємного значення з ПДВ, однак відповідь про їх розгляд позивач не отримав, а тому не міг передбачити, чи прийняті вони відповідачем та в якій частині товариству вдалося спростувати висновки Акту перевірки. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку звернення позивача до суду з цим позовом, ґрунтовно врахував, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, який неодноразово продовжувався. 02.03.2022 Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, о можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. У п. 6 зазначених вище рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Враховуючи введення воєнного стану в України та пов`язані із цим зокрема й складні особисті обставини керівника ТОВ "Українська добувна компанія", які зумовили об`єктивні труднощі для своєчасного подання заяви про збільшення позовних вимог, а також неотримання позивачем в силу об`єктивних обставин спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Отже, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції надав правильну оцінку та провів об`єктивний аналіз всіх наведених доводів позивача, та прийшов до правильного висновку про те, що враховуючи рекомендації РСУ від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану та складні життєві обставини директора товариства, позивачу слід поновити строк звернення до суду. Колегія суддів вважає також помилковими доводи скаржника, що подаючи заяву про збільшення позовних вимог, позивачем фактично були дозаявлені нові позовні вимоги на суму 472274 грн внаслідок доповнення одночасно предмету та підстав позову. За змістом частини 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17. При цьому колегія суддів підкреслює, що в даному випадку ТОВ "Українська добувна компанія" у заяві про збільшення розміру позовних вимог збільшувало саме кількісні показники, а не висувало нові вимоги, які не були зазначені у тексті первісної позовної заяви. Збільшення вимог полягало у тому, що на підставі отриманих від відповідача оспорюваних ППР, позивач лише уточнив суму позову з огляду на розміри податкового зобов`язання обчисленого відповідачем згідно ППР від 30.11.2021 №000118890702 та №000118890702, яких раніше не було у розпорядженні позивача. Отже, твердження апелянта про одночасне доповнення позивачем предмету та підстав позову є безпідставним, оскільки не спростовує того, що саме оспорювані позивачем порушення податкового законодавства, які були оскаржені у первісному позові, й були покладені в основу спірних ППР і саме ці порушення розглядались судом першої інстанції по суті. Щодо подання заперечення до акту перевірки з порушенням законодавчо встановленого строку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Згідно пункту 44.6. ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7. статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Пункт 44.7. ст.44 ПК України передбачає право платника податків надати контролюючому органу документи шляхом надіслання листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надання безпосередньо до контролюючого органу. Як встановлено судом і не заперечується сторонами акт перевірки отримано позивачем 09.11.2021. 23.11.2021 позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом заперечення на акт перевірки з додатками, які були отриманні контролюючим органом 01.12.2021. Суд першої інстанції правильно зазначив, що останнім днем надання заперечень є 23.11.2021. Листом від 15.12.2021 № 22623/6/06-30-07-02 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило товариство про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв`язку з пропуском строку для подання заперечень, встановленого п.86.7. ст.86 ПК України, мотивуючи тим, що заперечення надіслано як зазначено на конверті 24.11.2021 (11 робочий день з дня, наступного за днем отримання акта) (а.с.45 т.4). Разом з тим, з матеріалів справи видно, що фактично заперечення було подано 23.11.2021 року, про що свідчить фіскальний чек поштового відправлення, в якому зазначено номер поштового повідомлення (трекінг) 1000813742393. Згідно роздруківки цього ж трекінгу з офіційного сайту Укрпошти відправлення було прийняте саме 23.11.2021 року. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, надіславши листом заперечення на акт перевірки, не пропустив передбачений п.86.7. ст.86. ПК України строк їх подачі до контролюючого органу, а тому рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про залишення без розгляду заперечень на акт перевірки, оформлене листом від 15.12.2021 № 22623/6/06-30-07-02, є протиправним. Відносно встановлених контролюючим органом порушень, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. За змістом пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції. У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Як встановлено судом зі змісту акту перевірки від 03.11.2021 №11041/06-30-07-02/ НОМЕР_1 контролюючим органом вказано про наявність порушення, що полягає у заниженні податкового зобов`язання (рядок 9 (колонка Б) по декларації за серпень 2021 року на суму 3463269 грн, в т.ч. по періодах: травень 2021 - 15690 грн, серпень 2021 - 3 447579 грн, що призвело до завищення на суму 472274 грн показника рядка 19 "Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду". Зі змісту акту перевірки встановлено, що заниження податкових зобов`язань у періоді по р.1.1 "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою" на суму 15690 грн за травень 2021 року полягає у неврахуванні у складі об`єкту оподаткування безкоштовного харчування працівників підприємства. Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" від 01.04.2021 №0104/21 з метою соціального захисту працівників товариства у межах соціального розвитку та їх підтримки доручено відповідальним особам організувати безкоштовне гаряче харчування працівників товариства на постійній основі за місцем знаходження виробництва у вигляді "Шведського столу" за принципом самообслуговування (а.с.201 т.1). На виконання цього наказу між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №20210414 від 14.04.2021 про надання послуг з організації громадського харчування співробітників позивача (а.с.198-200 т.1). Актами приймання-здачі виконаних робіт від 05.05.2021 №1 вартість наданих послуг склала 37000,00 грн (без ПДВ), від 19.05.2021 № 2 - 41450,00 грн (без ПДВ) (виконавець є неплатником ПДВ), всього за травень 2021 року на суму 78450,00 грн (а.с. 202-203 т.1). Згідно аналізу рахунку 631 за травень 2021 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку 91 витрати в сумі 78450,00 грн віднесені до загальновиробничих витрат, та в подальшому віднесені на рахунок 231 ("Виробництво") та рахунок 26 ("Готова продукція"). Далі вказані витрати ввійшли до собівартості реалізованої продукції (рахунок 901) (а.с.204-209 т.1). Нормативним актом, який визначає поняття витрат та містить їх класифікацію, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати"). Пункт 4 П(С)БО 16 "Витрати" визначає, що прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 П(С)БО 16 "Витрати"). Відповідно до п.11П(С)БО 16 "Витрати", собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються; прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Пункт 14 П(С)БО 16 "Витрати" передбачає, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що витрати на харчування працівників відносяться до інших прямих витрат виробництва, які повинні обліковуватись як в бухгалтерському, так і податковому обліку. При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані послуги визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов`язань на вартість отриманих послуг з організації гарячого харчування не здійснюється. Оплата безкоштовного харчування працівникам за принципом "Шведського столу" передбачає наявність витрат позивача на таку операцію, включена до складу собівартості реалізованої продукції, та не є постачанням товарів/послуг у розумінні п.185.1. ст.185 ПК України. В ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "Шведського столу" для такого підприємства - платника податку на додану вартість є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, при здійсненні якої податок на додану вартість нараховується в загальновстановленому порядку. Позивач обґрунтовуючи безпідставність таких висновків вказує, товариство не оприбутковувало продукти харчування від ФОП ОСОБА_1 в обліку, а відтак, не могло здійснити їх безкоштовну передачу працівникам. Крім того, позивач звертає увагу, що у товариства відсутнє обладнання для приготування, зберігання та видачі обідів, тому товариство не могло надавати послуги з харчування. З огляду на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" як юридична особа не може споживати продукти харчування, а фактичними отримувачами вказаної послуги є фізичні особи - працівники товариства, які безпосередньо споживають послуги з організації харчування, що надаються виконавцем - ФОП ОСОБА_1 , то позивачем шляхом оплати за послуги з організації харчування фактично реалізовано соціальні пільги й гарантії, передбачені наказом №0104/21 від 01.04.2021, шляхом оплати за послуги з організації харчування за системою "Шведський стіл", яка перераховувалась постачальнику відповідних послуг. Слід зауважити, що вартість такого харчування позивачем включено до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів зазначеним підприємством. З огляду на те, що оплата безкоштовного харчування працівникам включена позивачем до складу собівартості реалізованої продукції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження платником податкових зобов`язань з ПДВ за травень 2021 на суму 15690 грн. Щодо порушення в частині заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 17297 грн за серпень 2021 року, що виникло внаслідок застосування ціни при реалізації продукції ПП "Лідер" згідно договору №0422 від 22.04.2020, яка не відповідає договірній, колегія суддів зазначає наступне. Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" та приватним підприємством "Лідер" 22.04.2020 укладено договір щодо поставки гранітного щебеню та відсіву та додаткову угоду від 01.08.2021 №1 (а.с.8-16 т.1). Специфікацією №9 від 02.03.2021 до договору поставки гранітного щебеню та відсіву №0422 погоджено загальну кількість товару, що поставляється залізничним транспортом на умовах FСА ст.Лівобережна ПЗ код 427900, його характеристику та номенклатуру, а саме: - гранітний щебінь фракція 5-10 мм у кількості 6000 т ціна за од. 350,00 грн з ПДВ, загальна сума 2100000,00 грн з ПДВ, - гранітний щебінь фракція 5-20 мм у кількості 6000 т ціна за од. 350,00 грн з ПДВ, загальна сума 2100000,00 грн з ПДВ, - гранітний щебінь фракція 10-20 мм у кількості 6000 т ціна за од. 350,00 грн з ПДВ, загальна сума 2100000,00 грн з ПДВ, - гранітний щебінь фракція 20-40 мм у кількості 6000 т ціна за од. 250,00 грн з ПДВ, загальна сума 2100000,00 грн з ПДВ, - гранітний щебінь фракція 40-70 мм у кількості 6000 т ціна за од. 250,00 грн з ПДВ, загальна сума 2100000,00 грн з ПДВ, - гранітна щебенево-піщана суміш 0-40 мм у кількості 6000 т ціна за од. 220,00 грн з ПДВ, загальна сума 1200000,00 грн з ПДВ, - гранітна щебенево-піщана суміш 0-70 мм. у кількості 6000 т ціна за од. 220,00 грн з ПДВ, загальна сума 1080000,00 грн з ПДВ (а.с.25 т.1). Специфікацією №10 від 30.03.2021 до договору поставки гранітного щебеню та відсіву №0422 погоджено загальну кількість товару, що поставляється залізничним транспортом на умовах СІР Кіровоградська обл., смт.Олександрівка, вул.Островського, 12, його характеристику та номенклатуру, а саме: - гранітний щебінь фракція 5-10 мм у кількості 150 т ціна за од. 348,00 грн з ПДВ, загальна сума 52200,00 грн з ПДВ. - відсів гранітний 0-5 мм у кількості 265 т ціна за од. 333,0 грн з ПДВ, загальна сума 88245,00 грн з ПДВ (а.с.26 т.1). Специфікацією №11 від 13.07.2021 до договору поставки гранітного щебеню та відсіву №0422 погоджено загальну кількість товару, що поставляється залізничним транспортом на умовах СІР ст.Яреськи ПЗ, його характеристику та номенклатуру, а саме гранітний щебінь фракція 5-10 мм у кількості 2100 т ціна за од. 467,00 грн з ПДВ, загальна сума 980700,00 грн з ПДВ (а.с.27 т.1). Специфікацією №12 від 04.08.2021 до договору поставки гранітного щебеню та відсіву №0422 погоджено загальну кількість товару, що поставляється автомобільним транспортом на умовах: 1.1. Поставка товару відбувається згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, які застосовуються з врахуванням внутрішньодержавного характеру даного Договору: на умовах FСА: продавець передає товар у розпорядження покупця в місці вказаному в заявці покупця, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., с.Нижні Яреськи, вул.Залізнична,6; 1.2. Вартість доставки входить в ціну товару; 1.3. В товарно-транспортній накладній згідно заявки Замовником є Приватне підприємство "ЛІДЕР", а вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ЗОРЯ" номенклатура: гранітна щебенево-піщана суміш 0-40 мм у кількості 50000 т ціна за од. 405,00 грн з ПДВ, загальна сума 20250000,00 грн з ПДВ (а.с.29 т.1). Специфікацією №13 від 05.08.2021 до договору поставки гранітного щебеню та відсіву №0422 погоджено загальну кількість товару, що поставляється автомобільним транспортом на умовах FСА: Продавець передає Товар у розпорядження Покупця в місці вказаному в заявці Покупця, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., с.Нижні Яреськи, вул.Залізнична,6. Вартість доставки входить в ціну товару. В товарно-транспортній накладній згідно заявки Замовником є Приватне підприємство "ЛІДЕР", а вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ЗОРЯ" його характеристику та номенклатуру, а саме: - гранітний щебінь фракція 5-10 мм у кількості 10000 т ціна за од. 518,00 грн з ПДВ, загальна сума 5180000,00 грн з ПДВ, - гранітний щебінь фракція 10-20 мм у кількості 10000 т ціна за од. 518,00 грн з ПДВ, загальна сумаи 5180000,00 грн з ПДВ (а.с.30 т.1). Зі змісту зазначеного акту перевірки встановлено, що контролюючий орган при співставленні цін на реалізовану продукцію зазначених у видаткових накладних та цін, визначених умовами специфікацій встановив невідповідність. Так, у видатковій накладній №270 від 05.08.2021 ціна за гранітний щебінь фракція 20-40 мм визначена 240 грн, тоді як відповідно умов специфікації ціна становить 250 грн за тону. Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом в ході проведення перевірки помилково враховано у спірних правовідносинах видаткову накладну №270 від 05.08.2021 виписану на покупця ТОВ "Гірничий край" згідно іншого договору №0804 від 04.08.2021 (а.с.210 т.1). Відомості щодо ціни товару у наведеній накладній співставлено з відомостями специфікацій щодо поставки щебеню приватному підприємству "Лідер". Відтак, контролюючим органом помилково співставлено ціни у видатковій накладній виписаній для покупця ТОВ "Гірничий край" із ціною, зазначеною в специфікації до договору укладеного з ПП "Лідер". Щодо накладних №276 від 08.08.2021, №302 від 16.08.2021 (а.с.79 т.1), №307 від 17.08.2021 (а.с.81 т.1), №310 від 18.08.2021 (а.с.83 т.1), в яких ціною гранітного щебеню фракції 10-20 мм. вказано 330,00 грн, тоді як у специфікаціях встановлено 350 грн за тону слід зазначити наступне. Фактично ціна в даних накладних зазначена згідно специфікації №11/ЖД від 13.07.2021 (а.с.28 т.1) та становить 330 грн за тону, тоді як контролюючим органом помилково взято для співставлення відомості ціни за попередньою специфікацією №9 від 02.03.2021 (а.с.25 т.1). Аналогічні обставини вплинули на висновки контролюючого органу щодо накладної №314 від 20.08.2021 (а.с.86 т.1). Так, у акті перевірки вказано, що ціна реалізації за тону гранітного щебеню фракції 10-20 мм становить 330 грн, а відповідно до умов специфікації - 350 грн, та 330 грн за тону гранітного щебеню фракції 5-10 мм тоді як, в специфікації - 467 грн. Як встановлено судом, фактично ціна в накладній зазначена згідно специфікації №11/ЖД від 13.07.2021 (а.с.28 т.1) згідно умов специфікації товар поставляється залізничним транспортом на умовах FСА ст.Лівобережна ПЗ, тоді як, відповідачем враховано відомості попередньої специфікації №9 від 02.03.2021 за відповідними фракціями щебеню (а.с.25 т.1). У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що співставлення проводилось по документам, наданим для перевірки. Інші документи, на які посилається позивач в заяві про збільшення позовних вимог, для перевірки не надавались. Проте, як вбачається з матеріалів справи, документи, які підтверджують взаємовідносини з ПП "Лідер" надавались для перевірки та до заперечення до акту перевірки, яке було подано вчасно, але відповідачем не було розглянуто. Як слідує зі змісту акту перевірки, до перевірки надавались копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 (розрахунки з покупцями та замовниками) та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 (розрахунки з постачальниками та підрядниками), також для перевірки були надані первинні документи ( видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, акти виконаних робіт/надагних послуг, тощо). Встановивши порушення податкового законодавства, відповідач повинен був підкріпити виявлені порушення копіями відповідних документів (та їх описом), які ним отримувались для проведення перевірки. Утім, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано копій документів, які отримувались ним під час перевірки, чи їх опис. З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем помилково співставлено первинні документи за різні періоди, виписані на підставі різних договорів, що призвело до безпідставного нарахування суми заниження ПДВ в розмірі 17296,67 грн. Щодо порушення в частині заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 3430282 грн за серпень 2021 року, колегія суддів зазначає таке. В ході проведення перевірки органом контролю встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" показників у рядку 4.1 Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5. статті 198 та пункту 199.1. статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою" на суму 3430282 грн, в тому числі за серпень 2021 року 3430282 грн. У акті перевірки вказано, що до початку проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" разом з повідомленням та копією наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки направлено лист від 19.10.2021 №18085/6/06-30-07-02 "Про надання інформації та підтверджуючих документів" (а.с.126-127 т.1), в якому окрім іншого висловлено прохання провести інвентаризацію основних засобів, запасів та інших ТМЦ, які обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та надати інформацію з підтверджуючими документами щодо результатів проведеної інвентаризації для перевірки. Зазначену вимогу продубльовано в листі від 22.10.2021 №18292/6/06-30-07-02 (а.с.128-130 т.1). Контролюючим органом зазначено, що матеріали стосовно проведеної у період перевірки інвентаризації не надано. До перевірки надано лише інвентаризацію товарів на складі №1 від 31 грудня 2020 року. Водночас листом від 27.10.2021 №01-2710 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" повідомило контролюючий орган, що в надто стислі строки виникла необхідність виготовлення та надання дуже великих обсягів копій документів, також вказано про відсутність у наданих запитах конкретного періоду, за який слід надати документи з від`ємного значення ПДВ. До листа надано копії документів на 15 аркушах (а.с.131 т.1). Також до матеріалів справи надано попередні листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" від 20.10.2021, 22.10.2021 та 26.10.2021, якими на вимогу контролюючого органу позивачем надавались первинні документи (а.с. 139-141 т.1). Актом від 27.10.2021 №622/06-30-07-02/43222436 зафіксовано ненадання оригіналів документів до перевірки, зокрема: - наказ "Про облікову політику на підприємстві"; - журнал "Головна книга" з деталізацією по субрахункам; - виробничі звіти, розрахунки собівартості продукції; - документи, які підтверджують можливість використання в господарській діяльності бланків дозволу на дизельне паливо, наявність зазначених бланків дозволу на момент проведення перевірки, а також документів, які підтверджують термін дії вищевказаних бланків дозволу; - інформацію з підтверджуючими документами щодо результатів проведеної в період перевірки інвентаризації основних засобів, запасів та інших ТМЦ, які обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку (а.с.142-143 т.1). Водночас матеріали справи не містять доказів відмови платника податків від проведення інвентаризації під час перевірки, рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідачем також не приймалось. Відповідно до інформації, зазначеної в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 203, ''Паливо" обліковуються бланки дозволу (талони) на пальне станом на 31.12.2020, на 01.08.2021 та на 01.09.2021 та загальну суму 17151410,34 грн. В ході проведення аналізу інформації в ЄРПН встановлено, що ТОВ "Українська добувна компанія" задекларовано обсяги придбання бланків дозволів в період з 2019 по 2021 р. При цьому контролюючий орган вказує, що ТОВ "Українська добувна компанія" в ході перевірки документально не підтвердила фактичну наявність талонів, обліковану станом на 31.08.2021 кількість палива 865212,92 л. Так, п.п. "г" п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9. статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За вказаними обставинами, контролюючий орган дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" в порушення наведеної норми Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов`язання за серпень 2021 в розмірі 3430282 грн. Проте позивач з виявленим порушенням не погоджується та вказує що на підтвердження суми сформованого податкового кредиту з ПДВ під час перевірки надано всі належні докази. Відповідно до підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів регулюється Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (надалі - Положення №879). Згідно з п.5 розділу І Положення №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Відповідно до п. п.16, 18, 19, 20 розділу II, п.1 розділу IV Положення № 879, в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. При цьому відповідно до п.4.1 розділу III Положення № 879, інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку. Відповідно до пункту 7 Положення №879 проведення інвентаризації є обов`язковим: - перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу; - у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством; - у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні; - у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства; - за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; - у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства; - у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу; - у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу). Згідно з п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. ст.189 цього кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1. статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11. статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9. статті 189 цього Кодексу). З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Таким чином, виявлення будь-якої нестачі товарів та, відповідно, висновок про визнання таких товарів використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблено лише за результатами інвентаризації шляхом зіставлення фактичної наявності товарів з даними бухгалтерського обліку. Отже, єдино можливим, належним і допустимим доказом наявності (залишку) або відсутності (нестачі) ТМЦ є результат інвентаризації - інвентаризаційний опис (акт інвентаризації), за наявності нестачі - також звіряльна відомість та протокол. Щодо не проведення інвентаризації в ході перевірки та не представлення її результатів до перевірки позивачем вказано, що в період проведення перевірки на ТОВ "Українська добувна компанія" згідно наказу від 01.10.2021 №0110/21 у зв`язку з захворюваністю працівників встановлено дистанційний графік роботи, тобто, створити інвентаризаційну комісію та в стислі терміни перевірки провести суцільну інвентаризацію всіх матеріальних активів було фізично неможливо. Разом з тим, по закінченню дистанційного графіку роботи, наказом директора ТОВ "Українська добувна компанія" №0112 від 01.12.2021 в терміни з 01.12.2021 по 15.12.2021 була проведена повна інвентаризація активів і зобов`язань балансу підприємства (а.с.1-2 т.2). По відповідним видам активів та зобов`язань складені інвентаризаційні описи, зокрема по паливу від 01.12.2021 (а.с.4-5 т.2). Матеріали справи свідчать, що за результатами інвентаризації, протоколом засідання інвентаризаційної комісії ТОВ "Українська добувна компанія" №1 від 15.01.2022 прийнято та затверджено результати проведеної інвентаризації, згідно якого фактичні залишки відповідають даним бухгалтерського обліку, розбіжностей не встановлено (а.с.3 т.2). Разом з тим, вибіркова інвентаризація під час перевірки відповідачем не проводилась, та, відповідно, виявлення нестач не здійснювалось, а тому, відсутні передбачені законом підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та складення і реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної, що свідчить про те, що збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, так само як і висновок контролюючого органу про застосування до позивача штрафних санкцій визнаються судом протиправними. Щодо посилань відповідача у акті перевірки від 03.11.2021 №11041/06-30-07-02/43222436 про ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій із контрагентами, у зв`язку з чим зроблено висновок про відсутність таких документів в порушення п.44.6. ст.44 ПК України, колегія суддів зазначає наступне. За своєю суттю порушення полягає в тому, що контролюючому органу в ході проведення перевірки не було надано бланків дозволів (талонів) на паливо в період з вересня 2019 року по лютий 2021 року. Суд звертає увагу, що бланки дозволів (талонів) на паливо не є первинними документами в розумінні податкового законодавства. Також, згідно з п.200.11. ст.200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; - з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Абзацом 4 пункту 200.11. статті 200 ПК України передбачено, що у визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу до яких, у свою чергу, відносяться документальні позапланові перевірки на підставі поданої платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що строки проведення контролюючим органом позапланової документальної перевірки законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень обмежені 60 календарними днями, наступними за граничним строком подання податкової декларації з ПДВ. З огляду на вищезазначені вимоги законодавства граничним строком проведення перевірки заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з ПДВ за найпізніший звітний період, у якому здійснювались операції з придбання бланків дозволів (талонів) на пальне (лютий 2021 року) є 20.05.2021. Суд першої інстанції вірно зауважив, що перевірка проводилась у період з 20.10.2021 по 27.10.2021, а тому вимога про надання для перевірки первинних документів за період з вересня 2019 року по лютий 2021 року визнається судом такою, що заявлена з порушенням строку, а тому є безпідставною. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що непроведення інвентаризації не є єдиним доказом встановленого порушення, а лише його частиною та вказує, що позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують можливість в господарській діяльності бланків дозволу на пальне, наявність бланків дозволу на момент перевірки. Проте колегія суддів вважає такі аргументи необґрунтованими та погоджується з доводами позивача, що вищезазначені документи не стосуються предмету перевірки, проведеної з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість оскільки: операції з придбання бланків дозволів (талонів) на пальне з вересня 2019 по лютий 2021 року не вплинули на формування від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за серпень2021 року, що підтверджується даними декларації з ПДВ за серпень 2021 року; протягом серпня 2021 року позивач не отримував та не використовував пальне з використанням бланків дозволів (талонів), що підтверджується даними наданої для перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за січень-серпень 2021 року та даними таблиці на сторінці 22 акту перевірки №11041; бланки дозволу (талони) не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не фіксують здійснення господарської діяльності; зазначені бланки дозволу (талони) зберігались у матеріально-відповідальної особи за місцезнаходженням виробничих потужностей позивача та використовувались для фізичного отримання раніше придбаного пального у постачальників. З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновку позивача про заниження податкових зобов`язань на суму 3430282 грн за серпень 2021 року внаслідок непред`явлення для перевірки талонів на пальне та непроведення інвентаризації. Щодо завищення суми податкового кредиту за серпень 2021 в сумі 57976 грн колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту акту перевірки, внаслідок співставлення контролюючим органом наданих документів встановлено невідповідність суми, зазначеної в акті прийому-здачі наданих послуг № 201 від 31.08.2021 договірним умовам, які визначено в Додатку №2 до договору оренди від 11.09.2021 №01-2019 укладеному з ТДВ "Світловодське кар`єроуправління" в частині визначення плати за додаткові послуги. Згідно додатку №2 до договору оренди від 11.09.2019 №01-2019 (а.с.234-237, 240 т.2), укладеного з ТДВ "Світловодське кар`єроуправління", місячна орендна плата визначається за формулою, яка включає вартість додаткових послуг, наданих Орендодавцем Орендареві, відповідно розцінок приведених у таблиці 1 вказаного додатку №2, а саме: послуги з навантаження щебеню у залізничні вагони конвеєрними транспортерами, включаючи роботи з подачею, прибиранням, зважуванням, складанням, ремонтом залізничних вагонів, тощо. Вартість вказаних додаткових послуг становить 13 грн за одну тону щебеню в т.ч. ПДВ. В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів фактична кількість навантаженої на залізничні вагони щебеневої продукції склала всього 2566 т. Таким чином, вартість додаткових послуг повинна складати 2566х13=33358 грн, в т.ч. ПДВ 5559,67 грн. Водночас, згідно акту прийому-здачі наданих послуг №201 від 31.08.2021 загальна сума місячної орендної плати становила 2840255,03 грн, у т.ч. ПДВ 473375,84 грн (а.с.244 т.2). Згідно доданої до акту калькуляції вартості оренди промислового майданчика від 31.08.2021 сума додаткових послуг склала 381212 грн, тобто, за 29324 тис.т щебеневої продукції (а.с.245 т.2). На підтвердження обсягів відвантаженої продукції до матеріалів справи позивачем надано реєстр відвантаження залізничним транспортом за серпень 2021 року, де загальна кількість відвантаженої щебеневої продукції становить 29324 тис тон, вказана кількість сформована на підставі залізничних накладних (а.с.246 т.2, 1 т.3). Зі змісту акту перевірки встановлено, що контролюючим органом для розрахунку обсягу відвантаження взято до уваги тільки частину обсягів такої продукції, що була відвантажена на ТОВ "Лідер" - 2566 т, тоді як фактично було відвантажено у вагони 29324 тис. т, у тому числі: ТОВ "Гірничий край" - 8350,5 тис.т (а.с.27-29, 37-39, 49, 56-76, 91-94, 104-106 т.3); ТОВ "Кривбас-щебінь" - 4053 тис.т (а.с.135-143, 147-149, 156-164 т.3); ПП "Лідер" - 9074,5 тис.т (а.с.14-19, 25, 40-45, 50-55, 77-80, 88-90, 95-100, 107-113, 123-128, 144-146, 150-155 т.3); ТОВ "Сервісснаб" - 7846 тис.т згідно залізничних накладних (а.с.2-13, 19а-24, 26, 30-36, 81-87, 101-103, 114-122, 129-134 т.3). З огляду на наведене, сума додаткових послуг у акті прийому-здачі наданих послуг №201 від 31.08.2021 відповідає договірним умовам, які визначено в додатку №2 до договору оренди від 11.09.2019 №01-2019, а тому висновок контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за серпень 2021 в сумі 57976 грн є помилковим. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що стосовно обсягів відвантаженої щебеневої продукції розрахунок проводився по документам, наданим для перевірки, а інші документи, на які посилається позивач для перевірки не надавались, також не надано жодного розрахунку та переліку документів, які визначають обсяги відвантаженої щебеневої продукції на ТОВ "Лідер". Проте, на сторінці 11-12 акту перевірки зазначено, що до перевірки надавались копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за серпень 2021 року, в якій відображені розрахунки зі всіма покупцями продукції, та надавались первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні). А в акті перевірки відповідачем не відмічено про відсутність підтверджуючих документів по розрахунках з покупцями, відображеними в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361, а тому доводи щодо ненадання документів є безпідставними. Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 139358,1 грн за серпень 2021 року судом встановлено наступне. У акті перевірки контролюючим органом вказано, що зі змісту наданих до перевірки документів встановлено, що замовником послуг транспортування вантажу у взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" та ПП "Лідер" визначено ПП "Лідер", виконавцем послуг транспортування вантажу визначено автомобільного перевізника ТОВ "Трансбудмеханік". З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" є лише вантажовідправником, віднесення позивачем 139358,1 грн транспортних витрат до податкового кредиту на думку відповідача є протиправним. Водночас позивачем до матеріалів справи надано документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг товариством з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія". Так, договір на перевезення вантажу №14/06 від 14.06.2021 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" та ТОВ "Трансбудмеханік" (а.с.45-48 т.1). На підтвердження виконання умов договору до перевірки було надано специфікації: - №1 від 14.06.2021, де зазначено, що відстань на яку надаються послуги 120 км, вартість одного тонокілометра 1,5 грн, у т.ч. ПДВ (а.с.49 т.1); - №2 від 09.07.2021, де зазначено, що відстань на яку надаються послуги 110 км, вартість одного тонокілометра 1,5 грн, у т.ч. ПДВ (а.с.50 т.1); - №3 від 25.08.2021, де зазначено, що відстань на яку надаються послуги 144 км, вартість одного тонокілометра 1,7 грн, у т.ч. ПДВ та, відстань, на яку надаються послуги 185 км, вартість одного тонокілометра 1,7 грн, у т.ч. ПДВ (а.с.52 т.1). Крім того, до перевірки надані акти надання послуг: 1) №212 від 06.08.2021 про надання послуг перевезення вантажу у кількості 29243,2 т км на загальну суму 43864,8 грн, у т.ч. ПДВ 7310,8 грн (а.с.172 т.3); 2) №222 від 16.08.2021 про надання послуг перевезення вантажу у кількості 136488,8 т км на загальну суму 204733,20 грн, у т.ч. ПДВ 34122,20 грн (а.с.180 т.3); 3) №230 від 25.08.2021 про надання послуг перевезення вантажу у кількості 391700,4 т км на загальну суму 587550,6 грн, у т.ч. ПДВ 97925,10 грн (а.с.58 т.1). До зазначених актів надані товарно-транспортні накладні, в яких зазначено автомобільний перевізник - ТОВ "Трансбудмеханік", замовник - ПП "Лідер", вантажовідправник - ТОВ "Українська добувна компанія", вантажоодержувач - ТОВ "БК "Зоря" разом з реєстрами, платіжні доручення (а.с.59-60, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158 т.1, 173-179, 181-211, 216, 218-221, 225-235, 237-249 т.3, 1-17, 19-20 т.4). Вказане порушення спростовується тим, що ТОВ "Українська добувна компанія" у серпні 2021 здійснювало операції з реалізації щебеневої продукції на ПП "Лідер" згідно договору №0422 від 22.04.2020 та специфікацій №12 від 04.08.2021 та №13 від 05.08.2021. Згідно вказаних специфікацій товар поставляється автомобільним транспортом на умовах FСА: Продавець передає Товар у розпорядження Покупця в місці вказаному в заявці покупця, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., с.Нижні Яреськи, вул.Залізнична,6. Тобто, згідно умов специфікації доставка до пункту призначення здійснюється продавцем, а ціна товару включає також вартість транспортування до пункту призначення. Також в специфікації зазначено, що замовником товару (а не послуг з перевезення) є ПП "Лідер", а вантажоодержувачем - ТОВ "БК"Зоря". Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини спростовують висновки відповідача та обґрунтовують віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 139358 грн з вартості транспортних послуг по перевезенню товару покупцем якого є ПП "Лідер", наданих перевізником ТОВ "Трансбудмеханік" до зазначеного в специфікації пункту призначення, оскільки вказані послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю платника податків. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.316 КАС України є підставою для залишення без змін рішення суду в цій частині. Разом з тим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо надмірно стягнутого на користь позивача судового збору. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32049,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС Житомирській області. З матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 32049,10 грн грн згідно платіжних доручень №3572 від 18 січня 2022 року та №2386 від 04 серпня 2022 року. У цій справі позов подано юридичною особою у 2022 році та заявлено вимоги майнового характеру, загальна сума яких складає 3979733,00 грн. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір сплачується в розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). За нормами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 гривня. Судова колегія звертає увагу, що Законом України Про судовий збір передбачена сплата судового збору за кожну вимогу немайнового характеру. Щодо позовних вимог майнового характеру, ставка судового збору визначається саме із ціни позову, в незалежності від їх кількості. Таким чином, з урахуванням максимальної суми судового збору за позовом майнового характеру поданого юридичною особою, позивач при поданні до адміністративного суду позову, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 24810,00 грн. Отже стягненню на користь позивача з ГУ ДПС в Житомирській області підлягає сплачений ним судовий збір у сумі 24810,00 грн, а решта суми сплаченого позивачем судового збору є надмірно сплаченою і може бути повернута судом першої інстанції за заявою позивача. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеної суми судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача. VI. ВИСНОВКИ СУДУ У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції шляхом визначення розміру судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДПС в Житомирській області 24810,00 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська добувна компанія" (вул.Шолом-Алейхема,3/100, кім.1, м.Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11501, ЄДРПОУ 43222436) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24810 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781)." В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 вересня 2023 року зв`язку з перебуванням суддів у відрядженні: Кузьмишина В.М. - з 14 по 17 вересня 2023 року, Моніча Б.С. - з 12 по 13 та з 18 по 19 вересня 2023 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.